65. Гетьманування ю Хмельницького

Обираючи новим гетьманом 18-річного Юрка Хмель­ницького(1659—1662),старшинасподівалася, щоавто­ритет роду Хмельницькихдопоможе знову об'єднати народ, зупинити негативні тенденції, які розвивалися в українському суспільстві. Уже з самого початку перед новообраним гетьманом посталагостра проблема по­дальшогозовнішньополітичногокурсу. Ситуація скла­далася таким чином, щоУкраїнськадержава фактично опинилася між двома вогнями:Московщиною, з одного боку, таРіччю Посполитою— з другого. Будь-які різкі рухи українського уряду в даному випадку могли мати непередбачувані наслідки. Тому було вирішено діяти обачливо, використовуючи суперечності між згадани­ми державами. Як зазначав восени1659р. один ізполь­ськихсановниківА.Потоцькийв листі до короля,коза­цькастаршинавважала занайрозумніше«не бути ні під королем, ні під царем, сподіваючись цього досягти, обманюючи і лякаючи короля царем, а царя — ко­ролем».

Ю.Хмельницькийта його оточення,заявивши про повагу польському королеві,поспішали владнати відно­сини з Москвою.Вони відстоювали основи договору 1654 р., проте бажали провести його ревізію іввестиновіпункти, які бзабезпечували українську держав­ність: до складу України також мали бутивключені Північна Чернігівщинайчастина Білорусі; непорушність території; вільне обрання гетьмана; свободудиплома­тичних зв'язківз іншими державами; заборону перебування на її теренах, крім Києва, московського війська і воєвод та втручання їх у внутрішні справи України; присягу царя на умовах договору тощо. Все це було оформлено у т. зв.Жердовських статтях.

Юрій ХмельницькийпередавЖердовськістаттічерез посольство на чолі зП.ДорошенкомкнязевіТрубецькому, проте князь їх не прийняв, а зажадав переговорів із самим гетьманом. Після довгих вагань останній пого­дився, поїхавши зі старшиною доПереяслава, де тоді перебували московські представники. Це рішення мало катастрофічні наслідки.

27 жовтня 1659 р. молодийХмельницькийпід тиском40-тисячногомосковського війська на чолі зТрубецькимзмушений був погодитися на ухвалення новогоПереяславського договору. Він складався зпідробленихмосковським урядомумов договору 1654 р. (україн­ська сторона їх на цей час втратила) тадодатковихста­тей. Його зміст, за словами В.Смвліята В.Степанкова, переносив характерукраїнсько-московських відносин зі сфери конфедеративного союзу у площину обмеженої автономії України у складі Московії:

1) заборонялися зносини Української держави з іноземними країнами;

2) Україна позбавлялася права без царської згоди пе­реобирати гетьмана: обрана на цю посаду особа повинна була їхати до Москви на затвердження;

3) гетьман без Козацької ради не мігпризначати й звільняти полков­ників та генеральну старшину, а також розпоряджати­сявійськом без дозволу царя;

4) для посилення конт­ролю за діяльністю гетьманського уряду в Україні значно збільшувався контингент царських військ. Крім Києва, московські гарнізони з воєводами розташовувалися у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві, Умані; 5) перед­бачаласясмертна кара для українців, які відмовлялися присягнути навірність царю; 6)Київська митрополіяпідпорядковуваласямосковському патріархутощо.

Трагедія подальшої історії України була в тому, що цей сфальсифікований документ 1659р. став єдинимофіційним текстом т. зв. Статей Богдана Хмельниць­когой на ньому згодом підписувалися всі гетьмани. Він був надрукований в «Полном Собрании Законов Рос-сийской Империи».

Нав'язавши Україні Переяславський договір, мос­ковський уряд фактично перестав рахуватися змоло­дим гетьманом. Воєводи втручалися вуправління, роз­давали на свійрозсуд землі,московські залоги грабу­вали населення. Гетьманська влада сталаномінальною. Зросталоневдоволенняукраїнськогонароду.

Щоб остаточно перемогти в довголітній боротьбі за українські землі, московський уряд перервав переми­р'я з Польщеюі в1660р.почав війну. 20-тисячна армія під проводом воєводи В.Шереметьєва вирушила на Волинь

. По дорозі до них мав приєднатися з 30-тисяч-ним військом Ю.Хмельницький.Шереметьєвдійшов до містечкаЛюбарі тут зустрівся звеликимисиламипротивника. Після кількаденних боїв московське військо відступило під містечкоЧуднів, витримуючи потужні атаки. ПідЧудновом, наВолині,полякирозбилимос­ковськівійська, змусили В.Шереметьєвакапітулювати, а гетьманХмельницькийзі старшиною погодився на мир зПольщею. Тут же, на полі бою,17 жовтня 1660 р. був підписанийЧуднівськийдоговір(відомий також якСлободищенський трактат), який у головних рисах по­вторювавГадяцьку угоду, але без статті проКнязівство Руське. Українадіставала автономію на чолі з гетьманом.

І без того хаотична ситуація ускладнилася ще більше. Лівобережні полки підкомандуваннямЯ. Сомкави­ступили проти зв'язків ізПольщею, а відтак — і протиЮ.Хмельницького. Будучи неспроможним опанувати ситуацією і покласти край внутрішнім конфліктам, моло­дийгетьман восени 1662р.скликав старшинську радувКорсуні, дезрікся влади, а всічнінаступного року постригся вченці під іменем Гедеона. В Україні загостри­лася спустошливагромадянська війна.ДобаРуїнисяг­нула апогею.