Розділ 1 РОЗУМІННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Інтерпретація терміну

Поняття „менеджменту” широко застосовується та інтерпретується. Існує тісний взаємозв'язок між термінами менеджменту, управління та адміністрування (рис.1). Вони дуже близькі і, дійсно, у деяких ситуаціях можуть сприйматися як ідентичні.

Доцільно навести порівняння їх інтерпретацій за класичними словниковими варіантами.

Приклади значень менеджменту за Оксфордським словником англійської мови [1]:

1) влада та мистецтво керування,

2) спосіб і манера спілкування з людьми,

3) вміння та адміністративні навики організувати ефективну роботу апарату управління,

4) органи управління, адміністративні одиниці, служби та підрозділи.

Одним із найпоширеніших визначень менеджменту як системи знань є таке [2]:

"Менеджмент - наука про управління, особливий вид діяльності, змістом якої є цілеорієнтований вплив на працівників, спрямування і координація зусиль людей для досягнення цілей, поставлених перед організацією." Менеджмент об'єднує ряд спеціалізацій, таких як загальний менеджмент, фінансовий менеджмент, маркетинг і т.п.

Що стосується "адміністрування”, то словник іншомовних слів [3] дає таке тлумачення терміну:

1) управління, завідування,

2) формальна бюрократія, управління, здійснюване лише шляхом наказів і розпоряджень.

У цілому, картину взаємодії вищетлумачених термінів представлено на рис.1.

З наведеної схеми можна легко побачити, що управління асоціюється із ширшими масштабами.

Рис.1.1 Схематична концептуалізація взаємодії управління, менеджменту та адміністрування.

Яскраве визначення менеджменту дає Жан-Жак Серван-Шрайбер [2]: "Менеджмент, якщо мати на увазі абсолютно всі речі, є найбільш творчим із усіх мистецтв. Це - мистецтво мистецтв. Тому що він є організатором талантів". Ефективний менеджмент розвиває людську активність.

1.2. Професія менеджера

Менеджер – людина специфічної професії. З огляду соціальної структури менеджери – певний прошарок суспільства, що складається з професійних управлінців (керівників). Поява професії менеджера зумовлена такими основними історичними причинами [4]:

• поглиблення суспільного поділу праці за різними видами діяльності,

• зростання масштабів організації,

• ускладнення процесу виробництва та управління ним,

• відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності.

Горизонтальний поділ управлінської праці означає виділення функціональних рівнів менеджменту. Функціональні менеджери - це менеджери-маркетологи, менеджери-фінансисти, менеджери з виробництва, менеджери з управління персоналом, менеджери-адміністратори та інші.

Ієрархічні сходинки управлінців (тобто вертикальний поділ праці) можна поділити на три групи [2], [5], [6], [7],:

- керівники нижньої ланки,

- керівники середньої ланки,

- керівники вищої ланки.

Керівники нижньої ланки - це організаційний рівень, який знаходиться безпосередньо над працівниками, які не є управлінцями. Їх функції полягають у наступному:

- контроль за виконанням виробничих завдань для безперервного забезпечення безпосередньою інформацією про їх виконання керівників вищої ланки,

- відповідальність за використання таких ресурсів, як сировина та обладнання.

Типові назви посад на даному рівні. є майстер, майстер зміни, сержант, завідувач відділом, старша медсестра, завідувач кафедрою.

Управлінці середньої ланки - це керівники, які координують роботу молодших начальників. Типові посади - завідувач відділом (у бізнесі), декан, управляючий збутом в регіоні чи по країні, директор філіалу, армійські офіцери від лейтенанта до полковника, священики в сані єпископа. Важко зробити узагальнення відносно середньої ланки управління, оскільки вона значно змінюється у залежності від організації. Ці керівники визначають проблеми, починають обговорення, рекомендують дії, розробляють новаторські ідеї та творчі пропозиції.

Керівники вищої ланки - дуже нечисельна група керівників, які відповідають за прийняття важливих рішень для організації у цілому чи для основної частини організації. Типові посади - голова Ради правління, президент компанії, віце-президент, генерал в армії, міністр - у державі, ректор - в університеті. Сильні керівники накладають відбиток своєї особистості на весь імідж компанії. На такій посаді - дуже важка робота. Людина на цьому посту може бути дуже самотньою. Основною причиною напруженого темпу і великого обсягу роботи є те, що робота вищого керівника немає чіткого завершення.

Рівні керівників	Необхідні навики і вміння
Керівники вищої ланки	Знання і навики Концептуальні
Керівники середньої ланки	Професійні спілкування навики
Лінійні керівники	знання з людьми

Рис.1.2 Співвідношення потреб менеджменту [2]:

Основні навики менеджера охоплюють [6]:

• технічні (функціональні) вміння,

• вміння взаємодіяти з людьми,

• концептуальні здібності,

• здібності до діагностики, аналітичні здібності,

• прийняття рішень,

• самоменеджмент (або менеджмент власного часу)

Основні ролі керівника включають міжособові, інформаційні та ролі, пов`язані з прийняттям рішень. Масштаби менеджменту досить широкі: професія менеджерів життєво необхідна в усіх організаціях - в прибуткових та неприбуткових, в урядових та приватних структурах.

Не слід ототожнювати поняття менеджера і підприємця. Підприємець часто йде на особистий ризик, реагує на фінансові можливості, має бажання довго і наполегливо працювати, не рахуючись із відпочинком. Це все те, що традиційно рахується рисами хорошого підприємця, але зовсім не обов'язково свідчить про можливості тієї ж самої людини ефективно управляти організацією у міру її збільшення. Дослідження показують, що більшість нових підприємств розпадається, в основному, не через погані ідеї, а через поганих керівників.

Але таке поняття як підприємницьке управління існує і є дуже популярним. Підприємливий менеджер активно шукає можливості і спеціально ризикує, добиваючись змін і вдосконалень. Великі підприємницькі дії, які пов'язані із значним ризиком для компанії, вимагають рішень, що виносяться на вищий щабель управління. Ці рішення, звичайно, спираються на інформацію і думки керівників середньої ланки. Якщо менеджери середньої ланки не хочуть чи не можуть ризикувати у зв'язку з виникненням нових ідей - підприємницька здатність організації значно обмежується. Сучасне усвідомлення менеджменту полягає у сприйнятті його активності й гнучкості, необхідності використання сучасних здобутків наукової думки.