Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_GOS.doc
Скачиваний:
52
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
915.97 Кб
Скачать

Динаміка життєвих циклів сім’ї

На думку Д. Леві, дослідження життєвого циклу сім'ї вимагає лонгітюдінального підходу. Це означає, що сім'я в своєму розвитку проходить певні стадії, аналогічні тим, які в процесі онтогенезу проходить індивідуум. Стадії життєвого циклу сім'ї пов'язані зі створенням сім'ї, з появою нових членів сім'ї і «відходом» старих. Ці зміни в складі сім'ї багато в чому змінюють її рольове функціонування.

Картер і Мак Голдрінг (1980) виділяють шість стадій життєвого циклу сім'ї:

- внесімейне положення: неодружені і незаміжні люди, не створили своєї сім'ї;

- сім'я молодят;

- сім'я з маленькими дітьми;

- сім'я з підлітками;

- вихід вже дорослих дітей з сім'ї;

- сім'я на пізній стадії розвитку.

В.А. Сисенко виділяє:

- зовсім молоді шлюби – від 0 до 4 років спільного життя;

- молоді шлюби – від 5 до 9 років;

- середні шлюби – від 10 до 19 років;

- літні шлюби – більше 20 років спільного життя.

Розкрийте зміст поняття „стиль управлінської діяльності” та проаналізуйте психологічні особливості реалізації різних стилів управління (наприклад, за типологією р.Блейка та Дж.Мутон)

Багатоманітність і складність розв'язуваних керівником завдань призводять до труднощів під час опису цієї діяльності.

У кожного керівника складаються певні стереотипи управлінської діяльності. У науках про управління ці стереотипи заведено називати стилем управління.

Нині існує кілька досить поширених концепцій стилів управління, які широко використовуються в процесі підготовки керівників та менеджерів.

До найвідоміших концепцій належить традиційна концепція стилю управління.

Ця концепція склалася в 30-ті роки й була найбільш популярною до середини 70-х років. Вона спиралася на досить прості та очевидні елементи способу управління й через це добре описувала справді значимі стильові характеристики. До головних параметрів належали:

- у спосіб прийняття рішення;

- спосіб розподілу функцій у розв'язанні завдань;

- форми контролю;

- оцінка;

- розподіл (атрибуція) відповідальності.

Під стилем управління розуміють стійку систему способів, методів і форм впливу керівника на підлеглих, що складає своєрідний почерк управлінської поведінки.

Авторитарний стиль (директивний чи диктаторський). Усі рішення ухвалюються одноосібно керівником, причому завжди точно окреслені "межі компетентності". Рішення надходять у вигляді директив, які не підлягають обговоренню. У такого керівника завищена самооцінка та різко занижена оцінка оточення, особливо підлеглих; наслідком цього є недовіра до підлеглих, нехтування ними.

Демократичний стиль. Характеризується тим, що прийняття рішень здійснюється з участю колективу, тобто співробітники – це не просто виконавці чужих рішень, а люди, які мають власні цінності та інтереси. У таких організаціях значно зростають ініціативність співробітників, кількість творчих нестандартних рішень, поліпшуються моральний клімат та загальна задоволеність співробітників організацією.

Ліберальний стиль (натуральний, анархічний, нейтральний або формальний). По суті це означає втрату керівництва, відхід від активного управління. Рішення керівнику нав'язують підлеглі. Учасники групи (колективу) мають повну свободу, їх активність має спонтанний характер.

Різні класифікації стилів управління доповнюються й іншими різновидами стилів, які в результаті є змішаними або проміжковими між основними стилями.

Блейк Р. і Дж. Мутон виділяють п'ять стилів керівництва.

1. Управління в дусі заміського будинку: приділяється велика увага задоволенню потреб людей, що створює сприятливий грунт для створення в колективі комфортної і доброзичливій атмосфери.

2. Збіднене управління: додається мінімум зусиль для досягнення необхідних виробничих результатів.

3. Влада – Підпорядкування: людські аспекти присутні у мінімальній мірі, головне – виробничий результат.

4. Організаційне управління: балансування між необхідністю в досягненні виробничих результатів і підтриманням на задовільному рівні морального настрою робітників.

5. Групове управління: виробничі успіхи визначаються відданими своїй роботі людьми, взаємовідносини між якими засновані на довірі, повазі та взаємозалежності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]