- •1. Рання історія України:палеоліт,мезоліт,неоліт.
- •Неоліт (6-4 тис. Р.Тому ).
- •2.Трипільська культура
- •3. Ранній залізний вік на території у. (VIII в. До н. E. – IV в. Н. E)
- •4. Кіммерійці.
- •5. Скіфи.
- •6. Сармати.
- •8.Теорії походження слов’янства
- •7.Етногенез слов'ян.
- •Антське об'єднання
- •Державно-племінні утворення VII—VIII стеліть
- •9. Етапи розвитку Київської Русі. Їх специфіка та особливості.
- •11. Розбудова Руської держави княгинею Ольгою
- •10. Князювання Аскольда, Діра,Олега та Ігоря
- •12.Великий князь київський Святослав. Його зовнішня політика
- •13.Князювання Володимира Святого
- •14.Русь за часів Ярослава Мудрого
- •15.Тріумвірат Ярославичів. Початок роздробленості Русі
- •16. Володимир Мономах та Мстислав Великий
- •17.Київська Русь за часів феодальної роздробленості
- •Причини роздробленості
- •Наслідки роздробленості
- •18.Боротьба Русі з кочовиками Степу (печеніги, половці та ін.)
- •19.Монголо-татарська навала. Встановлення Золотоординського іга
- •21. Причини та наслідки занепаду Русі
- •20. Культура Київської русі.
- •22. Піднесення Гальцького й Волинського Князівств Галичина
- •23.Утворення Галицько-Волинського князівства
- •24. Галицька та Волинська землі в період роздробленості.
- •25. Князювання Данила Романовича Галицького
- •26. Галицька й Волинська землі за часів наступників Данила Ром-ча.
- •Відновлення єдності
- •27. Причини та наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства
- •28. Культура Галицько-Волинської держави.
- •29. Боротьба за Руську спадщину. Входження уз до складу вкл.
- •Утвердження Литви на українських землях
- •30. Великий князь Литовський Вітовт
- •31. «Велике княжіння Руське».Свидригайло
- •32. Люблінська унія. Включення укр. Земель до складу рп
- •33.Соціально-політичне становище укр. Земель у складі рп
- •34. Брестська церковна унія. Становище укр. Православної церкви
- •35. Полемічна література
- •36. Формування та рання історія укр. Козацтва
- •37.Теорії походження козацтва
- •38. Запорізька Січ — столиця козацької вольності
- •Організація Січі
- •Адміністратшіно-політичний устрій
- •40. Повстання під проводом Косинського
- •41.Повстання під проводом Наливайка і Лободи
- •39. Козацько-селянські повстання в кінці 16 – на поч. 17ст
- •Національно-визвольні повстання українського народу 20-30 рр. ХviIст.
- •42. Розвиток козацтва за часів отамування Конашевича-Сагайдачника і Дорошенка
- •43.Козацькі повстання під проводом Трясила, Сулими і Бута
- •44. Козацькі повстання під проводом Острянина і Гуні.«Орд. Вій запор»
- •45. Культура України в 16 – першій половині 17 ст
- •47. Причини національно-визвольного повстання під проводом бх
- •48.Політичний портрет б.Хмельницького
- •50.Формування укр. Державності в ході визвольної війни
- •51. Зовнішня політика б. Хмельницького
- •52. Корсунська битва(травень 1648)
- •53. Битва під Пилявцями
- •54. «Статті про устрій Війська Запорізького» Хмельницького»
- •55. Західний похід Укр армій під проводом Хмельницького
- •56. Збаразько-зборівська кампанія
- •57.Зборівський мирний договір
- •58. Битва під Берестечком
- •59.Білоцерківський мирний договір
- •60.Батозька битва
- •61. Жванецька кампанія
- •62. Переяславська рада та «Березневі статті»
- •«Березневі статті»
- •63. Полководці б. Хмельницького
- •64. Доба «Руїни в історії України:загальна характеристика
- •65. Гетьманування ю Хмельницького
- •66. Іван Виговський та його боротьба за нез у. Гадяцький договір
- •Гадяцький договір
- •Українсько-московська війна
- •67. Гетьманування Брюховецького
- •2. Розчленування України на Лівобережну та Правобережну
- •68. II.Дорошенко та його боротьба за возєднання України
- •69. Гетьманування Тетері
- •70. Гетьман Іван Самойлович та його боротьба…
- •71. Доба Гетьмана Мазепи
- •72. Пилип Орлик, «Пакт і Конституція..»
