2.4 Роль параметрів культури в організаційному оточенні

Організаційна культура – набір цінностей, підходів, довіри, поведінкових стереотипів, звичок, які допомагають організації зрозуміти, що вона сповідує, яким чином здійснює свою діяльність та що сприймає як важливі речі. Особливості управління організаційною культурою полягають у наступному [5]:

• сприйняття важливості організаційної культури. Приклад: в Леві Страус після побудови нового корпусу і переїзду в новий будинок адміністрація змушена була прийняти рішення про повернення у старе приміщення, яке давало більше можливостей для неформального спілкування;

• формування образу організаційної культури, її відчуття. Приклад для Майкрософт: неофіційний одяг, люди працюють довгий робочий день;

• розуміння природи організаційної культури та її зв’язку з чи походження від її засновників:

• J.C. Penny: відношення до працівників з повагою та достоїнством, дотепер їх працюючі – це співробітники, а не просто працівники,

• Hewlett Packard: некористування банківськими кредитами (через це вони не затвердили декілька проектів),

• для зміни організаційної культури часом потрібні люди ззовні організації,

• важливість вміння управляти різноманітністю в організації, яка виражається через вік, стать, етнічні групи, інвалідів, людей з різними дієтами, політичними поглядами, мовами тощо.

Врахування мультикульторного аспекту приносить організації такі конкурентні переваги:

• менші витрати через вищу продуктивність і менший рівень плинності та прогулів,

• кращий доступ до трудових ресурсів через кращий імідж серед місцевих меншин як місце, де можна влаштуватися працювати,

• кращі позиції маркетингу, оскільки вони краще розуміють різні маркетингові сегменти, ніж ті, які мають менше культурологічне різноманіття на підприємстві,

• вищий творчий потенціал: більш різноманітне середовище створює більше ідей,

• краще вирішення проблем: інформаційний вибір кращий у різноманітних середовищах,

• вище організаційна гнучкість, оскільки частина майстерності управління організацією досягається у процесі управління її різноманітністю,

• але також є і недоліки - більша імовірність конфліктів.

Управління різноманітністю повинно будуватися як на індивідуальному, так і на організаційному підході:

А. Особливості індивідуального підходу: розуміння різноманітності, відкритість, толерантність, бажання комунікувати (обговорення проблеми, залучення вищого керівництва, якщо вона не вирішується),

Б. Особливості організаційного підходу: організаційна політика, організаційна практика (гнучкі графіки відпустки і роботи, вихідних (наприклад, католицькі і православні свята).

Розділ 3 КОМУНІКАЦІЙНИЙ КЛІМАТ ТА УПРАВЛІННЯ МІЖОСОБИСТИМИ ВІДНОСИНАМИ

3.1 Міжособистісна природа організації та роль комунікацій у роботі менеджера

Міжособистісна природа організації різноманітна настільки ж, наскільки різні окремі працівники організації. З одного боку, якщо керівники знають один одного, разом проводять вільний час – займаються певними видами спорту, відпочивають, зустрічаються сім’ями, є близькими друзями тощо, то вони мають задоволення від особистого спілкування. З іншого боку, міжособисте спілкування може бути негативним. Ця ситуація може виникнути, якщо працівники ворогують, не поважають один одного, не отримують задоволення від спілкування. Припустимо, що один керівник відверто роками виступав з намірами і діями, щоб заблокувати просування іншого керівника. Однак, не дивлячись на заперечення першого керівника, другий був просунутий на таку ж саму посаду. Зрозуміло, коли двоє з них спілкуються, то це, скоріше за все, бути здійснюватися в негативній манері [5].

Міжособистісні відносини великою мірою служать чинником задоволення працівника в організації. Міжособисті відносини також є основою соціальної підтримки, як у позитивних, так і негативних випадках. Крім того, працівники, які працюють разом і розуміють один одного, можуть досягти у роботі набагато більшого, ніж у випадку постійних непорозумінь та відсутності підтримки один одного. Таким чином, менеджери повинні розуміти, що міжособиста динаміка може створювати як проблеми у його роботі, так і сприяти досягненню високих показників організації.

Поняття і роль комунікацій у роботі менеджера

Комунікації – це процес передавання інформації від однієї особи до іншої, на основі якого керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень та донесення їх до підлеглих.

Приклади: Три менеджери посилають повідомлення про постачання товару до замовника. Один кричить про це у кімнаті, де нікого немає. Другий говорить по телефону, але шум спотворює інформацію. Третій передає інформацію у кімнаті підлеглому, який добре чує і сприймає те, що йому сказали.

Таким чином, комунікації виникли у другому і третьому випадках. Але проблема у другому випадку полягала у тому, що інформація була спотворена – повідомлення передане і повідомлення отримане не були однаковими. Тому ефективні комунікації – це процес передачі інформації таким чином, що отримане повідомлення максимально наближене до змісту до переданого.

Від 50 до 90% часу керівники витрачають на комунікації. 73% американських, 63% англійських, 85% японських керівників вважають комунікації основною перепоною на шляху досягнення ефективності організації [2].