- •1.1 Інтерпретація терміну
- •1.2. Професія менеджера
- •1.3 Відмінності управління у державному та приватному секторах
- •1.4 Школи управлінської науки
- •1.5 Підходи до управління: сучасні перспективи і виклики в менеджменті
- •2.1 Організаційне оточення
- •2.2 Етичне та соціальне оточення
- •2.3 Глобальне оточення
- •2.4 Роль параметрів культури в організаційному оточенні
- •3.1 Міжособистісна природа організації та роль комунікацій у роботі менеджера
- •3.2 Елементи та етапи комунікаційного процесу
- •3.3 Види комунікацій
- •3.3.1 Форми комунікацій
- •3.3.2 Управління особистими комунікаціями
- •3.3.3 Управління організаційними комунікаціями
- •4.1 Види і природа організаційних рішень
- •4.2 Раціональні рішення
- •4.3 Адміністративні (нарощу вальні, поступові) рішення
- •4.4 Групове прийняття рішень
- •4.5 Основні та додаткові фактори, які впливають на прийняття рішень
- •2 Обмеження поведінки та інші психологічні впливи.
- •5 Взаємопов'язаність усіх рішень.
- •5.1 Суть та види планування
- •План експерта 1
- •План експерта 2
- •5.2 Етапи стратегічного планування
- •5.3 Етапи реалізації стратегії Планування реалізації стратегії полягає в [2]:
- •6.1 Організація взаємодії і повноважень
- •6.2 Лінійні та штабні повноваження
- •6.3 Бюрократичні структури
- •6. 4 Поведінкові / адаптивні структури
- •6.5 Централізація, децентралізація та інтеграція
- •7.1 Управлінські ролі, розуміння відмінностей між керівництвом та лідерством
- •7. 2 Типи влади і впливу
- •7.3 Стилі лідерства
- •8.1 Формальні організації і групи та їх характеристики
- •8.2 Особливості неформальних груп
- •8.3 Ефективність роботи груп
- •9.1 Засади індивідуальної поведінки в організації
- •9.2 Поняття мотивації
- •9.3 Змістовні теорії мотивації
- •9.4 Процесуальні теорії мотивації
- •9.5 Мотивація, наслідки поведінки та ефекти винагород
- •9.6 Самоменеджмент
- •10.1 Природа конфліктів
- •10.2 Управління конфліктними ситуаціями
- •10. 3 Природа та управління стресами
- •11.1 Поняття контролю
- •11.2 Процес контролю
- •11.3 Особливості ефективного контролю
- •11.4 Комплексний підхід до управління якістю
- •11.5 Управлінська інформація та інформаційні технології
- •11.6 Ефективність управління та фактори успіху організацій
- •12.1 Природа організаційних змін
- •12.2 Діагностика та втілення
- •12.3 Організаційний розвиток
- •12.4 Інноваційний процес
- •13.1 Етапи управління трудовими ресурсами
- •Просування по службі, переводи, звільнення.
- •Підготовка керівних кадрів.
- •13.2 Якість життя працівників
- •14.1 Системний підхід до управління операціями
- •14.2 Характеристика технологій
- •14.3 Проектування у виробництві та сфері послуг
- •14.4 Виробничі потужності, місцерозташування і проектні рішення
- •14.5 Управління функціонуванням операційної системи
- •15.1 Природа підприємництва та його роль у суспільстві
- •15.2 Стратегія заснування та діяльність підприємницьких організацій
11.1 Поняття контролю
Слово „контроль”, як правило, породжує негативні емоції, оскільки для багатьох людей це, в першу чергу, означає обмеження. Але при такому підході, звичайно, втрачається сприйняття основного завдання контролю як функції управління.
Контроль - це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети, який складається із встановлення стандартів, виміру фактично досягнутих результатів і проведення коректувань у тому випадку, якщо досягнуті результати суттєво відрізняються від установлених стандартів [2].
Виконувати функцію контролю потрібно від початку формулювання цілей і завдань, від самого початку створення організації. Без контролю починається хаос і об’єднати діяльність груп стає неможливо. Навіть демократичні системи розвинених країн забезпечують чіткий контроль у багатьох питаннях. Але, звичайно, при цьому надається і відповідна самостійність, необхідна для ефективного виконання роботи.
Плани та організаційні структури - це картини того, якими хотілося б нам бачити майбутнє. Багато різних обставин може перешкоджати тому, щоб задумане реалізувалося: зміна технологій, розподіл праці, люди. Таким чином, контроль потрібний з трьох причин [2]:
1) через фактор невизначеності,
для попередження виникнення кризових ситуацій. Ефективний контроль повинен забезпечити виявлення проблеми і можливість коректування дій до того, як ці проблеми вже переростуть у кризу. Тобто потрібно вчасно фіксувати помилки і виправляти їх до того, як вони нашкодять досягненню цілей організації.
для підтримки успіху. Визначивши, які саме аспекти діяльності сприятимуть успіху, можна потім їх відповідним чином стимулювати.
У ракурсі часу контроль класифікується як:
попередній,
поточний,
заключний.
Попередній контроль - це контроль, який здійснюється до початку проведення роботи. Основними засобами попереднього контролю є реалізація (але не створення) правил, процедур та ліній поведінки, строге виконання яких є способом впевнитись що робота розвивається у правильному напрямку. Попередній контроль здійснюється за трьома напрямами: відносно трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Контроль персоналу виконується через аналіз тих ділових якостей та професійних знань і навиків, які необхідні для виконання тих чи інших посадових обов'язків і відбору для цього найбільш кваліфікованих людей. Для цього необхідно встановити мінімально допустимий рівень освіти чи стаж роботи у даній галузі, перевірити документи, рекомендації. Привабленню кваліфікованих працівників буде сприяти справедлива система виплат і компенсацій, бажана робоча атмосфера, а правильному відбору - проведення психологічних тестів, багаторазові співбесіди, курси навчання, випробувальні строки.
Попередній контроль щодо матеріальних ресурсів здійснюється шляхом розробки спеціальних норм допустимих рівнів якості, запровадження фізичних перевірок вхідних матеріалів і вихідної продукції, вибору виправданих часом та репутацією постачальників, що забезпечують необхідний рівень запасів.
Основним інструментом контролю фінансів є бюджет, у якому показуються потоки готівки, граничні величини витрат.
Поточний контроль здійснюється безпосередньо в процесі виконання роботи. Об’єктом перевірки є персонал. Цей вид контролю базується на вимірові показників роботи до її початку і після отримання результатів. Для цього необхідно впровадити зворотній зв’язок, який дає можливість повідомляти своїх підлеглих про помилки при їх виявленні. Усі системи із зворотнім зв’язком характеризуються тим, що вони:
мають цілі,
використовують зовнішні ресурси,
перетворюють зовнішні ресурси для внутрішнього використання,
слідкують за значним відхиленням від поставлених завдань,
коректують ці відхилення для того, щоб забезпечити досягнення цілей.
Усі організаційні системи із зворотним зв’язком - це типово відкриті системи. Під час поточного контролю зворотний зв’язок використовується в ході виконання самої роботи. В рамках заключного контролю зворотний зв’язок використовується після того, як робота виконана. Фактично отримані результати порівнюють із встановленими вимогами. Незважаючи на те, що виправити нічого не можна, заключний контроль має, принаймні, дві важливі функції:
дає інформацію, необхідну для планування в майбутньому,
сприяє правильній мотивації.