33.Соціально-політичне становище укр. Земель у складі рп

Прийняття Люблінської уніїмало дляукраїнцівфатальнінаслідки.

Якщо до 1569р. становищеукраїнськихібілоруськихземельу складіЛитвибулонорм., то тепер ситуація докоріннозмінилася: розпочався повсюд­нийнаступпольсько-литовської адміністраціїна пра­ва українського населення. Він охоплював насампередекономічнусферу, де уряд новоствореної Речі Поспо­литої всіляко підтримувавмагнатство, в руках якого навітькорользостававсямаріонеткою. Різко посиливсянаціональний, релігійний і культурний гніт. Як свідчила доля Галичини, із переходом українських земель відЛитви до Польщібуло поставлено підсумнівсамеіснування українцівякокремої етнічної спільноти. Істо­рик Н.Полонська-Василенко з цього приводу зазнача­ла: «З половини XVI ст. становище змінюється. Окремі епізодичні випадки заміняє вжесистематично підкрес­люване презирстводоукраїнськогонароду, для якого вживається термін «хлопи», а з тогохлопська мова,хлопськавіра... Цю «хлопську» віру... поляки звуть «єретицькою», «схизматицькою

Згідно з новим адміністративно-територіальним устроєм,українські землі, що опинилися у складіПольщі, було поділено на6 воєводств:Руське(із центром у Львові),Белзьке(Белз),Подільське(Кам'янець),Волин­ське(Луцьк),Брацлавське(Брацлав),Київське(Київ). У1635р. було утворенеЧернігівськевоєводство з цен­тром уЧернігові. Кожневоєводствомало своїсеймикий посилало своїх депутатів доВаршавинасейм. Спо­чатку наКиївщині,Брацлавщиній наВолинізберігалисяЛитовськийстатут таурядова українська мова, але не­забаром вони поступаютьсязагальнодержавномупра­вуталатинськійіпольськіймовам.

Новоприєднанітериторії різнилися між собою заеко­номічним становищем. Процвітаючими вважалисяВо­линь, Північна Київщина, Південно-Східне Поділлябуло менше заселене і Лівобережжя було дуже спустошене. Напівднінайсильнішими містами булиКанівіЧерка­си.Переяславщинапочала швидковідроджуватисязмонгольської руїни у другій пол. XV ст., але їїпроцві­тання тривало недовго.Спустошливі набіги кримських татарпочинаючи з1482р. знову перетворили цейкрай у пустелю.Сіверщинаменше терпілавід набігів кочів­ників. Ще коли вона була у складіВеликого князівства Литовського, тут розвивалисясільське господарство, різні промисли.

У кін. XVI ст. почалася бурхлива колонізація Східної України, в т. ч.Лівобережжя,Сер. Пол­тавщини, земель міжДніпроміПд Бугом, Сіверщини.

Утворювалися величезні латифундії, фактичнонезалеж­ні від польської корони. Ці пани малинаймане військо,репресивний адміністративний апарат. До сер.XVIIст. на просторах лівого і правого берегів Дніпра вони впро­вадиликріпацтвоне менш жорстоке, ніж на західно-українських землях. Масове заселення цих територій обумовлювалосяпільгами, «слободами» новоприбулим на20і більше років.Утв. жорстока фільв. Сист., що довела панщину до 6 днів на тиждень.Впровадження панщинивільний народ зустрівворо­же.Підтриманий запорожцями, він готувався до вирі­шальної боротьби з ворогом.

Нелегко жилося в Польськійдержаві й українськомуміщанству. Незважаючи на надання містаммагдебур­зького права, з нього користалися майже виключнопо­ляки і німці, тоді яксамоврядуванняукраїнськихміщан було значнообмежене. Українці не могли бути обрані чи призначені бургомістрами, здійснювати християнські процесії, на­віть дзвонити на похоронах. Між українськими і ла­тинськими ремісниками точилася затяжна боротьба, що не раз переростала у криваві бійки. Українці добива­лися рівноправної участі в ремісничих цехах.

Отже, з утворенням Речі Посполитої та переходом українських земель під владу Польщі їхнє становище значно погіршується: посилюються економічні утиски, обмежується політичне життя, занепадають національні традиції та культура.