1. Економічна суть та класифікація видатків бюджету

Згідно БКУ, видатки бюджету – це кошти, які спрямовані на здійснення програм та заходів, які передбачені відповідним бюджетом. Видатки бюджету повинні забезпечити фінансування основних функцій держави на національному та місцевому рівнях.

Видатки бюджету класифікуються за різними ознаками:

1. За суспільним призначенням. Поділ видатків залежно від суспільного призначення характеризує фінансове забезпечення економічної, соціальної, оборонної та управлінської функцій держави.Відповідно до цього видатки бюджету спрямовуються на:економічну діяльність,соціальний захист населення,в соціальну сферу, оборону, управління, міжнародну діяльність, на обслуговування державного боргу.

2. За цільовим призначенням. Цільове призначення бюджетних видатків відображає фінансування конкретних видів витрат: капітальні вкладення, капітальний ремонт, операційні витрати, заробітна плата та ін.

3. За роллю у відтворенні виробництва видатки бюджету діляться на поточні і капітальні. Поточні спрямовуються на забезпечення діяльності підприємств та установ виробничої та соціальної інфраструктури суспільства, утримання органів управління, армійських підрозділів та ін.. Капітальні витрати характеризують фінансування розвитку суспільства. Видатки розвитку – це витрати державного і місцевих бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субсидії та інші видатки, пов`язані з розширеним відтвореннням.

4. За рівнем бюджетної системи розрізняють видатки Державного бюджету України і місцевих бюджетів.Кошти Державного бюджету витрачаються на цілі, визначені Законом про Державний бюджет України, кошти місцевих бюджетів – на цілі і в межах, затверджених місцевими радами.

5. За формами бюджетного фінансування: -кошторисно-бюджетне фінансування видатків; - бюджетні інвестиції; - бюджетні кредити - це надання коштів з бюджету на поворотних засадах ; - державні трансферти

6. За функціональним повноваженням органів влади всі видатки бюджетної системи поділяються на три групи:

• Неделеговані – визначаються повноваженнями та функціями вищих органів влади та фінансуються виключно з державного бюджету

• Делеговані - теж визначаються функціями держави, але для кращого їх фінансування можуть частково передаватися з державного бюджету місцевим бюджетам.

• Власні видатки місцевих бюджетів

2. Бюджетна класифікація видатків – загальна характеристика, види.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване групування видатків бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація України є єдиною для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, її використовують у бюджетному плануванні в процесі складання проектів бюджетів різних рівнів, розробці індивідуальних і зведених кошторисів витрат для бюджетних установ. Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. На підставі бюджетної класифікації складається звітність про виконання бюджету України.

Бюджетним Кодексом України виділяють такі класифікації видатків як:

1. Програмна класифікація видатків, яка базується на основі відповідних бюджетних програм

2. Відомча класифікація, яка містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків і є основою єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів

3. Функціональна класифікація, яка побудована з урахуванням функцій держави з якими пов’язані видатки

Програмна класифікація використовується при формування бюджету програмно-цільовим методом. і щорічно визначається у законі про Державний бюджет України 

Програмна класифікація базується на відомчій класифікації видатків бюджету і включає кодування 7 знаків: 1,2,3 - головні розпорядники бюджетних коштів; 4 – виконавець бюджетної програми; 5,6 – кодування бюджетної програми; 7 – напрями бюджетної програми.

Відомча класифікація дає можливість здійснювати повний економічний аналіз та контроль за використанням бюджетних коштів і визначає перелік ГРБК на конкретний період. Щорічно затверджується для Держ. Бюджету МінФіном, а для місцевих бюджетів відповідними фінансовими органами

Функціональна класифікація побудована відповідно до основних функцій держави і визначає напрямки державної фінансової політики. Виділяють 10 основних груп функціональної класифікації видатків:1) загальнодержавні функції;2) оборона; 3) громадський порядок, безпека, судова влада; 4) економічна д-ть; 5)охорона навколишнього природного середовища; 6) житлово-комунальне господарство; 7) охорона здоров’я; 8) духовний та фізичний розвиток; 9) освіта; 10) соціальний захист та соціальне забезпечення.

3. Функціональна класифікація видатків бюджету – суть та групи видатків

Функціональна класифікація побудована відповідно до основних функцій держави і визначає напрямки державної фінан.

