Покажіть основні елементи процесу управління трудовими ресурсами та розкрийте важливі психологічні аспекти їх реалізації

Завданням адміністративної школи управління було створення універсальних принципів управління й побудови організації. Одне з провідних місць у цій школі посідають праці французького вченого А. Файоля, який розглядав уп­равління як єдиний процес, що складається з кількох вза­ємопов'язаних функцій.

Школа «людських відносин» виникла як реакція на не­спроможність інших управлінських підходів усвідомити роль людського фактору як основного моменту ефективності ді­яльності організації. Фундаторами цієї школи були Е. Мейо та М. Фаллет. Послідовники Е. Мейо виробили рекомен­дації з оптимізації засобів навчання та форми й потоку інформації між керівниками і робітниками. Так, було вста­новлено, що відсутність взаєморозуміння виникає через не­вміння адміністраторів висловлювати свої думки й почуття з урахуванням почуттів та уявлень іншої людини.

Раціоналізм за всіх його позитивних якостей, як вия­вилося, далеко не єдиний, а здебільшого й не найкращий шлях підвищення ефективності роботи підприємств та орга­нізацій. На противагу обмеженості управлінського раціо­налізму в системі управлінських знань міцно утвердився інший напрям – поведінкова школа, що ґрунтується на за­лученні досягнень психології, соціології для поглиблення розуміння реальної суті управління в організаціях, в значно більших соціальних системах. Його представники ставили за мету збагнути ту чи іншу поведінку людей у межах ор­ганізації й виявити, коли й за яких обставин люди працю­ють найбільш ефективно чи навпаки [3, с. 81].

Центральним понят­тям для прихильників цієї школи стала «мотивація». Пове­дінкова школа завдячує своїм виникненням, зокрема, працям А. Маслоу, Д. Мак-Грегора, Ф. Херуберга. Варто згадати ще дослідження Р. Блейка та його «решітку менедж­менту». Як методика розвитку організацій «решітка менедж­менту» надзвичайно актуальна. Р. Блейк зі своїми співробіт­никами дійшов висновку, що будь-який результат дося­гається в «силовому полі» між виробництвом і людиною.

Екзаменаційний білет № 27 Функціональні стани організму. Фактори, що впливають на функціональний стан людини

Виділяють чотири підходи до розуміння психічного стану:

- у феноменологічному плані психічний стан розуміється як відносно стабільно проявлена психічна реальність, яка за своїми характеристиками займає проміжне положення між психічними процесами й особистісними якостями індивіда;

- у функціональному плані – як атрибут діяльності, що виконується індивідом (забезпечення адаптивної функції);

- в онтологічному плані – як психічна свідомість індивіда;

- в екопсихологічному плані – як результат суб'єкт-об'єктної і (чи) суб'єкт-суб'єктної взаємодії в системі "індивід – середовище" (В.І. Панов).

Психічний стан людини являє собою цілісну характеристику її психічної діяльності за певний період, що відображає складну структуру взаємозв'язків з вище- і нижче розташованими рівнями системи психічної регуляції, утворену процесами самоуправління і саморегуляції (Г. ПІ. Габдрєєва).

Функціональні стани визначаються безліччю факторів. Тому стан людини, що виникає в кожній конкретній ситуації, завжди унікально. Однак серед різноманіття окремих випадків досить чітко виділяються деякі загальні класи станів:

- Стану нормальної життєдіяльності;

- Патологічні стани;

- Прикордонні стани.