Класичні та сучасні теорії сприймання. Властивості сприймання, ілюзії сприймання

Сприймання як психічний процес є основою пізнання дійсності особистістю. Але значущість сприймання для людини не вичерпується лише інформуванням, воно великою мірою виступає також і регулятором поведінки. Результатом відображення людиною дійсності є чуттєві образи, які вона втілює у своїй життєдіяльності різними способами. Одним із них є живопис. Втілення художником чуттєвих образів у живописні формі – це безумовно творчий процес, якому присвячено багато наукових досліджень. Набагато менше уваги приділяється процесу сприймання творів живопису, який, на наш погляд, є не менш цікавим з психологічної точки зору. Щодо творчого сприймання, яке полягає у створенні або віднаходженні чогось нового у сприйнятому, то де, як не у сприйманні творів мистецтва, зокрема живопису, людина може найкраще розвивати і втілювати це надбання.

Сприймання як пізнавальний психічний процес, що забезпечує людині зв'язок з об’єктивним світом цікавить багатьох сучасних дослідників, і, мабуть, буде цікавити доти, доки не буде віднайдено відповіді на ще не розв’язані питання. Особливою формою перцептивної діяльності є естетичне сприймання, тобто процес знайомства людини зі сферою прекрасного в цілому, що супроводжується переживанням естетичного задоволення. Окремим видом естетичного сприймання є художнє сприймання (сприймання різних творів мистецтва). Це питання цікавить багатьох дослідників. Вивчається проблема сприймання, розуміння та переживання змісту творів мистецтва (Арнхейм Р., Брунер Дж., Волков М.М., Виготський Л.С., Знаков В.В., Леонтьєв Д.О., Мейлах Б.С., Якобсон П.М та ін.). В. О. Моляко досліджує психологічні аспекти поетичного сприймання, особливості проявів творчого авторського сприймання у поетичних творах, присвячених аналізу переживань людиною кризових станів. Н. А. Ваганова вивчає проблему сприйняття та розуміння поезії старшими дошкільниками. І. М. Поклад розглядає сприймання танцю як художньо-творче сприйняття. Вивчає проблему сприймання особистістю творів мистецтва, розглядає рівні та механізми формування хореографічного образа у сприймаючого. Н. В. Медведєва розглядає художнє сприймання як показник творчого потенціалу особистості, розглядаючи проблему власного сприймання у процесі малювання за уявленням дітей молодшого шкільного віку. У наведених вище та багатьох інших дослідженнях художнє сприймання розглядається як творчий акт.

Властивостями сприймання є: предметність, цілісність, структурність, константність, осмисленість.

Предметність – властивість перцептивного образу, яка полягає у його здатності перебувати за межами аналізатора, в об'єктивній системі координат.

Цілісність – властивість перцептивного образу відображати предмет у сукупності притаманних йому рис. Це те, що передусім відрізняє сприймання від відчуттів.

Структурність – властивість перцептивного образу відображати будову предмета сприймання. Це, власне, й дає змогу розрізняти образи, близькі за змістом.

Осмисленість – властивість перцептивного образу відбивати певне значення, отже, бути усвідомленим. Вона характеризує сприймання індивіда як акт категоризації – співвіднесення образу предмета з певним класом еталонних образів, причому образів, що несуть у собі досвід людської діяльності.

Ілюзії сприймання – неадекватні сприймання, які неправильно, викривлено, помилково відображають об'єкти, що діють на аналізатори

Ілюзії зумовлюються різними причинами: виробленими життєвою практикою прийомами зорового сприймання, особливостями зорового аналізатора, зміною умов сприймання, дефектами зору тощо.

Ілюзії породжуються діяльністю різних аналізаторів. Найпоширенішими є зорові ілюзії. Так, людина в білому одязі здається повнішою, ніж у темному. Те саме стосується тканин у горизонтальні або вертикальні смуги. Дзеркальна стінка розширює приміщення, створює ілюзію простору.