Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
dimka.docx
Скачиваний:
480
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
599.65 Кб
Скачать

141. Політика “десталінізації” в Україні.

У ніч з 24 на 25 лютого 1956 р. на XX з'їзді КПРС М.Хрущов виголосив таємну доповідь про культ осо­би Сталіна

Десталінізація - процес ліквідації культу особи і сталінської політичної системи, створеної радянським лідером Йосипом Сталіним.

Період в історії СРСР 1953—1964 рр., який характеризу­ється спробами реформування М. Хрущовим радянської моделі розвитку, відмовою від найбільш одіозних проявів сталінського режиму, прийнято називати «відлигою».

Складовою хрущовської «відлиги» є десталінізація — процес ліквідації найбільш одіозних проявів сталінського режиму.

Поді­лявся на два періоди: І — 1953—1956 рр.; ІІ — 1956—1964 рр.

Десталінізація включає в себе: реабілітацію незаконно репресова­них, ліквідацію системи репресивних органів (позасудових органів, ГУЛАГу, припинення політичних процесів і масових репресій), розвінчання культу особи Сталіна (ХХ з’їзд КПРС), приведення діяльності правоохоронних органів у відповідність із принципами законності, прийняття нових карного, адміністративного, цивіль­ного кодексів, розширення прав союзних республік, перебудова державного апарату, зменшення адміністративно-управлінського апарату, розширення прав органів місцевого самоврядування тощо.

Десталінізація проводилася непослідовно і виявилася обме­женою: реабілітація охоплювала не всі незаконно засуджені кате­горії, послаблення ідеологічного тиску супроводжувалося тяжки­ми рецидивами, демократизація саботувалася адміністративним апаратом, розвінчання культу особи Сталіна супроводжувалося приховуванням значної частини злочинів тощо.

Початок нового політичного курсу схвально зустріла Україна. Перший мітинг на підтримку політики десталінізації відбувся в Київському педагогічному інституті. В липні 1956 р. у пресі з'явилося перше повідомлення про реабілітацію українських письменників, що стали жертвами сталінського терору: В. Еллана (Блакитного), В. Чумака та І. Микитенка. Було розпочато кампанію за реабілітацію видатних діячів української культури — драматурга М. Куліша, режисера Л. Курбаса, кінорежисера О. Довженка та ін. За роки "відлиги" були реабілітовані також окремі партійні, державні та військові діячі, ліквідовані у 30-ті роки, у тому числі члени розпущеної Комуністичної партії Західної України.

Українці стали частіше висуватися на керівні посади в рес­публіці, а також у Союзі. Причини обмеженості десталінізації

•   Реабілітація не поширювалася на засуджених за «контр­революційну діяльність», не ставилася під сумнів закон­ність депортації періоду колективізації.

•   Відмова від масових репресій означала лише позбавлення від найбільш одіозних проявів тоталітарної суті режиму.

•   Збереглася монополія КПРС на владу.

•   Послаблення ідеологічного контролю над суспільними нау­ками, мистецтво супроводжувалося тяжкими рецидивами.

•   Демократизація саботувалася партапаратом.

•   Боротьба з бюрократією була схожа швидше на «кавале­рійську атаку», аніж на добре продуману політику.

•   Замість культу особи Сталіна нав’язувався новий культ — М. Хрущова.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]