- •73. Ліквідація Гетьманщини в Україні
- •74. Відродження нац.. Свідомості укр. Народу
- •Передумови відродження
- •Таємні організації
- •75. Рух декабристів і Україні…
- •76.Кирило-Мефодіївське товариство
- •77. Українське нац. Відродження у зу. «Руська трійця»
- •«Руська трійця»
- •78.Західноукраїнські землі в австрійській революції 1848-49рр
- •79.Соціально-економічні реформи в Російській імперії в другій половині 19 ст
- •80. Реформи в Австро-Угорській імперії в середині та другій половин 19ст
- •81. Утворення українських політичних партій
- •82.Столипінська аграрна реформа
- •83. Україна в роки Першої світової війни
- •84. Українське питання напередодні першої світової війни
- •85.Українські політичні партії в Першій світовій війні
- •86.Бойові дії на українських теренах під час Першої світової війни.
- •87.Українські січові стрільці
- •88.Наслідки Першої світової вісни для українського народу
- •89. Українська революція 1917-1921 рр. Характеристика основних етапів
- •90. Діяльність центральної ради від автономії до незалежності
- •91.Створення Центральної ради. Її структура
- •92.Універсали Центральної Ради
- •93.Соціально-економічна політика урядів унр
- •94.Зовнішня політика унр.
- •96. Брестський мирний договір 1918р та його наслідки для України.
- •97. Взаємовідносини унр та німецько-австро-угорських властей.
- •98. Причини падіння Центральної Ради
- •99. Українська держава гетьмана п.Скоропадського : основні етапи розвитку.
- •100.Соціально економічна політика урядів Української Держави
- •101. Зовнішня політика гетьмана Скоропадського
- •102. Розбудова української національної армії за часів гетьманату
- •103. Розвиток культури, науки та освіти в Українській державі гет п.С.
- •104. Причини та наслідки падіння Гетьманату.
- •105.Директорія унр: характеристика основних етапів.
- •106. Західноукраїнська Народна Республіка. Акт злуки унр і зунр
- •107.Білогвардійський рух на території України
- •108. Причини та наслідки поразки Української революції 1917- 1921 рр.
- •109. Встановлення радянської влади в Україні . Політика воєнного комунізму. Встановлення більшовицької влади
- •«Воєнний комунізм»
- •110.Розвиток культури в Україні в 1917-1921рр.
- •111. Утворення срср . Політико-правове становище усрр у складі срср.
- •114. Політика українізації: причини , перебіг, наслідки.
- •116.Голодомор 1932-1933 рр.
- •115. Хід , особливості та результати форсованої модернізації в радянській у в1920-30.
- •1928 Р. - призначення генеральним секретарем цк кп(б)у с.Косіора.
- •119. Становище західноукраїнських земель у складі Румунії
- •117. Західноукраїнські землі у складі іноземних держав: соціально-економічний і політичний розвиток
- •118. Становище західноукраїнських земель у складі Польщі
- •120. Становище західноукраїнських земель у складі у складі Чехословаччини.
- •121. Розвиток української культури в 1920-1930-х рр.
- •122. Українське питання у міжнародній політиці напередод Другої с/в/
- •123. Карпатська України: основні етапи розвитку
- •124. Роль "українського питання" в німецько-радянському зближенні.Пакт Молотова-Ріббентропа
- •125. Входження західноукраїнських земель до складу урср.
- •126. Напад Німеччини на срср. Оборонні бої 1941-1942
- •128. Радянський підпільно-партизанський рух опору
- •129.Командири радянського партизанського руху: с.Ковпак,м.Наумов, о.Саб,о.Федо
- •130. Діяльність оун та упа вроки Другої світової війни.
