Визначте поняття “конфлікт” у соціальній психології, наведіть схему соціально-психологічного аналізу конфлікту

Термін «конфлікт» (від латинського conflictus) у буквальному перекладі означає «зіткнення». Конфлікт виникає тоді, коли люди починають усвідомлювати, що їхні інтереси, потреби, цілі не можуть бути задоволеними у разі збереження існуючої системи соціальних відносин і починають діяти так, аби змінити ситуацію. В залежності від змісту, характеру та спрямованості таких дій конфлікт може наростати, пом'якшуватись, або розв'язуватись. і Отже, конфлікт – це зіткнення протилежних цілей, позицій, І поглядів суб'єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють суперечливість своїх інтересів.

Конфлікт має соціальну природу, оскільки учасниками конфлікту завжди є люди, або певні соціальні групи та спільноти. В свою чергу, соціальна природа конфлікту зумовлює включення його у коло проблем, які становлять безпосередній інтерес для соціології та окреслюють ЇЇ предмет. Враховуючи, що безконфліктного розвитку соціальних систем (від суспільства до особистості) не існує і не може існувати, проблематика конфлікту є однією з найбільш актуальних у соціології і досліджується у соціології конфлікту. Соціологія конфлікту – це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи ї попередження та розв'язання соціальних конфліктів.

Важливим методологічним орієнтиром якого дослідження служить адекватна понятійна схема досліджуваного явища. Загадане коло понять ми розглянемо в рамках чотирьох основних категоріальних груп: структура конфлікту, його динаміка, функції і типологія.

Структура конфлікту. Аналізуючи структуру конфлікту, можна виділити такі основні поняття: сторони (учасники) конфліктів, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, наслідки конфліктних дій. Розглянемо перераховані поняття по порядку.

Сторони конфлікту. Учасниками, або сторонами, конфлікту можуть бути окремі індивіди, соціальні групи і організації, держави, коаліції держав і так далі. З точки зору спеціальних інтересів соціальної психології, що досліджує внутрішньо особистісні (інтраперсонального), міжособистісні (інтерперсональні) та міжгрупові (інтергрупповой) конфлікти, найтиповішими сторонами конфлікту є, мабуть, окремі-ні аспекти особистості, самі особистості та соціальні групи . У плані такої класифікації сторін можливі конфлікти типу: аспект – аспект особистості, особистість – особистість, особистість – група, група – група. Учасники конфлікту характеризуються, взагалі кажучи, широким набором істотних у тому чи іншому відношенні ознак. В соціально-психологічному відношенні учасники конфліктів характеризуються в першу чергу мотивами, цілями, цінностями, установками і пр.

Основні закономірності функціонування нервової системи

Організм людини в процесі її життєдіяльності реагує на різноманітні сигнали, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища, як єдине ціле. Це досягається завдяки тому, що регулює і спрямовує всю роботу організму центральна нервова система.

Основні закономірності функціонування нервової системи такі:

- принцип детермінізму – всі реакції організму мають свою причину, тобто зумовлюються дією подразників;

- принцип аналізу і синтезу – вся діяльність організму здійснюється на основі аналізу і синтезу сигналів, які діють на нього;

- принцип структурності – кожний нервовий процес відбувається в певних відділах мозку;

- принцип системності – різноманітні функції організму об’єднуються для злагодженої взаємодії.

Основу діяльності нервової системи, її елементарний акт становить рефлекс. Рефлекс – це реакція організму у відповідь на подразники зовнішнього або внутрішнього середовища, яка відбувається з обов’язковою участю центральної нервової системи. Рефлекс виявляється у виникненні або припиненні якоїсь діяльності.

Шлях, яким за допомогою основних фізіологічних процесів здійснюється рефлекс, називається рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з таких ланок:

- рецептора, який сприймає подразнення;

- аферентного нервового волокна, по якому передається збудження від рецептора в центральну нервову систему;

- вставних нейронів і синапсів, які передають збудження від аферентних до еферентних нейронів;

- еферентних нервових волокон, по яких передається збудження до робочих органів;

- ефектора, або робочого органа.

Для здійснення рефлексу, або керування однією з функцій організму, група нейронів, розміщених у різних відділах центральної нервової системи, утворює нервовий центр. Нервовий центр – це функціональне об’єднання, в якому є головна частина (скупчення нейронів), без якої конкретна функція нездійсненна.