66. Іван Виговський та його боротьба за нез у. Гадяцький договір

Прагнучи забезпечити спадковість верховної владиі тимвберегти державувіднепотрібних потрясінь між­усобної боротьби, Б.Хмельницькийще за життя добив­ся обранняновим гетьманом свого 16-річного сина Юрія. Але відразу після смертіБогдананатаємній нарадінайвпливовіших полковників у Суботові було вирішено, що з огляду на юний вік та недосвідченість у державних справахЮ.Хмельницькогофункції гетьмана до його повноліття виконуватимеІ.Виговський. А вже21 жовт­ня 1657 р. наГенеральній козацькій радів Корсуні останньогообрали повноправним гетьманом(1657— 1659). Це рішення не тільки привело до скасування принципу спадковості гетьманства, який намагався впро­вадити Б.Хмельницький, а й сталоодною з причин Руї­ни, відкрившишлях до старшинських міжусобиць.

Народна революція 1648 р. застала його в польському війську. Під Жовтими Водами І. Виговський потрапив у татарський полон, але був викуплений завдяки Б.Хмельницькому й аж до смерті гетьмана залишався його найближчим соратником.

У головних напрямах політики І. Виговський ішов слідами Б.Хмельницького. Основне завдання вба­чав у здобутті Україною повної незалежності.

На поч. 1658 р. чітко окреслився збройний конфлікт між урядом І.Виговськогота опозицією, головними осередками якої стали Запоріжжя й Полтавський полк. На чолі антиурядових сил опинилисязапорізький ко­шовий Яків Барабашта полтавський полковникМар­тин ПушкарВони організували до 40 тис. вій­ська й почали інтенсивно писатидоноси в Москву на гетьмана. СпробиВиговськогопорозумітися з опози­цією нічого не дали. Тоді в червні1658р. він, покликав­ши на допомогу татар, якихвперше в історії козацької держави було використано дляборотьби противну­трішніхпротивників, під Полтавою погромив війська Пушкаря та Барабаша. Ця братовбивча боротьба кош­тувала Україні до 50 тис. жертв, ослабивши "й" як військо­ве, так і політичне.

Московський уряд з самого початку зволікав із ви­знанням гетьманства І.Виговського, вимагаючи від нього чимало поступок і найперше — введення до багатьох міст України царських залог на чолі з воєводами.

Початок громадянської війни в Україні давав Москві шанс посилити там свій вплив. Роблячи вигляд, що він прагне примирити ворогуючі сторони, московський уряд у дійсності провокував загострення боротьби між ними, надаючи зростаючу підтримку опозиції,' і таким чином намагався позбутися невигідного «самостійника» Вигов­ського, а відповідно, й обмежити самостійність Україн­ської держави.

Гадяцький договір

Розуміючи, що збройне зіткнення з Московською дер­жавою неминуче, І.Виговський починає шукати союз­ників. Швеція на той час уже фактично примирилась і з Москвою, і з Польщею. Покладатися на одних татар було небезпечно. Становище ж України постійно по­гіршувалося, зокрема до українських кордонів вирушило • велике московське військо, знову активізувалася опози­ція. Тоді Виговський розпочинає переговори з Польщею.

16 вересня 1658р. між Україною і Річчю Посполитою було укладеноГадяцький договір, який передбачав: 1) Україна у складіКиївського,ЧернігівськоготаБра-цлавськоговоєводств під назвою Князівства Руського об'єднувалася з королівством Польським і Великим князівством Литовським персональною унією, тобто осо­бою спільного короля; 2) найвища законодавча влада належалаНаціональним зборамдепутатів від усіх зе­мель Князівства Руського; 3) на чолі виконавчої влади мав стоятигетьман, який обирався пожиттєво і затвер­джувався королем; 4)князівствоРуськеповинно було мати свій суд, скарбницю, грошову одиницю, 40-тисяч-не військо, українське діловодство; 5) перебування поль­ських та литовських частин на українській території "заборонялося, а при нагальній потребі вони підпорядко­вувалися українському гетьманові; 6) загальна свобода віри, слова, друку тощо.

Однак Польща у принципо­вих питаннях виявила непоступливість. Було відкину­то домагання українців про включення до складу Кня­зівства Руського західноукраїнських земель; обмежу­валися його права на міжнародні відносини;