Екзаменаційний білет № 12 Спрямованість особистості. Типи загальної емоційної спрямованості

Спрямованість особистості пов’язана з стадіями розвитку, з подоланням криз, з безкінечною життєвою боротьбою. У своїй диспозиційній теорії особистості Г. Олпорт розглядає особистісний розвиток, як активний процес становлення, в котрому індивідуум бере на себе відповідальність за планування життєвого шляху. Поведінка людини мотивується і визначається її специфічними рисами, характеристиками. Р. Кеттел сформулював концепції структурної теорії особистості, в якій зазначається, що спрямованість особистості пов’язана з індивідуальним онтогенезом та соціокультурною матрицею. Відповідно до його теорії певні риси особистості представляють собою відносно постійні тенденції реагувати і діяти певним чином. Г. Айзенк у теорії типів особистості розглядав спрямованість особистості в тісному взаємозв’язку з супер-рисами або типами, такими як екстраверсія та інтроверсія.

Загальна палітра емоцій, кожна з яких їх може становити стрижень емоційної спрямованості окремого індивіда, дуже широка. Це – такі класи родинних переживань, які можна як емоції альтруїстичні, комунікативні, праксичні, гностичні, естетичні, гедоністичні тощо. Сформована емоційна спрямованість обумовлює постійний інтерес людини до тієї діяльності, у процесі якої він насичується "цінними" йому переживаннями. Формами активності, процес якій у змозі приносити потрібні їй переживання, крім різних видів роботи, пізнавальної діяльності, ігри та зовсім ін., є також мрії і спогади.

Значення емоційної спрямованості для регуляції діяльності пов'язано, по-перше, з її властивістю в ролі безпосередньої спонукальною причини діяльності. По-друге, "цінні" переживання, породжувані діяльністю, можуть сприяти підтримці її високого функціонального рівня, завдяки захопливості самого процесу діяльності.

Отже, емоційна спрямованість є важливим психологічним регулятором такого життєво важливого моменту людини акта, як вибір сфери діяльності і навіть конкретної професії.

Складіть план особистісного та професійного розвитку працівників, які представляють професію “людина – техніка”

Ефективний план особистісного розвитку передбачає визначення тих умінь, з яких слід попрацювати у нагальні моменти часу у тому, щоб забезпечити розкриття потенціалу індивідуума і досягнення їм цілей бізнесу.

Ефективний план особистісного розвитку передбачає вирішення наступних питань:

- самовдосконалення в сфері “людина – техніка”;

- винайдення нових, більш ефективних способів вирішення завдань;

- розробка необхідних технічних стандартів (еталонів) в роботі із технічними пристроями.

В системі "людина – техніка" загроза виникає з боку використання таких видів енергії, як атомна, термоядерна тощо. Зовсім невідомі для людини наслідки роботи машин, що працюють на принципах самовдосконалення і самонавчання.

Психологія хворої дитини. Психологія дітей хворих на дитячий церебральний параліч та олігофренію

Кожна третя дитина відчуває страх перед візитом до лікаря. Звідси маса проблем, пов'язаних з лікуванням. Тому важливо сформувати у малюка правильне уявлення про здоров'я, хворобах, лікуванні, а також про роль лікарів в його одужанні.

Коли захворює дитина, в будинку тут же починається метушня. Батьки всіляко намагаються захистити малюка від усього, що так чи інакше може уповільнити видужання, звідси – заборони грати, короткі перепалки з домашніми з приводу відкритого вікна, розгубленість і тривога в очах матері, що в комплексі створює напружену обстановку в будинку. І, здавалося б, усе зроблено правильно, а дитина все не видужує ...

Чому так відбувається? Справа в тому, що діти дуже чутливі до настрою оточуючих, особливо батьків. Тому під час лікування особливо важливо підтримувати теплу атмосферу в будинку, а не створювати трагедію або паніку навколо хворого. В іншому випадку, у малюка може з'явитися страх, почуття провини або навіть образи. Адже багато дітей в силу нерозуміння того, що відбувається сприймають власну хворобу як покарання за погану поведінку. Ні в якому разі не можна підживлювати таке оману докорами або залякуванням. Потрібно спокійно пояснити дитині про те, що з ним відбувається, розповісти, що в даний момент загрожує його здоров'ю, а що сприяє одужанню. При цьому дитина повинна бачити доброзичливість батьків і їх впевненість у своїх діях.

Дуже поширеною помилкою батьків є те, що вони не вважають за потрібне присвячувати дітей в питання здоров'я. Потрібно використовувати будь-яку можливість, щоб розповісти дитині про будову організму людини, про хвороби, а також функції лікувальних закладів. Звичайно, не варто примушувати малюка слухати цілі лекції про всі нюанси медицини, але елементарні знання анатомії будуть досить до речі навіть у ранньому віці. Дитина повинна розуміти, з яких органів складається його тіло, де вони розташовуються і для чого існують. Крім того, в разі хвороби малюка, слід пояснити йому, чому це відбулося і що потрібно робити, щоб такого не повторювалося надалі.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) у структурі захворювань нервової системи у дітей посідає одне з провідних місць. В Україні з 127 000 дітей-інвалідів 27 000 хворих на ДЦП. Поширення цієї патології становить 25-27 на 10 000 дитячого населення. З огляду на це правильне планування та проведення лікувальних і реабілітаційних заходів при цій патології не втрачають своєї актуальності.

Для оцінки ефективності методів лікування та реабілітаційних заходів важливо мати обґрунтовані (валідні) й надійні методи об'єктивізації. Головним є визначення проявів патологічного процесу і порушень біосоціальних адаптивних можливостей хворих. Треба правильно виконати вимірювання, оскільки це дасть змогу оцінити ефективність того чи того методу лікування або реабілітаційних заходів.

Олігофренія – це затримка розвитку інтелектуальної сфери, що виникає під впливом спадкових, внутрішньо-утробних несприятливих факторів або перенесених у ранньому дитинстві захворювань. Вона характеризується передусім різним ступенем розумової недорозвиненості. Враховуючи порушення психічного розвитку, олігофренію поділяють натри форми: дебільність, імбецильність, ідіотію.

Під час психологічного обстеження дитини з відхиленнями в читанні й писанні слід звернути увагу на працездатність (наявність виснажуваності, фазових коливань уваги), вербальну і невербальну пам'ять, рівень інтелекту. Якщо дисграфія чи дислексія е типовою, інтелект обстежуваних перебуває в межах норми. Порушення в читанні, писанні та мовленні при інших захворюваннях (олігофренії, дитячому церебральному паралічі, розладах слуху) є вторинними і потребують посиленої корекції наслідків основного захворювання.