- •131. Війського-політична діяльність р.Шухевича.
- •132.Визволення укр. Територій від тимчасової нацистської окупації.Основні наступальні операції Червоної Армії
- •133. Внесок українського народу у перемоги над нацизмом.
- •134. Наслідки Другої світової війни для українського народу.
- •135. Культура України в роки Другої світової війни.
- •136. Втрати України під час Другої світової війни
- •137. Відбудова української економіки після завершення ввв.
- •138. Сусп.-пол. Розвиток України у повоєнний період
- •139. Голод 1946-1947 рр. Причини та наслідки
- •140.Культура України у повоєнні роки.
- •141. Політика “десталінізації” в Україні.
- •142. Соц-ек. Реформи м,с,Хрущова.
- •143. Розвиток української культури в 1960-х рр.. “Шестидесятники”
- •144. Соц –ек розвиток України в період застою
- •145. Дисидентський рух в Україні
- •146. Розвиток української культури в 1970-1980-х рр.
- •147. Курс на перебудову. Особливості його реалізації на Україні
- •148. Проголошення незалежнослі України. Причини розпаду срср.
- •151. Соціальний розвиток в період незалежності
126. Напад Німеччини на срср. Оборонні бої 1941-1942
1. Напад Німеччини на СРСР. Радянсько-німецька угода про ненапад, укладена 23 серпня 1939 р. строком на десять років, як показали подальші події, не могла бути гарантом надійної безпеки для народів СРСР. 18 грудня 1940 p. А. Гітлер підписав секретну директиву №21 під кодовою назвою «план Барбаросса». Це був план знищення Радянського Союзу і перетворення його території на жит простір для Німеч.
У планах нацистських стратегів Україна мала стати аграрною колонією «третього рейху» і забезпечувати Німеччину і європейський континент продуктами харчування і сировиною. Реалізація нацистських планів світового панування почалася раптовим нападом на СРСР 22 червня 1941 p. В основу війни проти радянських народів була покладена стратегія блискавичної воєнної кампанії, розрахованої на кілька місяців
.Напад на Радянський Союз здійснювали три добре озброєні групи армій: - група армій «Північ» здійснювала наступ на Ленінград та Прибалтику;
- група армій «Центр» - на Москву і ц обл Росії;- гр армій «Південь» на Укра і Кавказ.
Група армій «Південь» вдерлася на територію України, якою мала просуватись у напрямку Києва, а після його взяття нанести удар по Харкову і Донбасу з метою швидкого оволодіння всією територією України.
2. Об'єктивні та суб'єктивні причин невдач Червоної армії в перший період Великої Вітчизняної війни. Початок боїв для Червоної армії був вкрай несприятливий. Цілий ряд об'єктивних і суб'єктивних причин зумовили важкі поразки Червоної армії на протязі першого періоду Великої Вітчизняної війни (червень 1941 - листопад 1942 pp.), зокрема на одному з трьох стратегічних наступів - південному, тобто значною мірою українському.
Серед основних причин невдач Червоної армії в перший період війни можна виділити наступні: - зосередження і розгортання військ з урахуванням нових кордонів не було завершено до початку війни;
- велику роль відіграв фактор раптовості нанесення першого удару;
- кращі командні і командирські кадри Червоної армії були репресовані (до 75% командного складу) в 1937-1941 pp.; загалом по лінії наркомату оборони було репресовано не менше 3,5 млн чоловік;
- на стані військ повн. мірою позначилася параліз/ атм. культу особи Й. Сталіна;
- радянська військова доктрина базувалася на тезі, схваленій Й. Сталіним, у якій мова йшла про те, що майбутня війна буде вестися на ворожій території;
- до початку війни не було завершено переозброєння Червоної армії;
- значно послабили боєздатність Червоної армії ліквідація перед початком війни механізованих корпусів і створення кавалерійських дивізій;
- радянське військо-політичне керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку головного удару супротивника; як пріоритетний в Генеральному штабі Червоної армії розглядався київський напрямок, а мінсько-смоленсько-московський - як другорядний;
- народ країни, керівні кадри, були психологічно дезорієнтовані договорами 1939 р, СРСР з Німеччиною; у багатьох політичних, державних, військових діячів, рядових громадян були занадто великі ілюзії з цього приводу.
3. Важкі оборонні бої в 1941-1942pp. У липні-жовтні 1941 р. на радянсько-німецькому фронті розгорнулися масштабні бої. Червона армія вимушена була перейти до стратегічної оборони. У цілому обстановка для радянських військ була вкрай несприятливою.
7 липня 1941 р. керівництво України опублікувало звернення до українського народу, у якому закликало населення чинити рішучий опір фашистській агресії. 3 перших днів війни понад 2 млн жителів України вступило в загони народного ополчення, а також винищувальні батальйони. До Червоної армії з України було мобілізовано понад 2,5 млн осіб. Населення широко залучалося до будівництва оборонних споруд, створення грошового і продовольчого фонду оборони, шефства над військовими шпиталями. Сотні.
3 перших днів війни на території України діяли два фронти - Південно-Західний (командувач генерал-полковник М. Кирпонос) і Південний (командувач генерал-лейтенант I. Тюленєв). Спроба зупинити противника на старому державному кордоні не вдалася. Німецько-фашистські війська прорвали оборону Південно-Західного фронту, і 7 липня 1941 р. почалася оборона столиці України Києва, яка тривала 72 дні. Під тиском переважаючих сил ворога радянські війська 16 липня залишили Кишинів, але під Одесою окупанти були зупинені. Оборона Одеси почалася 16 липня і тривала 73 дні. На правому фланзі Південного фронту противник прорвав оборону радянських військ і оточив ослаблені частини 6-ї та 12-ї армій у районі Умані. Нацисти прорвалися до Дніпра. 18 серпня радянські війська, висадивши в повітря греблю Дніпрогесу, відійшли на лівий беріг Дніпра в Запоріжжі, а через тиждень залишили Дніпропетровськ. Дніпро став лінією фронту, яку гітлерівці довгий час не могли подолати.Але у першій половині вересня 1941 р. німецькі війська, поновивши наступ, взяли у кільце в районі Києва чотири армії Південно-Західного фронту. У полон потрапило близько 660 тис. чоловік, з них 60 тис. командирів.
Трагедія Пд-Зах фронту була однією з найбільших невдач Червоної армії у 1941 р. 16 жовтня 1941 р. була залишена Одеса, потім радянські війська були розбиті в Криму, але зуміли закр. в Севастополі, розпочавши багатом героїчну обор цього міста.
Таким чином, протягом літа-осені 1941р. німецькі війська та їхні союзники захопили всю Правобережну і більшу частину Лівобережної України та Крим. He окупованими в Україні залишилися лише східні райони Харківської області, частина Донбасу, а також невеликий клаптик кримської землі з Севастополем. У грудні 1941 р. радянські війська провели успішну контрнаступальну операцію під Москвою. Передбачалося, що вона буде розвинута у загальний наступ Червоної армії на всіх фронтах. Але подальші події засвідчили нереальність таких розрахунків.
Зірвалася, перш за все, операція зі звільнення Криму. В умовах штормової погоди і панування в повітрі ворожої авіації радянські війська здійснили 25 грудня 1941- 2 січня 1942 рр. Керченсько-Феодосійську десантну операцію та очистили від противника Керченський півострів, але були зупинені на Ак-Монайських позиціях.
У такому ослабленому стані частин Червоної армії радянське командування готувало наступ під Харковом, який розпочався 12 травня 1942 р. і закінчився важкою поразкою радянських військ. Бої тривали до 29 травня 1942 p., однак лише невеликим групам з боями пощастило вирватися із оточення. У полон потрапило близько 240 тис. радянських солдатів та офіцерів. У травні 1942 р. війська Червоної армії зазнали поразки і на Керченському niвocmpoвi Це визначило долю Севастополя, який на початку липня 1942 р. після героїчної 250-денної героїчної оборони довелося здати ворогу. 22 серпня 1942 р. радянські війська залишили місто Свердловськ Ворошиловградської області, після чого вся Україна опинилася під окупацією.
