20. Культура Київської русі.

Успіхи слов'ян у розвитку господарства, їх об'єднан­ня в єдиній державі, героїчна боротьба за незалежність сприяли розвитку культури. Потрібно розрізняти ма­теріальну і духовну культури.

Ремісництво і зодчество

Київська Русь славилася вмілими ремісниками. Було відомо бл. 60 ремісничих професій. Ремісники виготов­ляли знаряддя праці, вироби для домашнього вжитку. У домницях виплавляли метал. З нього кували серпи, ножі, цвяхи, підкови, замки, кольчуги, які з'явилися на Русі на 200 років раніше, ніж у Західній Європі.

Будували кораблі — невеликі судна з веслами і вітрилами, на яких могло вміститися по 50—100 чол.

Незважаючи на те, що на церковні розписи та ікони, на будівлі того часу чималий вплив мала візантійська культура, поступово склався новий своєрідний стиль українського живопису й архітектури.

Давньоруські зодчі талановито зводили складні де­рев'яні й кам'яні споруди, що вражали розмірами, про­порційністю та красою внутрішнього оздоблення. Сим­волами розквіту Київської Русі стали Софіївський собор, Золоті ворота, Успенський собор, Десятинна цер­ква у Києві.

Відомим зодчим був Петро Милоніг, який збудував у Києві кам'яну підпорну стіну під горою, котру розми­вали води Дніпра. Це була складна інженерна споруда.

З'явилося багато нових прийомів у техніці будів­ництва того часу: у Київській і Чернігівській землях розвивали техніку будівництва з цегли, у Галицькій — білокам'яну архітектуру. У багатьох містах споруджу­вали кам'яні й земляні фортеці, замки феодалів.

Освіта і наука

У Київській Русі було чимало письменних людей і не тільки серед знаті та духовенства, а й серед простого народу. Країна мала свою писемність ще до прийнят­тя християнства. Існували найдавніші рукописи, які написали «руські письменники», вели записи княжих указів та міждержавних договорів тодішньою україн­ською мовою.

Пізніше була прийнята слов'янська азбу­ка, котру склали слов'янські просвітителі Кирило і Ме-фодій.

Однак освіта почала набирати активного роз­витку після хрещення Русі-України. Першу школу в Києві заснував князь Володимир. Діти бояр і вель­мож там вчилися читати, писати, співати церковних пісень, оволодівали грецькою мовою.

Особливого піднесення освіта набула при Ярославові Мудрому. Він збирав у чужих державах книги з різних питань пізнання світу і формував величезну на той час бібліотеку.

Наука розвивалася під впливом Візантії, а це, з одно­го боку, відкривало доступ до наукових творів мужів грецького та римського світів, а з іншого — пригнічува­ло розвиток власної наукової думки.Були в Україні й свої філосо­фи: митрополит Клим Смолятич та волинський князь Володимир Василькович.

. Перши­ми лікарями були ворожбити і знахарі. Згодом, коли Україна увійшла в тісніші відносини з іншими країна­ми, лікарські знання значно поглибилися. Серед пер­ших медиків українського походження другої пол. XI ст. згадуються в літописах Дем'ян Пресвітер й Агапіт Лікар, який умів робити хірургічні операції.

Літописання та література

Високого рівня в Русі-Україні досягло літописан­ня. Літописи, які створювалися, як правило, у монасти­рях, були першими писемними історичними творами.

. Перший відомий нині літопис, датований 1039 р., напи­саний за часів Ярослава..

Нестор біля. 1112 р. упорядкував «Повість времениих літ», де йшлося «звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала». Видатними пам'ятками того часу є «Київський літо­пис» та «Галицько-волинський літопис»,церковні тво­ри митрополита їларіона, «Житіє Феодосія Печор­ського» , «Повчання Володимира Мономаха своїм дітям», «Ходіння» Данила Паломника в Єрусалим, «Києво-Печерський патерик» та ін.

З оригінальних літературних творів слід відзначи­ти «Моління Данила Заточника», збірник політичних життєвих порад та афоризмів, написаний у XII—XIII.

Суспільне життя Русі-України другої пол. XII ст. зна­йшло відображення в літературних творах того часу. Їх автори з великим болем розповідали про князівські чвари і ворожі напади, про горе, якого країна зазнавала від ворогів, засуджували князівські міжусобиці.

Напр., «Слово о князях» (1175) — пам'ятка літератури Чернігово-Сіверської землі — закликало князів припинити ворож. і не привод. половців на землю Руську.

Найвидатнішим твором поетичної творчості другої пол. XII ст. є «Слово о полку Ігоревім».Невідомий автор з надзвичайною художньою силою описав трагіч­не становище Русі в епоху феодальної роздр. Сюжетом цього твору стала історія походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича разом з бра­том Всеволодом, сином Володимиром, племінником Свя­тославом Ольговичем проти половців у 1185 р .

Поема пере­кладена багатьма сучасними мовами світу. За ухвалою ЮНЕСКО у 1985 р. відбулися святкування вісімсот-річчя «Слова...»

На жаль, внаслідок феодальних міжусобиць, нападів половців і монголо-татарської навали велика кількість літературних пам'яток загинула. До нас дійшло дуже мало творів XII—XIII і початку XIV ст.

Образотворче та музичне мистецтво

Серед різних галузей образотворчого мистец­тва в Русі-Україні високого рівня досягло мистецтво оформлення рук. книги. Тут створювали книги в розкішних оправах, оздоблених золотом, коштовним та дек. камінням, чудовим» мініатюрами

Майстерно виконані картини на релігійні теми — ікони, зокрема у Києві — «Борис і Гліб», «Свенська Богоматір», на якій зображено Антонія й Теодосія — засновників Києво-Печерського монастиря.

Особливо великих успіхів досягли майстри приклад­ного мистецтва. Славилося ювелірне ремесло, кераміч­не, зокрема виготовлення декоративних плиток для оформлення інтер'єрів споруд, різьба на кістках тощо.

Розвивалося музичне мистецтво. Музика запи­сувалася нотними знаками. Серед музичних інстру­ментів були відомі труби, дудки, сопілки, флейти, гуслі, бубни тощо. При князівських палацах створювалися музичні ансамблі, а при церквах — хори.

На закінчення слід зазначити, що, незважаючи на феодальну роздробленість і монголо-татарську навалу, культура українських земель, хоча й виявляла місцеві особливості, розвивалась у тісному взаємозв'язку. Як зазначає М.Грушевський: «Взагалі національне куль­турне житє України XI — XIV ст. представляється дуже інтересно: воно повне життя, руху, енергії, обіцяло бога-то своїй народності, а навіть і культурному людському житю взагалі».