Основні дисгармонії подружнього життя

Виділяють гармонічний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонічній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного «Ми», здатності членів родини вирішувати протиріччя.

Дисгармонія родини – це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння в дітей.

Сімейні дисгармонії виникають при неузгодженості взаємостосунків у сімейних парах за одним чи кількома факторами. При цьому сили, що їх руйнують, переважають над тими силами, що їх об'єднують. Установки і мотивації подружжя як на життя, так і на сексуальні стосунки, як правило, лежать у центрі більшості дисгармонії сім'ї [3, с. 95].

Необґрунтоване завищення самостійності того чи іншого члена сім'ї позитивно корелює з виникненням дисгармонії. Часто жінки, які мають привабливу форму тіла, обличчя, мають відповідну сформовану установку, використовують це для свого домінування в сім'ї. Результат відсутності критичності та скромності проявляється досить швидко. Дані досліджень свідчать про те, що немає достатньої відповідності між красою жінки та її сімейним щастям.

Так, найбільш вдалі шлюби складаються не у жінок з найвищим показником (на рівні "4" – рідкісна, "класична" краса), а у жінок з середніми і низькими показниками – від простої, неяскравої привабливості (рівень "3").

Звичайно, поділ на "красивих", "середніх" і "не дуже красивих" –умовний. Так, проведене нами опитування студентів щодо "Міс року" свідчить, що визнана журі в конкурсах "красуня" визнана лише 30,15 % студентів.

Основа нестабільного шлюбу "красунь" полягає не лише у високих вимогах до партнера, а й у відсутності їх. Як правило, вони не проявляють достатньої турботи, поваги, часто проявляють свою зверхність, холодність, небажання займатися домашніми справами, тобто "не все те золото, що блищить".

Звичайно, із правил є винятки. Буває і навпаки, про що свідчить народна мудрість: "Яка вона зверху, така вона і всередині".

Розкрийте поняття психологічного супроводу професійної діяльності та проаналізуйте його структуру

У вітчизняній педагогіці йде інтенсивний пошук шляхів рішення проблеми формування основ саморегуляції оператора складної технічної системи: пропонується введення в навчальний план освітніх установ спеціальних дисциплін за саморегуляції, інтеграція знань про неї в структурі різних навчальних предметів, модернізація виховних відносин і пр. На думку С.А.Миргород, психічна саморегуляція – атрибут виконання будь-якої соціальної ролі, що вказує на невіддільність формування психосаморегулятивної культури від формування людської культури людини в цілому.

На нашу думку, як технології, що забезпечує формування надійності професійної діяльності оператора складної технічної системи, може виступати психологічний супровід.

Найважливішим принципом психологічного супроводу виступає визнання права суб'єкта освіти самому приймати рішення про шляхи свого розвитку і нести відповідальність за їх наслідки.

Психологічний супровід же зводиться до створення сприятливих умов для повноцінного становлення особистості.

Для вирішення практичних задач діагностики формується системи саморегуляції діяльності оператора складної технічної системи можна використовувати схему аналізу усвідомленої саморегуляції діяльності оператора складної технічної системи, запропоновану А.К.Осницким. За цією схемою повноцінність роботи функціональних ланок системи усвідомленої саморегуляції діяльності забезпечується набором регуляторних умінь, причому кожному функціональному ланці саморегуляції відповідає власний комплекс умінь.