32. Люблінська унія. Включення укр. Земель до складу рп

У сер. XVIст. наростаюча криза уВеликому князів­стві Литовськомусягнула критичної межі.В 1549 та 1552рр. воно не змогло протистояти двом великимвторгненнямтатар. В1558—1583 рр.Литва ув'язлавновутривалувійнузМосковією— т. зв. Лівонська війна.Виснаженівеличезнимивоєнними витратамий опи­нившись передзагрозою московського вторгнення,ли­товцізвернулисядоПольщізадопомогою. Поляки погодилися, але поставили головноюумовоюоб'єднан­няв одне політичне ціле Пол. і Литви, яких до цих пір пов'язував сп. монарх.

Навколо питання про нову уніюрозпочаласягострайдраматичнаборотьба.Проти виступили великі литов­ські магнати, які погоджувалися на об'єднання тільки за умови існуванняокремого сенатуісеймуВеликого князівства Литовського. Протепольський сейм, викори­стовуючипідтримкулитовськоїйукраїнськоїшляхти, що буланевдоволеноюпануваннямвеликих землевл.у князівстві та намагалася одержати такі жпра­ва як і польська шляхта,санкціонувавактикороляСигізмунда II Августапро відторгнення іприєднаннядоПольщіукр.земель—Підляшшя, Волині, Брацлавщини і Київщини. Українці схилялися до об­'єднання з Польщею також через необхідність пошуку надійного захисту своєї землі, позаяк протидія Велико­го князівства Литов. спустошливим набігам та­тар. орд була нееф.

Тиск шляхти,невдачі ЛитвиуЛівонськійвійні та прагнення отримативійськовудопомогу відПольщів боротьбі зМосковськоюдержавою змусили литовських магнатів піти на відновленняпереговорів. 1 липня 1569р. було затверджено, окремо польським і литовським сей­мами,Люблінську унію, якапередбачала: 1) об'єднання Польщі й Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу —Річ Посполиту; 2) на чолі об'єднаної держави стоявмонарх, який титулувавсякоролем польськимі великимкнязем литовським, оби­рався на спільному польсько-литовському сеймі і ко­ронувався вКракові; 3) спільними для Польщі та Лит­ви булисейм і сенат, запроваджуваласяєдина грошо­ва одиниця; 4) Велике князівство Литовське зберігалопевну автономію, маючи окремі закони —Литовський статут, судову систему, військо, уряд і адміністрацію; 5) підюрисдикцію Польщі, у складі якої вже перебу­вали Галичина, Холмщина та Західна Поділля,відхо­дили всі українські землі, що раніше належалилитов­цям:Підляшшя,Волинь, Поділля, Брацлавщина(Східне Поділля) таКиївщина; 6) укра­їнська шляхта зрівнювалася у правах ізпольською та литовською.

Говорячи про позицію української елітина Люблі­нському сеймі, треба зазначити, що їївимоги були мінімальними: збереження .станових привілеївтарусь­кої мовив офіційному діловодстві,свобода віроспові­дання. Вона практичнонемала можл.дляма­неврування. Це був час прогресуючого занепадуЛи­товськоїдержави, що й ставилошляхту українських земельпереднеобхідністювиборуміжПольщеюйМосковією.На відміну від самодержавної Москви,Польщабулакраїноюз досить прогресивнимдержавним устроєм,обмеженою королівською владою, гарантованимиполі­тичними свободамитастановими привілеями, віднос­ноюрелігійною толерантністю, що не могло не приваб­лювати українську суспільну еліту. Одн., як показало майбутнє, цінадії не виправдалися. + наслідком Люблінської унії для У. було об'єднання більшості її земель у складі однієї держа­ви — Польщі.(Решта у з опин в ін..інозем: Чер-Сів— Моск. князівства, а з 1618 р. — РП; Зак. — Угор, а з 1526 р. — Тур.та авст. Габсбургів; Бук— Молд княз, а з 1514 -Туреччи