3.3.3 Управління організаційними комунікаціями

Розглядати організаційні комунікації також доцільно з огляду на перепони та методи вдосконалення.

Перепони в організаційних комунікаціях виникають через:

1. Викривлення повідомлень (несвідоме та свідоме викривлення, фільтрація інформації, статусні мотиви (начальнику - тільки хороші вісті)).

2. Інформаційні перенавантаження (керівник не в стані здійснити переробку всієї інформації).

3. Незадовільна структура організації (багато організацій реорганізуються в структури з малою кількістю рівнів управління і каналами відносно прямого інформаційного обміну).

Методи вдосконалення організаційних комунікацій:

1. Вдосконалення управлінських дій (короткі зустрічі з декількома працівниками, періодичні зустрічі з усіма працівниками (щотижневі наради), ініціативні контакти, контроль, звіти).

2. Покращення зворотного зв'язку (переміщення людей з однієї частини організації в іншу для обговорення певних питань, опитування працівників).

3. Впровадження систем збору пропозицій (ящик для збору пропозицій, телефонний зв’язок, зустрічі).

4. Інформаційні бюлетені (стінні газети, відеогазети)

5. Сучасні інформаційні технології (персональні комп’ютери, електронна пошта, відеоконференції).

Розділ 4 ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

4.1 Види і природа організаційних рішень

Серцевиною будь-якого організованого виду людської діяльності є прийняття рішень. Як приймаються рішення в організації, ким, які стандарти беруться за основу? Спроби вплинути на рішення, знайти підхід до тих, хто відповідає за прийняття рішень, підзвітність тих, хто приймає рішення - все це свідчить доказом того, наскільки важливий сам процес прийняття рішення.

Знайдеться небагато питань, яким би приділялася така ж значна увага в літературі з управління, як питання про прийняття рішення. Аргументи піднімаються з таких питань, як важливість та відповідність поставлених завдань, спроможність тих, хто приймає рішення, сприймати всю інформацію та об’єктивно її використовувати, масштаб і типи даних, які повинні використовуватись для прийняття справді ґрунтовного рішення, наслідки застосування того або іншого підходу до прийняття рішень. Різні моделі застосовуються в практиці прийняття рішень. Деякі з цих моделей зосереджуються на наукових раціональних методиках. Інші методики (які вважаються їх прихильниками більш реалістичними та ефективними) пропонують, щоб рішення приймалися не чекаючи на визначення всіх до останньої цілей, досягнення яких забезпечується у випадку прийняття даного рішення.

Рішення - це вибір альтернативи [2]. Рішення, які приймаються в організаціях, це організаційні рішення. Організаційні рішення класифікуються на запрограмовані і незапрограмовані.

Запрограмовані рішення вищою мірою структуровані. Це результат визначеної послідовності кроків чи дій, подібно тим, що виконуються при розв’язку математичного рівняння. Запрограмовані рішення часто повторюються, вони програмуються під регулярні ситуації, які повторюються з певною періодичністю. Незапрограмовані рішення вимагаються у ситуаціях, які до певної міри нові або пов'язані з невідомими факторами. До незапрограмованих можна віднести: цілі організації, покращення продукції, вдосконалення структури управлінського підрозділу, посилення мотивації підлеглих. На практиці небагато рішень є чисто запрограмованими чи незапрограмованими, як правило, вони знаходяться між цими крайніми точками. Небагато запрограмованих рішень настільки структуровані, що ініціатива виключається. Так само у ситуаціях дуже складного вибору може бути корисною методологія запрограмованого рішення.

Рішення залежать від типу функцій управління, для планування, наприклад, вони можуть прийматися у таких напрямах:

1. Яка природа Вашої організації?

2. Які і якими повинні бути Ваші цілі?

3. Які зміни виникають у зовнішньому оточенні і як вони можуть відобразитися на майбутньому організації?

4. Яку стратегію і тактику слід вибрати для досягнення цілей?