Виділяють 10 основних груп функціональної класифікації видатків:

1) видатки на здійснення загальнодержавних функцій (на вищі органи державного управління, органи місцевого самоврядування, фінансову та фіскальну діяльність, зовнішньополітичну діяльність, фундаментальні дослідження, проведення виборів і референдумів, обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргів);

2) видатки на оборону (на військову оборону, цивільну оборону, військову допомогу зарубіжним країнам, військову освіту, дослідження і розроблення у сфері оборони);

3) видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу (на діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьбу зі злочинністю, охорону державного кордону, протипожежний захист і рятування, судову владу, кримінально-виконавчу систему та виправні заходи, діяльність у сфері безпеки держави, нагляд за дотриманням закону та представницькі функції у суді, дослідження і розроблення у сфері громадського порядку);

4) видатки на економічну діяльність держави (на сільське господарство, лісове та мисливське господарство, рибне господарство, паливно-енергетичний комплекс, промисловість, будівництво, транспорт, зв'язок, телекомунікації, інформатику, інші галузі економіки)

5) видатки на охорону навколишнього природного середовища (на запобігання та ліквідацію забруднення навколишнього середовища, охорону та раціональне використання природних ресурсів, утилізацію відходів, збереження природно-заповідного фонду);

6) видатки на житлово-комунальне господарство (на житлове господарство, комунальне господарство, іншу діяльність у сфері житлово-комунального господарства);

7) видатки на духовний та фінансовий розвиток (на фізичну культуру і спорт, культуру та мистецтво, засоби масової інформації);

8) видатки на охорону здоров'я (на поліклініки, швидку та невідкладну допомогу, лікарні, санаторно-курортні заклади, іншу діяльність у сфері охорони здоров'я);

9) видатки на освіту (на дошкільну освіту, загальну середню освіту, професійно-технічну освіту, матеріальне забезпечення навчальних закладів);

10) видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення (на соціальний захист у випадку непрацездатності, соціальний захист пенсіонерів, ветеранів війни та праці, соціальний захист сім'ї, дітей та молоді, соціальний захист безробітних).

4. Склад та структура видатків Державного бюджету

Видатки державного бюджету — це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій і виражають економічні відносини, на основі котрих здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом. Видатки державного бюджету регламентуються Бюджетним кодексом, законом України про державний бюджет на поточний рік, Бюджетною класифікацією, іншими юридичними актами органів влади.

Починаючи з 2000 р. у державному бюджеті, в його видатковій частині передбачаються два фонди: загальний та спеціальний. У ст. 30 Бюджетного кодексу передбачено, що до видатків державного бюджету належать бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією державних програм. У ст. 87 перелічені державні програми, які мають фінансуватися з державного бюджету, — видатки:

— на державне управління;

— судову владу;

— міжнародну діяльність;

— фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

— національну оборону;

— правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

— освіту;

— охорону здоров'я;

— соціальний захист та соціальне забезпечення;

— культуру і мистецтво;

— державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

— фізичну культуру і спорт;

— державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

— програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

— державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

— державні інвестиційні проекти;

— державні програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

— створення та поповнення державних запасів і резервів;

— обслуговування державного боргу;

— проведення виборів і референдумів, інші програми, які мають виключно державне значення.

Бюджетним кодексом передбачені таємні видатки — видатки на утримання органів державної влади, функціональне призначення яких — забезпечення національної безпеки. Вони включаються до державного бюджету без деталізації.

У державному бюджеті обов'язково передбачається резервний фонд бюджету, який формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Резервний фонд не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

За недостатнього надходження платежів у дохідну частину бюджету використовується механізм секвестру, коли пропорційно надходженням скорочують видатки. Також е так звані захищені статті, про що говорить ст. 55 Бюджетного кодексу, захищенні статті видатків Державного бюджету України визначаються Законом про Державний бюджет України.

Перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України станом на 2014 р. за економічною структурою має такий вигляд:

— оплата праці працівників бюджетних установ;

— нарахування на заробітну плату;

— придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів;

— забезпечення продуктами харчування;

— оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

— обслуговування державного боргу;

— поточні трансферти населенню;

— поточні трансферти місцевим бюджетам.

• підготовку кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації;

• забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення для індивідуального користування;

• фундаментальні дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки;

5. Склад та структура видатків місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів відображають ті самі соціально-економічні відносини, що й видатки Державного бюджету, але на місцевому рівні й з урахуванням регіональних особливостей.

Видатки місцевих бюджетів базуються на тих самих законодавчих актах, що і доходи місцевих бюджетів. Так, ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини — видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органами місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Починаючи з 2000 р. у видатковій частині передбачено два фонди — загальний фонд та спеціальний фонд. їх призначення аналогічне відповідним фондам у Державному бюджеті.

Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації згідно з цілями і обсягах, що затверджуються відповідними радами. Сільські, селищні, міські, районні ради у містах (у разі їх створення) та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Видатки місцевих бюджетів передбачені ст. 70 Бюджетного кодексу. Вони включають бюджетні призначення, установлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією відповідних програм.

Перелік програм залежить від рівня місцевого бюджету. Розглянемо окремі рівні.

Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного підпорядкування та їх об'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Це видатки на:

• утримання органів місцевого самоврядування;

• освіту;

• первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

• утримання сільських, селищних та міських палаців культури, клубів та бібліотек.

Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного підпорядкування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Вони охоплюють видатки на:

• державне управління;

• освіту;

• охорону здоров'я;

• соціальний захист та соціальне забезпечення;

• державні, культурно-освітні та театрально-видовищні заклади;

• державні програми розвитку фізичної культури і спорту.

До видатків, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

• місцеву пожежну охорону;

• позашкільну освіту;

• програми місцевого значення, які стосуються дітей, молоді, жінок, сім'ї;

• місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

• заходи з організації рятування на водах;

• обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

• транспорт, дорожнє господарство;

• інші програми.

Бюджет розвитку за видатками включає:

• погашення основної суми боргу;

• капітальні вкладення;

• внески органів влади у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.

Для непередбачуваних видатків може бути сформований резервний фонд, який не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету. У разі його створення і використання Рада міністрів АРК та виконавчі комітети місцевого самоврядування щомісячно звітують перед відповідними радами про витрачання коштів відповідного бюджету.

6. Економічна суть, склад та особливості фінансування неделегованих державних видатків.

Видатки на здійснення неделегованих державних повноважень –це видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державного суверенітету та інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню.

До них належать видатки на:

1)державне управління (законодавчу і виконавчу владу, утримання адміністрації Президента України),

2)судову владу,

3)міжнародну діяльність,

4)фундаментальні дослідження,

5)національну оборону,

6)правоохоронну діяльність,

7)державні програми підтримки пріоритетних галузей економіки, засобів масової інформації, розвитку транспорту та зв'язку,

8)загальнодержавні інвестиційні проекти,

9)державні програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,

10)створення та поповнення державних запасів,

11)обслуговування державного боргу,

12) проведення загальнодержавних виборів та референдумів,

13)інші програми загальнодержавного значення.

Такі видатки здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

7. Економічна суть, склад та особливості фінансування делегованих державних видатків

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, поділяються на:

1) видатки здійснення державних неделегованих повноважень

2) видатки здійснення делегованих державних повноважень - це видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на здійснення власних повноважень

Делеговані та власні повноваження виконуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України. Держава може передати видатки на повноваження, визначені Кодексом як делеговані, до місцевих бюджетів лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків, зборів, обов'язкових платежів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. Органи влади зобов'язані планувати та здійснювати фінансування видатків на виконання делегованих повноважень з відповідних бюджетів з додержанням розподілу цих видатків.

Критерії розмежування делегованих повноважень між бюджетами місцевого самоврядування.Розмежування видів видатків по делегованих державних повноваженнях між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіар-ності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1) перша група - видатки на фінансування бюджетних установ, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів;

2) друга група - видатки на фінансування бюджетних установ, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України;

3) третя група - видатки на фінансування бюджетних установ, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування специфічних програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України .

Видатки першої групи здійснюються з бюджетів міст, селищ, сіл у межах виділених державою бюджетних ресурсів. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського та обласного значення, а також районних бюджетів. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп .

Видатки на виконання повноважень, делегованих державою бюджетам міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань на:

1) органи місцевого самоврядування міст районного значення, сіл, селищ у частині виконання ними делегованих державних повноважень;

2) дошкільну освіту;

3) загальну середню освіту (школи, дитячі садки);

4) загальну медичну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти та фельдшерські пункти);

5) культурно-освітні та видовищні програми (міські, сільські та селищні палаци культури, клуби та бібліотеки).

До видатків на виконання делегованих повноважень, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення, належать видатки на:

1) державне управління:

а) органи місцевого самоврядування міст республіканського і обласного значення в частині виконання ними делегованих державних повноважень;

б) районні органи місцевого самоврядування;

2) освіту:

а) дошкільна освіта (у містах республіканського та обласного значення);

б) середня освіта: загальну середню освіту (загальноосвітні школи, у тому числі школи-дитячі садки (для міст республіканського та обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми; вечірні (змінні) школи; загальноосвітні школи-інтернати (уразі, якщо не менше 90% кількості учнів формується на території відповідного міста чи району), логопедичні пункти; міжшкільні навчально-виробничі комбінати); заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (дитячі будинки - у разі, якщо не менше 90 відсотків кількості учнів формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї);

в) допомогу на дітей, які знаходяться під опікою, піклуванням;

г) інші освітні програми, що делеговані державою в установленому порядку;

3) охорона здоров'я:

а) загальна медична допомога (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення (притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 90% кількості дітей, які перебувають у цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), районні та міські програми і заходи з питань дітей, молоді, жінок, сім'ї; територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому);

б) державні програми соціального захисту (пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, виплати компенсації реабілітованим, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян);

в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

6) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, крім визначених у пп. а) п. 5 статті 90);

7) державні програми розвитку фізичної культури і спорту (дитячо-юнацькі спортивні школи місцевого значення; заходи з фізичної культури і спорту, крім визначених у п. 6 статті 90).