Проаналізуйте взаємозв’язки концептуальної моделі, оперативного образу та образу-мети в структурі психічного образу оператора технічної системи

Дані, отримані з інформаційної моделі, а також додаткова інформація досвіду оператора формують концептуальну модель, яка зумовлює його подальшу діяльність.

Концептуальна модель – це сукупність уявлень людини-опера-тора про стан об'єкта, його систем та зовнішнього середовища, яка виникла на базі інформаційної моделі, нагромаджених знань та досвіду самого оператора. Це суб'єктивне відображення стану системи у свідомості оператора.

Концептуальна модель відображає потреби людини, систему переконань, професійні якості, тобто всю її позицію до завдання, що вирішується, а також і до світу людей та речей, що її оточує. Це і визначає концепцію діяльності оператора.

Діяльність – це складна, багаторівнева, динамічна структура зі значними можливостями переходу від одного рівня до іншого. Кожний момент виконання певної дії характеризується значною мірою адекватності предметові, знаряддям та умовам праці за рахунок оперативності суб'єктивного образу, який виступає регулятором самих дій. Завдяки оперативному образові окремі рухи органів людського тіла зорганізуються в єдину систему – дію.

Основними психологічними складовими операторської діяльності є образ-мета, оперативний образ, прогнозування розвитку ситуації, прийняття рішень, програма дій, зворотний зв'язок.

Незважаючи на те, що діяльність оператора в різних системах має ряд загальних властивостей, кожній з них притаманна і певна специфічність. Специфіка діяльності оператора пов'язана зі спрямованістю, характером її використання, ступенем участі і кількістю операторів, умовами її експлуатації. Виходячи з цього, спочатку класифікуємо системи "людина-машина" і на цій основі розглянемо класифікацію операторської діяльності.

Поняття внутрішньої картини хвороби. Типи вкх. Фактори, що впливають на вкх: економічні чинники, досвід, стать, вік, професія, темперамент, характер, особистість

Відображення хвороби в переживаннях людини прийнято визначати поняттям внутрішня картина хвороби (ВКБ).

Воно було введено вітчизняним терапевтом Р.А. Лурія і в даний час широко використовується в медичній психології. Це поняття, за визначенням вченого, об’єднує в собі все те, «що відчуває і переживає хворий, всю масу його відчуттів, його загальне самопочуття, самоспостереження, його уявлення про свою хворобу, про її причини – весь той величезний світ хворого, який складається з дуже складних поєднань сприйняття і відчуття, емоцій, афектів, конфліктів, психічних переживань і травм».

Як складне структуроване утворення, внутрішня картина хвороби включає в себе кілька рівнів:

- сенситивний;

- емоційний;

- інтелектуальний;

- вольовий;

раціональний.

ВКБ визначається не нозологічної одиницею, а особистістю людини, вона також індивідуальна і динамічна, як і внутрішній світ кожного з нас. При цьому існує ряд досліджень, що виявляють характерні особливості переживання хворим свого стану.

Так, в основі концепції В.Д. Менделевича («Термінологічні основи феноменологічної діагностики») знаходиться подання про те, що тип реагування на певне захворювання визначається двома характеристиками: об’єктивної вагою хвороби (які обумовлені критерієм летальності та інвалідизації) і суб’єктивної тяжкістю хвороби (власною оцінкою хворим його стану).

Аллопластична картина – це об'єктивні ознаки хвороби, спричинені нею функціональні та органічні зміни; темп хвороби, її динаміка, прогноз, ефективність терапії.

Сенситивний рівень припускає наявність хворобливих відчуттів (слабкість, нудота, запаморочення, біль і пр.).

Емоційний рівень відображає загальне чуттєве враження від ситуації, викликаної хворобою.

Інтелектуальний рівень припускає логічну оцінку ситуації хвороби з позиції наявних знань досвіду інтелектуальних здібностей.

Поведінковий рівень виражається в діях, які робить або планує зробити хворий у зв'язку з наявністю розлади.