4.4 Групове прийняття рішень

Все більше і більше провідних організацій приймають переважно колективні, групові рішення, ніж індивідуальні, зроблені одним керівником.

Форми групового прийняття рішень [5]

Групи та команди взаємодії. Формат вироблення рішення простий: взаємодії, аргументи, диспути і нарешті - прийняття рішення. Перевага - можливість отримання нових ідей. Недолік - імовірність впливу політичних сил в організації на прийняття рішення.

Групи Делфі. Вони використовуються для вироблення консенсусу. Полягає в тому, що від кожного експерта, запрошеного в раду, вимагається представлення їх особистого рішення без спілкування з іншими членами ради. Координатор групи узагальнює та усереднює результати і просить повторної реакції на цей результат чи аргументації попередньої відповіді від членів ради, відповіді яких дуже відрізняються. Ці відповіді можуть бути представлені іншим учасникам групи Делфі. Після стабілізації отриманого результату він може бути представлений як групове рішення ради експертів.

Номінальні групи. Це групи, на відміну від груп Делфі, члени яких знайомі один з одним, і в цьому подібні до команд взаємодії, але без елемента відкритого спілкування. Експерти зібрані в одній групі, якій робиться постановка проблеми. Вони представляють своє рішення, можливо, у письмовій або ж усній формах на спільному засіданні. Коли координатор має список всіх ідей, розпочинається більш відкрите обговорення. Ідея полягає в тому, щоб відділити процес генерування ідей від процесу обговорення. Члени групи можуть голос вати за представлені ідеї, звичайно, через процес рангування. Як правило, уповноваженому менеджеру в цій ситуації надається право прийняти чи відхилити запропоноване рішення.

Переваги та недоліки групового рішення

Переваги:

• доступні більше інформації та знань,

• більше альтернатив може бути запропоновано,

• краще сприйняття остаточного рішення та легше його впровадження,

• поліпшення комунікаційного процесу в результаті групового обговорення,

• у цілому, виробляється краще рішення.

Недоліки:

• групове прийняття рішення є довшим і тому більш витратним,

• компромісне, а не краще рішення може з'явитися як наслідок ризику можливого невироблення рішення,

• у групі також може домінувати одна особа,

• може виникнути конформізм (тобто погодження з думкою групи замість представлення своєї власної).

4.5 Основні та додаткові фактори, які впливають на прийняття рішень

Прийняття рішення - це пошук, втілення змін з метою досягнення певної мети, за допомогою певного курсу дій, які включають витрати (використання) певних ресурсів. Практично, це така-собі непевність, якої, проте, не можна уникнути, отже, там присутній певний ризик, а більшість тих, хто приймає рішення, прагнуть зменшити до мінімуму як непевність, так і ризик. Більшість рішень рутинні за своєю природою, хоча потрібно дуже обережно підходити до цього питання і не дозволяти, щоб рутина домінувала.

Основні питання, які виникають при процесі прийняття рішення це:

• які цілі, задачі переслідуються,

• які ресурси необхідні,

• вигоди проекту,

• співвідношення затрат та вигод,

• значні політичні та організаційні основи для прийняття рішень,

• фактор часу,

• кількість та якість доступної (наявної) інформації,

• роль аналізу рішень та технології (методики), за допомогою яких цей аналіз здійснюється,

• минулі рішення та політика,

• імовірність непередбачених наслідків та зусилля по їх подоланню.

Доцільно вказати на додаткові фактори, які впливають на процес прийняття рішень [2].

1 Політичні сили у прийнятті рішень. Надзвичайно важливі у даному випадку коаліції. Коаліція - це неформальний альянс осіб чи груп для досягнення спільних цілей. Наприклад, коаліція акціонерів часто спонукує Раду директорів приймати те рішення, яке сприяє задоволенню їх потреб як співвласників даного підприємства. Вплив коаліцій може бути як позитивний, так і негативний. Менеджери повинні вміти оцінити, коли коаліції діють в інтересах організації, а коли потрібно вміти попередити їх дисфункціональну дію.