36. Формування та рання історія укр. Козацтва

Уперше термін «козак» згадується в Початковій монгольській хроніці(1240p.).

Посилення визискуванняселянстваіміщанства,релігійнийінаціональнийгніт,напади татарпризводили до того, що частина населення втікала в незаселені степові райони середньої течіїДніпра.

Там утікачіпоступовооб'єднувались у групи, які спільнополювали,нападалинататар, відбиваючи в них полонених та награбоване майно.

Так, з XIV ст. на теренах України з'являються козаки, які вписали чимало героїчних сторінок в її історію. Термін «козак» тюркського походження означав «вільна людина, «вояк», «степовий розбійник».

Оскільки козаки розміщалися за дніпровськими порогами, їх резиденція називаласьЗапорозькою Січчю.

Термін «Запорозька Січ» вживався також у розумінні «військово-політична організація козаків».

Легендарним засновникомЗапорозької Січі вважаєтьсяДмитро Байда-Вишневецький,який походив з княжого роду на Волині. На початку 1550-х pp. побудував замок на дніпровськомуострові Мала Хортицядлязахисту від татарських набігів. У1563р. князьВишневецькийпотрапив у полон до татар, був переданий туркам і за наказом султанастрачений.

Складзапорізького козацтвабувбагатонаціональним, хоча переважалиукраїнці. Тут були представники20 національностей:росіяни, білоруси, поляки.Сімейнікозаки також допускалися в Запоріжжя, але вонине моглитут жити з сім'ями.

Вони поселялися в слободах,зимівникахіхуторах. Але усі, січовики і зимовчаки, називали себе «славним низовим військом Запорізьким» ітовариством.

Наприкінці XVI ст. запорожців нараховувалося 5-6 тис. Серед козаків було поширене братство — «побратимство». Товариство вирішувало питанняпро війнуімир,розподіляло всі землі,ліси,угіддя,вибирало посадових осіб, карало винних у злочинах; від імені товариства писалисьвідповіді на послання від різних державта владних осіб, які присилалися на Січ.Військо

Запорізьке мало два поділи:військовеітериторіальне.

У військовому було 38 куренів, а в територіальному — спочатку5, а потім8паланок.

Курені:Іванівський, Сергіївський, Канівський, Поповичський, Титарський, Корсунський, Уманський, Полтавськийтощо.10куренівскладали 1/4 Січі, яка називаласяпірієюі мала своюказну. Назва «курінь» походить від слова «курити», тобто «димити»

Паланкову старшину складали:полковник, осавул та писар. Увесь склад Війська Запорозького ділився настаршину,молодиківтасіромах— рядових козаків та запорізьке поспільство, яке жило поза Січчю, на зимівниках. Ті козаки, що жили вселах,містечках, на хуторах, називалися щегородовими. Першаписемна згадка про Запорозьку Січ зустрічається у «Всесвітній хроніці» (1551 р.)польського історикаМартина Бєльського.

Походи на Крим, уМолдавіюпоказали, що козаки були значноювійськово-політичною силою, томупольськийуряд ви рішив частину з нихузяти на службу, щоб використовувати длявоєнних цілей і тримати під контролем

37.Теорії походження козацтва

З часом викристалізувалася низка версій, що пояснюють походження козацтва:

1) «хозарська» — ототожнює козаків з давніми народами степу «козарами», або хозарами;

2) «чорно-клобуцька» — вбачає в них нащадків «чорних клобуків» — тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом Пороссі;

3) «черкаська» — вважає виникнення козацтва одним з наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (черкасів), які до того проживали в Тмутаракані;

4) «татарська» — виводить козацький родовід з татарських поселень, що виникли на Київщині за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства — козацтво;

5) «автохтонна» — доводить, що козацтво як спільнота є прямим спадкоємцем, логічним продовженням вічових громад Київської Русі, які за литовської доби не зникли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічовий устрій, у військово-службові формування, підпорядковані великому литовському князю;

6) «болохівська» — пов'язує козаччину з існуванням у давньоруських автономних громадах так званих болохівців, які після встановлення монгольського іга добровільно прийняли протекторат Орди і вийшли з-під влади місцевих князів;

7) «бродницька» — висвітлює генетичний зв'язок козацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київської Русі — «бродниками», які жили у пониззі Дунаю;

8) «уходницька» — пов'язує виникнення козацтва з утворенням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, котрі прибували сюди на промисли за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю;

9) «захисна» — пояснює появу козацтва на південних рубежах необхідністю дати організовану відсіч наростаючій татарській загрозі;

10) «соціальна» — факт виникнення козацтва пояснює як наслідок посилення економічного, політичного, національного та релігійного гніту, яке штовхало селянство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію в нових місцях проживання.

Чинниками, що робили можливими появу та формування козацтва, були:

1) існування великого масиву вільної землі зі сприятливими для життєдіяльності умовами в порубіжжі між хліборобською та кочовою цивілізаціями;

2) досвід освоєння південних територій уходниками, добичниками, бродниками та ін;

3) природне прагнення людей до міграції в пошуках кращого, до самозбереження, самоствердження і самореалізації.

Необхідність виникнення козацтва зумовлена:

1) зростанням великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господарського освоєння та колонізації нових земель;

2) посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим закріпаченням, наростанням релігійного та національного гніту;

3) зростанням зовнішньої загрози, нагальною потребою захисту від нападів турків і татар.