Основні концепції новітніх психотерапевтичних практик

В даний час відомо і здійснюється на практиці близько 400 різних методів психотерапії для дорослих і приблизно 200 – для дітей і підлітків, описано близько 300 психологічних синдромів або поєднань симптомів, для лікування яких рекомендується та чи інша психотерапія.

Одним з найвідоміших методів психотерапії, звичайно ж, є психоаналіз. Класичний психоаналіз був запропонований З. Фрейдом в середині 90-х років XIX ст. Аналітична (юнгіанська) психотерапія. К.Г. Юнг є представником психоаналітичної школи, він співпрацював з З. Фрейдом з 1907 по 1913 рр.. Однак, в 1913 р. Юнг розірвав із Фрейдом відносини і продовжив розробляти свій, аналітичний підхід до розуміння психіки людини і до культури в цілому. Не дивлячись на те, що Юнг багато в чому слідував психотерапевтичній практиці Фрейда, його концепція відрізняється двома основними рисами: відмовою від пансексуалізму і розробкою поняття «колективне несвідоме».

Адлеріанська психотерапія (індивідуальна психологія) була розроблена Альфредом Адлером на основі певних постулатів Фрейда. Наприклад, Адлер визнавав авторитет Фрейда у визначенні симптомів, як мають свій певний сенс, а також у наданні важливої ​​ролі сновидінь і ранньому дитинству у розвитку особистості. Проте Фрейд робив акцент на ролі психосексуального розвитку і едипового комплексу, тоді як Адлер в центрі уваги ставив наслідки сприйняття дітьми своєї сімейної групи і їх боротьбу за значуще місце в ній.

Особистісно-центрована терапія (кліенто-центрована) була запропонована К.Роджерсом на початку 1940-х рр.. У первісному вигляді цей метод психотерапії вже не практикується, але є компонентом більш пізніх теорій і практик. Центральною ідеєю цієї методики є постійно розвивається особистісний ріст людини, самоактуалізація. «Розвиток всіх свої здібностей з метою самозбереження і посилення організму – це вроджена тенденція організму», – пише Роджерс.

Поведінкова психотерапія. Методи поведінкової психотерапії вперше були використані Дж.Б. Уотсоном і М.С. Джонс в 1920-х рр.., Але широке поширення вони одержали в 1950-і рр.. завдяки працям Дж. Вольпе, Б. Ф. Скіннера і їх послідовників. Основною ідеєю поведінкової психотерапії є уявлення про порушення в емоційній сфері через неефективне або неадаптивного научіння.

Гештальт-терапія є одним з найпопулярніших методів психотерапії в нашій країні. Ця методика була запропонована німецьким психотерапевтом Фріцем Перлзом в кінці 1920-х років. Перлз починав практику як психоаналітик, поява гештальт-терапії було пов'язано з його незадоволеністю жорсткими психоаналітичними рамками, що обмежують творчість терапевта.

Екзаменаційний білет № 2 Психодіагностика конституційних диспозицій

Різноманітні теорії особистості дослідники класифікували на такі групи: теорії особистісних рис і якостей (диспозицій), інтрапсихічні теорії, психодинамічні теорії та їх численні відгалуження, пояснювальні парадигми, (інформаційний підхід, феноменологічні теорії і теорії научіння), хоч такий підхід поділяють не всі вчені.

До теорії рис особистості зараховують також психометричні особистісні теорії (психометричні теорії), орієнтовані на оцінювання звичайного діапазону поведінки. Теорію рис і теорію тестів об'єднали їх перші теоретики – Р.-Б. Кеттел і Г.-Ю. Айзенк, які намагались за допомогою факторного аналізу перевіряти свої гіпотези.

У межах психодинамічних теорій сформувалися проективні методики, які мають своїх прихильників і опонентів.

Деякі процедури можуть бути віднесені до третього феноменологічного напряму – пояснювальної моделі, ближчої до вивчення (діагностування) окремих випадків, а не відмінностей між індивідами.

Найбільш плідна для психометричних досліджень теорія рис особистості, на положеннях якої ґрунтується багато методик.

"16-факторний особистісний опитувальник" і його клінічний варіант є універсальним, практичним тестом, що дає багатогранну інформацію про індивідуальність. Унікальні питання мають проективний характер, відображають звичайні життєві ситуації.