1036 Р. Сталася й славетна подія – військо Ярослава розгромило під Києвом печенігів. Згідно до літописів та легенд, на честь цієї перемоги Ярослав велів збудувати знаменитий Софійський собор.

Протягом 1038-1042 рр. руське військо ходило на ятвягів, Мазовію, прибалтійсько-фінські племена. Натомість похід на Візантію 1043 р. закінчився поразкою та тяжкими втратами для русичів. Піклувався Ярослав, який недарма отримав прізвисько Мудрий, і про оборону кордонів на півдня, свідченням чого стало будівництво фортифікаційних споруд. Ярославу мудрому вдалося розширити кордони і самої столиці Русі – міста Києва – шляхом спорудження відповідних оборонних валів, зміцнити Київську Русь на міжнародній арені та перетворити її у велику та могутню європейську імперію. Ярослав Мудрий не тільки зміцнив фінансову систему Київської Русі у спосіб чеканки срібних монет ,а й видав на-гора Руську Правду ,яку можна справедливо вважати першим кодифікованим джерелом слов’янського права (у 1072 р. сини Ярослава Мудрого доповнили цей документ і він отримав назву «Правда Ярославичів») та значно зміцнив позиції християнства на Русі та церкви ,яку при Ярославі очолив митрополит Іларіон.

Провідне місце у дипломатичній активності двору Ярослава Мудрого посідала шлюбна дипломатія. Вдале використання такого інструменту дозволило оточити Київську Русь своєрідним поясом безпеки ,перетворивши деяких потенційних ворогів у більш-менш надійних союзників. В той же час династичні шлюби ярославого двору не обмежувалися найближчим оточенням Русі, адже погляди князя були вельми амбітними.

Свою сестру Марію Ярослав віддав заміж за польського князя Казимира І. Свого часу Ярослав Мудрий надав політичний притулок двом колишнім правителям європейських держав – норвежцю Олафу ІІ та синам англійського короля Едмунда Залізнобокого. Слід зауважити, що сам Ярослав Мудрий був одружений за донькою Олафа ІІ,будучи ще Новгородським князем він взяв собі в жони його доньку, тому приймати такого гостя-вигнанця було для нього особливо приємно, однак у 1030 р. Олаф ІІ залишив гостинного Ярослава щоб спробувати повернути собі трон, одначе склав голову в бою.

Від першої своєї дружини – Анни – Ярослав Володимирович мав сина Іллю, що князював у Новгороді, а одружившись на Інгігерді (яка на християнський лад називалася Іриною) у родині князя народилися ще троє дочок та шестеро синів. Не дивно тому, що Ярослав Мудрий увійшов в історію як «тесть Європи». Старший син Ярослава Мудрого Володимир був одружений з донькою впливового європейського політика графа Леопольда Штаде Одою, хоча деякі історики мають сумніви щодо цього. Натомість немає жодних сумнівів щодо одруження у 1040 р. Ізяслава Ярославовича на доньці польського князя Мешка ІІ Гертруді, Святослава Ярославовича на Оді, онучці німецького Цісаря Генріха ІІ, Всеволода Ярославовича на Марії, доньці візантійського імператора Костянтина Мономаха, та Ігоря з німецькою принцесою Кунігундою, графинею Орламіндською. Молодший син Ярослава Мудрого В’ячеслав скоріш за все вістав від тенденції власних братів та за свій короткий вік не встиг знайти собі дружини серед ясновельможних європейських принцес.

Так, старша донька могутнього правителя Єлизавета стала дружиною норвезького короля Гаральда Суворого, середня донька – Анастасія була видана заміж за угорського короля Андраша І, а молодша донька – Анна– стала жоною короля Франції Генріха І , та ще й після його смерті управляла державою. З германськими правителями Генріхом ІІ, Конрадом ІІ та Гарніром ІІІ Ярославу Мудрому вдалося укласти союзи. Таким чином, нове державне утворення на сході Європи за дуже короткий історичний час — якихось два століття — пройшло період виникнення й розквіту. На сході Європи сформувалася велика слов'янська держава, котра своїми кордонами сягала від Кавказу до Фінської затоки, від середньої Волги до Карпат і Кракова. Київська держава стала бажаним об'єктом і поважним суб'єктом зовнішньої політики багатьох країн. На її могутність змушені були зважати визнані лідери Європи. Це був закономірно й період розквіту київської дипломатії.