10.2 Управління конфліктними ситуаціями

Методи, за допомогою яких управляють конфліктними ситуаціями, умовно поділяють на структурні (організаційні) та особисті. До структурних методів належать [2]:

- роз’яснення вимог до роботи (один із кращих методів, який попереджує дисфункціональні наслідки),

- координаційні та інтеграційні механізми: ланцюг команд, принципи єдиноначальності, управлінська ієрархія, наради між відділами, створення суміжних служб між конфліктуючими відділами і т. д.,

- роз'яснення загальноорганізаційних комплексних цілей,

- структурна система винагород: стимулювання конструктивної поведінки окремих осіб чи групи і навпаки.

Міжособисті методи вирішення конфліктів [2]:

- уникнення ситуацій, які провокують виникнення суперечностей; уникнення питань, коли наперед відомо, що виникнуть розбіжності,

- згладжування конфліктних ситуацій: тамування ознак конфлікту і розлюченості, апелювання до потреб солідарності,

- примус і спонукання за допомогою сили і влади,

• компроміс - прийняття точки зору іншої сторони, але тільки певної міри,

• повне чи часткове вирішення проблеми: визнання відмінностей іншої сторони, готовність ознайомлення з іншими точками зору з метою розуміння причин конфлікту, розробка курсу, прийнятного для обидвох сторін. Людина, яка використовує цей стиль, не прагне досягти результатів за рахунок інших, а скоріше шукає найкращий варіант вирішення проблеми.

10. 3 Природа та управління стресами

Будь-де існують ситуації і такі характеристики роботи, які негативно впливають на людей і викликають у них відчуття стресу. Надмірний стрес - абсолютно руйнівний для людини, а тому і для організацій у цілому. Стресові ситуації зустрічаються досить часто. Щоб управляти стресом потрібно розрізняти допустимий рівень стресу і надто руйнівний стрес. Нульового стресу не існує.

Причини стресу можна класифікувати на наступні групи [2]:

1. Організаційні фактори:

а) перенавантаження або недовантаження в роботі,

б) конфлікт ролей через суперечливі вимоги,

в) невизначеність ролей,

г) нецікава робота,

д) незадовільні фізичні умови праці,

є) неправильне співвідношення між повноваженнями і відповідальністю,

є) незадовільні комунікаційні функції,

ж) необґрунтовані вимоги людей один щодо одного.

2. Особистісні фактори:

а) надмірна чутливість,

б) комплекс неповноцінності,

в) втрата почуття реальності,

г) очікування тільки задовільних результатів і т. д.

Модель стресової ситуації зображена схемою на рис. 10.2

Потреби навколишнього середовища		Професійні
		Особисті

Реакція на потреби		Ефективні реакції		Мінімальний стрес

Поведінка

Неадекватні ситуації

Стрес		Психологічні реакції		Роздратованість Втрата апетиту Депресія Втрата інтересів

Фізіологічні реакції		Язва. Мігрень. Гіпертонія. Серцеві захворювання.

Схема 10.2 Модель стресової ситуації. Джерело: модифіковано на основі [2]

Рекомендації для людей, які страждають від надмірного стресу [2]:

1. Розробіть систему пріоритетів в своїй роботі. Оцініть її за критерієм часу: що потрібно виконати сьогодні, завтра, цього тижня, коли буде час.

2. Навчіться говорити "ні", коли ви досягаєте межі, після якої вже нереально брати на себе відповідальність за додаткову роботу, оскільки перенавантаження досягло максимуму. Запитайте, які функції ви не повинні здійснювати, щоб виконувати ті, на яких він наполягає.

3. Зробіть ваші відносини з шефом особливо надійними та ефективними.

4. Не погоджуйтесь на конфліктні ролі. Поясніть ситуацію шефу, але не агресивно.

5. Якщо існує чи виникла невизначеність ролей, знайдіть можливість обговорити чи уточнити це питання з шефом.

6. Якщо ви страждаєте від нудьги чи відсутності інтересу до роботи, обсудіть це питання із своїм керівником, але не з позиції людини, яка скаржиться. Поясніть, що ви прагнете працювати з повною віддачею сил і хотіли б мати можливість прийняти участь в інших видах діяльності.

7. Знайдіть кожного дня час для відпочинку та розслаблення.

Розділ 11 КОНТРОЛЮВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЯХ