Адміністратшіно-політичний устрій

За формою правління це була демократична республіка, яка найбільше відповідала національному характеру українців. Тут діяв самобутній державний устрій,перед­бачаючи щорічні звіти та перевиборивсіх посадових осіб.

Вищою законодавчоювладою на Січі виступалаКо­зацька рада, в якій мали правобрати участь всі без винятку козакий котра вирішувала найголовніші питан­нявнутрішнього життя й зовнішніх відносин.

Козацька рада, як правило, збиралися тричі на рік: 1січня, на2—3-й день після Великоднята1 (14) жовтня(на свято Покрови), а в разі потреби і в інший час. Вонаукладала мирчиоголо­шувала війну, у виняткових випадкахздійснювала судові функції, приймала йнадсилала посольства,обирала коза­цький уряд — Кoш.На чолі Коша стоявкошовий отаман,який, об'єднуючи у своїх руках військові, адмі­ністративні, судові й духовні справи, уособлював вищу виконавчу владу на Січі.

Крім кошового отамана, до складу найвищих урядов­ців також входили суддя, писар та осавул. Особливе місце відводилося курінним отама­нам,які були посередниками між вищою старшиною і простим товариством, здійснювали керівництво куреня­ми, члени яких їх і обирали..

Вже на другу пол. XVI ст. Січ мала чітку військову організацію. Все запорізьке військо ділилося на курені, кількість яких зростала відповідно до збільшення ко­заків і досягла38.Курінь— це і своєрідна казарма, у якій постійно проживали козаки, і адміністративна оди­ниця у самій Січі, і водночас завжди готовий до дії бойовий підрозділ.

Сам курінь-казарма вміщував 150— 200 чол., хоч загальна кількість приписаних до того чи іншого куреня могла досягти400—600 осіб.

Загалом же, згідно з даними Д.Явор-ницького, у період розквіту Запорізька Січ нарахову­вала в сер. 10—12 тис. добірного війська, а разом із меш­канцямизимівників і слобід — бл. 100 тис. чол.

Формально підвладна урядові Речі Посполитої, Січ де-факто виступала як цілком самостійна політична сила не тільки у своїй внутрішній, а й у зовнішній політиці.

Запорізька Січ активно втру­чалася в непрості відносини між Кримом і Туреччи­ною, допомагаючи першому в його боротьбі проти ту­рецького втручання у внутрішні справиV ЗС, як і в козацтві загалом, найяс­кравіше віддзеркалилосяпрагнення у. на­роду до свободи і незалежного державного життя, що робило її виразникомзагальнонаціональних інтересів. В У.не було практично жодної сфери життя, яка б залишилася поза увагою Запорізької Січі. Вонаматері­ально підтримувала діяльність братствтанавчальних закладів, опікуваласяправославною вірою,фінансувала просвітницьку роботу православних церковімонас­тирів. З. козацтво на своїх землях лікв.rріп. порядки, впроваджуючи прогре­сивніші буржуазні відносини, послідовноформувало дем. інститути, які з часом як клітини націо­нальної державності утвердилися на більшостіукраїн­ських земель.

40. Повстання під проводом Косинського

Перше велике антифеодальне селянсько-козацьке повстання, очолюване К. Косинським, відбулося в1591-1593рр. У1591 р. Косинськийна чолі загонукозаківза підтримкиселян і міської біднотизахопивБілу Церкву. Згодом спалахнулаширока антифеодальна боротьбанаКиївщинітаПереяславщині.ПовстанцізахопилиТрипілляіПереяслав, підійшли доКиєва. Рух перекинувся також наВолинське і Брацлавське воєводства.Магнати, злякавшись, створили ополчення шляхти на чолі з київським воєводою князем Острозьким і виступили проти Косинського.

У січні 1593р. під містечкомП'яткоюнаЖитомирщинівідбулася битва, що тривала тиждень, але так іневиявила переможця.

Повстанці відійшли на Січ. Утравні1593р.двотисячнийзагін козаків на чолі зКосинськимзновувирушив із Запорозької Січій незабаром оточивЧеркаси.Черкаський староста, не дочекавшись допомоги, розпочав переговори з Косинським, запросив його до замку і вбив.