1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового

ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних від­

носин у східних слов'ян.

2. Православ'я стало надійним Грунтом для ство­

рення могутньої, централізованої самодержавної країни.

3. Прийняття християнства сприяло зростанню між­

народного авторитету держави. Хрещення Русі та одру­

ження на Багрянородній сестрі візантійського імператора

ввели Володимира у коло християнської сім'ї європейсь­

к их правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях

до її визнання європейською християнською спільнотою.

З того часу великий князь ставав повноцінним суб'єктом

міжнародного права: кордони його держави вважалися не­

доторканими (бодай номінально); на полі бою княжих во­

їнів брали в полон, а не в рабство та ін. Запровадження

нової віри не стало основою ідеологічної та політичної

залежності від Константинополя. Навпаки, воно сприяло

налагодженню і розширенню плідних зв'язків, побудова­

н их на принципі рівноправності, з багатьма європейськи­

ми країнами. Це підтверджують тісні контакти з Німеч­

чиною, Польщею, Швецією, Римом. Після християніза­

ції Русь була навіть тісніше пов'язана із Заходом, ніж з

Візантією, про що свідчать численні шлюбні угоди динас­

тії Рюриковичів.

4. Під впливом християнства поступово відбулася

докорінна зміна світобачення та світосприйняття на­

селення Давньоруської держави.

5. Нова віра заклала якісно нові підвалини в куль­

турній сфері, сприяла розвиткові писемності, літера­

тури, архітектури та мистецтва.

Водночас прийняття християнства візантійського зраз­

ка спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій

та процесів:

1. Православна церква не стала справжнім гарантом

захисту різних соціальних верств, вагомою противагою

самодержавній владі. Це зумовлено насамперед візантій­

ською моделлю християнства.

2. Прилучення до багатств світової культури було

обмежене. На противагу країнам Західної Європи, а та-

.кож слов'янським державам Польщі та Чехії, де утвер­

дився західний католицький варіант християнства і мо­

вою богослужіння та церковної літератури була латина,

на Русі церковна служба правилася слов'янською мо­

вою.

3. Цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаю­

чим. З часу прийняття Руссю християнства до падіння

Візантії в XV ст. під натиском турків ця імперія не вихо­

дила із стану перманентної кризи. Криза політична зав­

ж ди зумовлює кризу духовну

Отже, запровадження християнства на Русі, безу­

мовно, було явище м прогресивним. Воно сприяло фор­

муванн ю та зміцненн ю феодальних відносин, розвит­

ку державності, зростанн ю міжнародного авторитету,

розвитку культури. Однак візантійська модель хрис­

тиянства згодом стала підґрунтя м не тільки позитив­

них, а й низки негативних зрушень, процесів та тенденцій.

10.СтадіяроздробленностіКиївськоїРусітазменшенняїїдипломатичноївагивсвіті

Після стрімкого злету й блискучого розквіту Київська держава зазнала занепаду й розвалу у наступний період феодальної роздробленості. Ярослав Мудрий розділив свою могутню державу між синами на шість частин (передав Святославу у володіння Чернігів, Всеволоду – Переяславль, Ігорю – Володимир, В’ячеславу – Смоленськ, а в Києві лишив княжити Ізяслава.), а у XII столітті вона вже становила собою дванадцять формально об'єднаних у одній державі, але фактично окремих, незалежних держав, які навіть у відносинах між собою дотримувалися принципів міжнародної політики. Князівські усобиці посилюються, роз'єднувальні моменти стають дедалі глибшими.

Феодальну роздрібненість спричинила низка чинників: