71. Доба Гетьмана Мазепи

У 26 липня 1687 р. гетьманом було обрано Мазепу. Тут же підписується нова угода з Москвою —

Коломацькі статті: - Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина – скидати гетьмана; гетьманському урядові заборонялось підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами; в Батурині передбачалось розміщення полку московських стрільців; схвалювались змішані шлюби. У проведенні внутрішньої політики новий гетьман спирався на козацьку старшину — роздавав їй землі, впорядкував податки, земельну власність.

Намагаючись зміцнити гетьманську владу, І. Мазепа вводить Нову категорію козацької старшини — бунчукових товаришів, цілком залежних від нього. У зовнішній політиці Мазепа проводив Промосковську політику. У кінці 17 ст. Мазепа зі своїм військом бере участь у походах Петра І проти Туреччини. Були захоплені фортеці Кізикермен, Ісламкермен. (У 1700 р. Петро І укладає мир з Туреччиною). У 1699 р. після рішення польського сейму про ліквідацію козацтва На Правобережній Україні там спалахує повстання під керівництвом С. Самуся, С. Палія і А. Абазина. В 1704 р. за наказом Петра І лівобережні полки Мазепи передислокувалися на Правобережжя. Арешт Палія. Мазепа затвердився на Правобережжі. Поступово Петро І втягує Україну в Північну війну. Тисячі українців гинули у походах, на будівництві фортець та нової столиці — Санкт-Петербурга. У 1708 р. перед Україною виникла загроза нападу Польщі та Швеції. На прохання Мазепи про допомогу Петро І відповів відмовою. Коли поповзли чутки про намір Петра І реорганізувати козацтво, а гетьмана замінити російським ставлеником, то захвилювались і старшина, і Мазепа. Мазепа починає переговори зі Швецією. Він обіцяє Карлові XII зимові квартири в Україні для шведської армії, запаси їжі та фуражу та військову допомогу в обмін на звільнення України від впливу Москви. В кінці жовтня 1708 р. Мазепа виступає з Батурина назустріч шведам. Пізніше між Україною і Швецією було укладено угоду, згідно з якою остання виступала гарантом козацьких вольностей і недоторканності українських кордонів. Петро І здійснює рішучі заходи. Збирається Глухівська рада, де обирається новий гетьман — І. Скоропадський, Було зруйновано козацьку столицю Батурин. Бік Мазепи взяли запорожці під орудою кошового отамана К. Гордієнка. За це Петро І у 1709 р. ліквідує Запорізьку Січ. Вирішальний бій між супротивниками стався 27 червня 1709 р. Під Полтавою. Війська Карла XII і Мазепи були розбиті, і вони відступили у Молдавію. Тут 22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер.

72. Пилип Орлик, «Пакт і Конституція..»

Після смерті І. Мазепи на загальній раді старшина та Військо Запорізьке під головуванням кошового ота­мана К.Гордієнка 5 квітня 1710 р. обрали гетьманом України (в еміграції) Пилипа Орлика. Він походив із чесько-польськрго роду. Закінчив Києво-Могилянську академію, працював спочатку в канцелярії київського митрополита, а згодом — у гетьманській канцелярії. Відомий як письменник і поет.

Рада прийняла своєрідні статті — «Пакти і Консти­туцію прав і вольностей Війська Запорізького», згодом названі «Конституцією Орлика», які були договором між гетьманом і Військом Запорізьким про державний устрій України після її визволення від московського панування. Цей документ ніколи не був втілений у життя, але увійшов в історію як одна з перших в Європі конституцій демократичного суспільства (у той час лише Англія, Нідерланди і Швейцарія втілювали прин­ципи конституціоналізму в політику й правову прак­тику),став свідченням передової української суспіль­но-політичної думки:

1) Україна обох боків Дніпра (по р. Случ) мала бути віл.від чужого панування;

2) гетьманська влада обмежувалася Генеральною радою, яка збиралася тричі на рік і складалася з представ­ників генеральної і полкової старшини, генеральних рад­ників (депутатів), які обиралися по одному від кож­ ного полку, а також послів від Війська Запорізького;

3) виборність усіх посадових осіб із наступним затвер­дженням їх гетьманом;

4) недоторканність особи та її відповідальність лише перед судом;

5) встановлював­ся строгий розподіл між державною скарбницею й осо­бистими коштами гетьмана;

6) ревізія захоплених стар­шиною земельних маєтків та скасування всіх тягарів, накладених на простий народ;

7) православ'я прого­лошувалося державною релігією, а також передбачала­ся автокефалія української церкви при формальному підпорядкуванні константинопольському патріархові тощо.

Після обрання гетьманом П. Орлик розробив широ­кий план визволення України, уклавши союз зі Шве­цією (шведського короля було визнано протектором України),Кримом, Туреччиною. Навесні 1711 р. з 16-тисячним запорізьким військом і татарським допо­міжним корпусом він рушив в Україну. На Правобереж­жі його з прихильністю зустрічало населення, під його булаву переходили правобережні полки. Розбивши під Лисянкою армію лівобережного гетьмана І. Скоропад­ського, П.Орлик підійшов до Білої Церкви. Але подальші його плани були перекреслені фактичною зрадою та­тарських союзників, які почали грабувати місцеве на­селення. Тому він змушений був відступити та повер­нутися до своєї штаб-квартири у Бендерах. Після підпи­сання у 1713 р. Андріанопольського миру між москов­ським і турецьким урядами П. Орлик зрозумів, що його надії на визволення України відкладаються у далеку перспективу.

Завзятий мазепинець не зневірився. Живучи впро­довж десятиліть в еміграції (у Швеції, Німеччині, Ту­реччині, Греції), він до самої смерті (1742) не припиняв боротьби, використовував кожну нагоду на пошуки нових союзників проти Москви, прагнув зацікавити їх українською справою. Багато робив для того, щоб європейські держави отримували правдиву інформа­цію про життя України. Справу Орлика продовжили його син Григорій та мазепинці-емігранти, яких назива­ли в Європі апостолами Української незалежної дер­жави