127. Нацистський окупаційний руyxжим на території України.
Окупувавши Україну, фашисти встановили на її території режим кривавого терору у вигляді сумнозвісного «нового порядку». Мета нацистівзводилася до насильницького пограбування завойованих територій, максимального очищення їх від корінного населення та запровадження для решти системи жорстокої позаекономічної експлуатації. У планах німецької колонізації визначалося: «Україна — найплодючіша область Європи. Її завдання — постачати продукти харчування та сировину новій Європі. А жити на українській землі повинні тільки люди німецької арійської крові».
Відповідно до цього, новоявлені колоністи прагнули витравити національну свідомість українців, а тому вдалися до розчленування Українияк історично-географічної та політичної цілісності. Як відомо, Закарпаття ще у березні 1939 р. було передано німецькій союзниці — Угорщині. Буковина, Ізмаїльщина та «Транс-ністрія» — Одеська, південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської областей були приєднані до іншої союзниці Німеччини — Румунії. Галицькі області — Дрогобицька, Львівська, Станіславська та Тернопільська, як «дистрикт Галичина» були включені до Генерал-губернаторства, створеного на території окупованої Польщі. З більшої частини українських земель було утворено т. зв. Рейхскомісаріат Україна зі столицею у Рівному. Донбас і Слобожанщина передавались у підпорядкування фронтового військового командування. Всі частини розділеної України були ізольовані одна від одної, спілкування між ними заборонялося.
На чолі Рейхскомісаріату Гітлер поставив безжального і жорстокого Е.Коха, україноненависницька політикакотрого не знала меж. «Якщо я знайду українця, гідного сісти за один стіл зі мною, — заявляв цей фанатичний расист, — я звелю його негайно розстріляти». На нараді окупаційних чиновників у Рівному він так сформулював цілі Німеччини щодо України: «Мета нашої роботи — примусити українців працювати на Німеччину, а не ощасливити цей народ. Україна повинна постачати те, чого немає у Німеччини. Цю роботу слід проводити, не рахуючись із втратами». Подібне твердження відповідало ідеологічним засадам міністра окупованих східних територій А.Розенберга, який заявляв: «Розмноження слов'ян небажане... Освіта небезпечна. Цілком достатньо, якщо вони навчаться рахувати до 100... Кожна освічена людина — це наш майбутній ворог...» Свою «турботу» про українців висловлював і сам фюрер: «Знання сигналів дорожнього руху їм буде достатньо... Під свободою українці розуміють, що вони будуть митися тільки один раз на місяць замість двох разів».
Гітлерівці запровадили в Україні нещадний геноцид проти місцевого населення. Тут виявлено майже 300 місць масових страт населення, 180 концтаборів смерті, 50 гетто, де фашисти замордували 5264 тис. чол. мирного населення (причому євреїв і циган майже пого-ловно) та військовополонених. До Німеччини вивезено на каторжні роботи 2 400 тис. осіб, передусім молоді. Значна частина їх загинула на чужині від виснаження, хвороб,травматизму. Під час війни німці з властивою їм педантичністю і скурпульозністю здійснювали пограбування України, вивозячи з неї промислове устаткування, кул.цінності, худобу, зерно, м'ясо, олію, масло, цукор і навіть чорнозем та викопані фруктові дерева. Пром підп./, які залишилися неушкодж, німецька адм оголосила власністю Нім. і нещадно експл. Цікаво, що здійс фаш. Ек.визиск де в чому нагадував господарювання комуністів, зокрема, було збережено колг.систему разом з трудоднями й адм. апаратом. Тим самим радянські колгоспи й радгоспи визнавалися найефективнішим способом викачування з місцевого населення хліба і продовольства