8.2 Особливості неформальних груп

Неформальні групи створюються поза волею керівництва і є могутньою силою, здатною при певних умовах стати домінуючою в організації і зводити на нуль зусилля керівництва. Неформальна група виникає спонтанно, постійно може не існувати, але люди вступають у взаємодію один з одним досить регулярно з метою досягнення певної мети, яка є причиною існування неформальної групи.

Досить ясну початкову уяву про природу та поведінку неформальних груп дав хоторнський експеримент, який виконувався у м. Хоторні у 1924 р. [2], [5]. Передбачалося і було виконано 4 етапи експерименту:

• виявлення впливу освітлення на ПП,

• запровадження 10- хвилинних перерв для складальниць і обчислення показників продуктивності до і після експерименту,

• розробка плану вдосконалення безпосереднього керівництва у вигляді широкої програми дій. Було опитано більше 20 тис. чоловік і виявлено, що продуктивність праці кожного працівника залежить як від самого працівника, так і від трудового колективу,

- експеримент з дільницею по виробництву банківської сигналізації: визначення рівня впливу матеріального стимулювання. Результати якраз підтвердили, що воно не завжди спрацьовувало. Наприклад, це було виявлено у групі кращих працівників, які пояснювали свою поведінку тим, що через підвищення ними продуктивності праці можуть бути звільнені їх колеги - інші члени бригади.

Основні досягнення та висновки хоторнського експерименту можна сформулювати таким чином:

• важливість поведінкових факторів при аналізі управлінських проблем,

• визначення терміну "хоторнський ефект" як спеціальні умови, в яких новизна та інтерес до експерименту чи підвищена увага до даного питання сприяють викривленому, найчастіше благополучному результату. Хоторнський ефект присутній, наприклад, при випуску продукції на новий ринок,

• важливість форми контролю,

• велике відкриття Мейо: соціальні та психологічні фактори можуть впливати на продуктивність праці значно сильніше, ніж фізичні, за умови, що сама організація роботи вже не є достатньо ефективною.

У неформальних груп досить багато спільного із формальними. Є своя ієрархія, лідери, завдання, норми поведінки, система стимулювання і санкції. Визнаними характеристики неформальних груп є наступні:

• соціальний контроль (дотримання норм поведінки неформальної групи),

• опір змінам (якщо існує загроза існуванню неформальної групи),

- неформальні лідери (опора неформального лідера - визнання його групою).

Виникнення неформальних груп - це динамічний генеруючий процес. Основними причинами для вступу у неформальні організації є:

• відчуття причетності (соціальні контакти),

• взаємодопомога,

• взаємозахист,

• тісне спілкування і зацікавленість.

Управління неформальною групою має такі особливості:

1. оскільки групові емоції впливають як на завдання, так і на взаємодії, то вони можуть здійснювати вплив і на ефективність формальної організації. Ця залежність відома як модель Хоманса,

2. формальному керівнику необхідно вчасно реагувати на труднощі і переваги, пов’язані з неформальними структурами.

Можна порекомендувати такі дії для здійснення ефективного впливу на неформальні групи:

- хоч майже у всіх керівників початково невисока думка про неформальні організації, врешті решт вони повинні визнати її, працювати з нею, не загрожувати її існуванню, оскільки її знищення може потягти за собою і знищення всієї організації,

• вислуховувати думку членів і лідерів неформальних груп,

• перед тим, як зробити якісь дії, проаналізуйте також можливі негативні наслідки і на неформальну організацію, оскільки може виникнути опір змінам,

- щоб послабити негативне відношення неформальних груп до змін, дозвольте їм приймати участь у прийнятті рішень і бути учасниками цих змін,

- швидко і точно інформуйте працівників, тим самим створюючи перепону чуткам.