- •1.1 Інтерпретація терміну
- •1.2. Професія менеджера
- •1.3 Відмінності управління у державному та приватному секторах
- •1.4 Школи управлінської науки
- •1.5 Підходи до управління: сучасні перспективи і виклики в менеджменті
- •2.1 Організаційне оточення
- •2.2 Етичне та соціальне оточення
- •2.3 Глобальне оточення
- •2.4 Роль параметрів культури в організаційному оточенні
- •3.1 Міжособистісна природа організації та роль комунікацій у роботі менеджера
- •3.2 Елементи та етапи комунікаційного процесу
- •3.3 Види комунікацій
- •3.3.1 Форми комунікацій
- •3.3.2 Управління особистими комунікаціями
- •3.3.3 Управління організаційними комунікаціями
- •4.1 Види і природа організаційних рішень
- •4.2 Раціональні рішення
- •4.3 Адміністративні (нарощу вальні, поступові) рішення
- •4.4 Групове прийняття рішень
- •4.5 Основні та додаткові фактори, які впливають на прийняття рішень
- •2 Обмеження поведінки та інші психологічні впливи.
- •5 Взаємопов'язаність усіх рішень.
- •5.1 Суть та види планування
- •План експерта 1
- •План експерта 2
- •5.2 Етапи стратегічного планування
- •5.3 Етапи реалізації стратегії Планування реалізації стратегії полягає в [2]:
- •6.1 Організація взаємодії і повноважень
- •6.2 Лінійні та штабні повноваження
- •6.3 Бюрократичні структури
- •6. 4 Поведінкові / адаптивні структури
- •6.5 Централізація, децентралізація та інтеграція
- •7.1 Управлінські ролі, розуміння відмінностей між керівництвом та лідерством
- •7. 2 Типи влади і впливу
- •7.3 Стилі лідерства
- •8.1 Формальні організації і групи та їх характеристики
- •8.2 Особливості неформальних груп
- •8.3 Ефективність роботи груп
- •9.1 Засади індивідуальної поведінки в організації
- •9.2 Поняття мотивації
- •9.3 Змістовні теорії мотивації
- •9.4 Процесуальні теорії мотивації
- •9.5 Мотивація, наслідки поведінки та ефекти винагород
- •9.6 Самоменеджмент
- •10.1 Природа конфліктів
- •10.2 Управління конфліктними ситуаціями
- •10. 3 Природа та управління стресами
- •11.1 Поняття контролю
- •11.2 Процес контролю
- •11.3 Особливості ефективного контролю
- •11.4 Комплексний підхід до управління якістю
- •11.5 Управлінська інформація та інформаційні технології
- •11.6 Ефективність управління та фактори успіху організацій
- •12.1 Природа організаційних змін
- •12.2 Діагностика та втілення
- •12.3 Організаційний розвиток
- •12.4 Інноваційний процес
- •13.1 Етапи управління трудовими ресурсами
- •Просування по службі, переводи, звільнення.
- •Підготовка керівних кадрів.
- •13.2 Якість життя працівників
- •14.1 Системний підхід до управління операціями
- •14.2 Характеристика технологій
- •14.3 Проектування у виробництві та сфері послуг
- •14.4 Виробничі потужності, місцерозташування і проектні рішення
- •14.5 Управління функціонуванням операційної системи
- •15.1 Природа підприємництва та його роль у суспільстві
- •15.2 Стратегія заснування та діяльність підприємницьких організацій
3.2 Елементи та етапи комунікаційного процесу
У процесі комунікацій обидві сторони грають активну роль, оскільки одна сторона пропонує інформацію, а інша її сприймає. Основна мета комунікаційного процесу – забезпечити розуміння інформації, яка є предметом обміну, та точність її передачі.
Процес комунікацій складається з таких елементів:
Відправник – особа, яка генерує чи збирає інформацію та її передає.
Ідея та повідомлення, власне інформація, яка передається і закодована для цієї мети спеціальними символами.
Канал – засіб передачі інформації.
Адресат – особа, кому призначена інформація та хто її інтерпретує.
Завдання етапів комунікаційного процесу – скласти повідомлення і використати підходящий канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторони одночасно його зрозуміли і прийняли вихідну ідею. Це не є легким завданням, оскільки кожний етап є пунктом, де може бути втрачений або викривлений зміст інформації.
Комунікаційний процес охоплює етапи [2] , в цілому його можна представити елементами та етапами за наведеною схемою (рис.3.1):
Зародження та відбір ідеї. Потрібно дійсно усвідомити, які ідеї призначені для передачі, впевнитись в адекватності і доречності ваших ідей з урахуванням конкретної ситуації до того, як ви відправите повідомлення. Не починайте говорити, не розпочавши думати. Кіт Девіс стверджував: „Невдале повідомлення не стане кращим на глянцевому папері чи від збільшення потужності гучномовця. Що, як, чому, яким чином і для чого? – ці питання повинні бути вирішені перш, ніж посилати інформацію людині, якій вона призначена.
|
Відправник
|
|
|
З в о р о т н и й
з в’ я з о к |
Внутрішні чинники викривлення інформації |
Зовнішні чинники викривлення інформації |
|
|
|
|
|
Викривлення інформації |
Формулювання ідеї Відбір ідеї |
Викривлення інформації |
|
|
|
|
|
|
Ідея |
|
|
|
|
|
|
Викривлення інформації |
Вибір каналу Формулювання повідомлення |
Викривлення інформації |
|
|
|
|
|
|
Повідомлення |
|
|
|
|
|
|
Викривлення інформації |
Кодування інформації |
Викривлення інформації |
|
|
|
|
|
|
Канал |
|
|
|
|
|
|
Шум |
Передача по каналу |
Шум |
|
|
|
|
|
|
Адресат |
|
|
|
|
|
|
|
Викривлення інформації |
Декодування – інтерпретація інформації |
Викривлення інформації |
Рис.3. 1 Етапи та елементи комунікаційного процесу
Джерело: модифіковано на основі [5]
Вибір каналу і кодування інформації. Вибір каналу повинен бути сумісним з типом символів, використаних для кодування – усна мова, письмовий матеріал, електронні засоби зв’язку, електронна пошта, комп’ютерні мережі, відеофільми, відео конференції. З іншого боку, кодування інформації здійснюється відповідно до каналу, яким буде передаватися повідомлення. Методи кодування забезпечуються за допомогою слів, символів, інтонації, жестів тощо.
Приклади проблемних ситуацій:
А) Яким чином передати інформацію про картину? Чи буде телефон найкращим каналом для передачі інформації?
Б) Чи можна попереджувати підлеглого про серйозні порушення під час легкої бесіди за чаєм чи пославши випадкову записку? Це потрібно робити офіційним листом, інколи – на зборах, інколи – тет-а-тет. У деяких випадках бажано поєднувати письмову та усну інформацію.
Передача інформації. Цей етап означає фізичну передачу повідомлення, яку часто сприймають за сам процес комунікації, а не його окремий етап.
Декодування: означає переклад символів відправника в думки адресата.
Зворотний зв’язок – реакція реципієнта на те, що почуто, прочитано чи побачено; це вербально чи невербально оформлена інформація, відіслана назад відправнику зі свідоцтвом міри розуміння інформації, довіри до повідомлення, погодження з ним.
Зовнішні чи внутрішні „шуми” можуть суттєво знизити точність передавання інформації. Керівник повинен допускати, що не все, сказане чи написане ним, буде точно так зрозуміло і виконано, як він задумав. Якщо він спирається на таке неправдиве припущення, то тим самим відсікає себе від реальності, а ефективність його управлінських рішень буде різко знижена.