Складіть перелік службових обов’язків психолога аеропорту

1. Психолог планує і проводить тести для психічних і фізичних характеристик, а саме: інтелект, схильність, здатність, можливість.

2. Психолог оцінює і інтерпретує результати консультацій.

3. Аналізує вплив спадковості соціальних, професійних та інших факторів на мислення і поведінку особистостей.

4. Психолог підтримує зв'язки з членами сім'ї, керівниками навчальних закладів, роботодавцями щодо особистості і надає їм рекомендації з виконання рішень та врегулювання проблем.

5. Психолог проводить консультацію та терапевтичні бесіди з окремими особистостями або групами і надає аналогічні послуги.

6. Психолог вивчає психологічні причини під час встановлення діагнозу, лікування та запобігання психічних захворювань емоційних розладів.

7. Психолог готує науково-практичну інформацію та звіти.

8. Психолог консультує керівників щодо соціально-психологічних проблем управління виробництва і соціального розвитку колективу.

9. Психолог бере участі в здійснення заходів щодо адаптації молодих співробітників, а так само виробляє добір актуальних питань, які вимагають негайного роз'яснення.

Психологічні типи лікарів та медичних сестер. Професійна деформація особистості медичних працівників. Емоційне вигоряння медиків

Історія терміну «синдром емоційного вигорання» (staff burnout syndrome) починається з 1974 року, коли американський психіатр H.J. Freundenberger вперше звернув увагу на цей феномен у працівників психіатричної сфери і описав його як «поразку, виснаження або зношення, що відбувається з людиною внаслідок різко завищених вимог до власних ресурсів і сил».

У 1977 році на щорічній конференції Американської психологічної асоціації термін «синдром емоційного вигорання» увійшов до наукового лексикону. З’явилося багато публікацій і досліджень стосовно проблеми емоційного вигорання серед медичних працівників. Дослідження в різних країнах світу доводять, що синдром емоційного вигорання починає формуватися вже у студентів-медиків старших курсів. Робота в медичній сфері становить перед людиною багато різних, а часто і незвичних вимог.

Для повсякденної діяльності медичних працівників характерним є високий рівень стресу, який вони відчувають доволі часто. Актуальність проблеми емоційного вигорання видно з наукових публікацій і досліджень, які значно зросли за останнє десятиріччя.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнала, що синдром емоційного вигорання є проблемою, що потребує медичної уваги. Згідно з визначенням ВООЗ (2001), «синдром вигорання (burnout syndrome) – це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, що характеризується порушенням продуктивності в роботі та втомою, безсонням, підвищеною схильністю до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин з метою одержати тимчасове полегшення, що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності і (у багатьох випадках) суїцидальної поведінки. Цей синдром звичайно розцінюється як стрес-реакція у відповідь на безжалісні виробничі та емоційні вимоги, що відбуваються через надмірну відданість людини своїй роботі з супутньою цьому зневагою до сімейного життя або відпочинку».

Однак при порівнянні з зарубіжними публікаціями і дослідженнями стан наукової проблеми в нашому суспільстві вимагає нових теоретичних і емпіричних досліджень, зважаючи на весь спектр культурно-історичних умов і індивідуальні особливості професіоналів.

При сучасному навантаженні медичних працівників і введенні в їх роботу нових програм і підходів проблемною є не те, що працівник емоційно вигорає, оскільки це є природний процес. Проблема полягає в тому, що він не вміє це вчасно помічати. Тому є дуже важливим визначення психодіагностичних прийомів оцінки рівня емоційного вигорання.