1. Економічна розруха. (Після закінчення громадянської війни республіка

перетворилася на руїну. Збитки оцінювалися у 10 млрд крб. золотом)

2. Політична нестабільність. Вона була наслідком невдоволення селян продрозкладкою.Реквізиції та заборона торгівлі викликали глибоке невдоволення, тому розкладка виконувалася з величезним напруженням

3. Голод 1921—1923 рр. Катастрофічна посуха та неврожай 1921 р. загострили ситуацію з хлібом у найважливіших зернових районах Росії, Поволжі, Північному Кавказі та на Півдні України. УСРР зібрала лише 30% урож а ю 1916 р.

62. Унр і „білий рух”: проблеми стосунків

В Україні зародження Білого руху мало свою специфіку, яка проявилася влітку-восени 1917 р., коли заходи, спрямовані на посилення центральної влади у Петрограді та наведення порядку в країні (Корніловський виступ), мали обмежене коло прибічників.

УНР і Білий рух в кінці 1917 – на поч.1918 р. мали тотожну стратегічну ціль – наведення порядку в країні, проте різнилися засобами для її досягнення. Центральна Рада виступала за поглиблення революційного поступу і подальшу демократизацію, тоді як Білий рух – за уповільнення демократизації і “замороження” революційних змін.

Інтервенція військ Антанти на півдні України дала поштовх для розвитку Білого руху. Відбулася оптимізація його організаційної структури, додала впевненості практична підтримка союзників. Проте війська Антанти зайняли очікувальну оборону навколо Одеси. Проведенню активних наступальних дій заважали невизначеність у стосунках “білих” з союзниками у питанні контролю над Одеським регіоном.

Суттєво впливали на відносини Білого руху півдня Росії з Українською Державою та УНР зовнішні фактори. Пронімецька орієнтація режиму П.П.Скоропадського спричинила його значні політичні розходження з Добровольчою армією. Втручання у громадянську війну країн Антанти, які беззаперечно підтримали реінтеграційні процеси на теренах колишньої Російської імперії, зумовило політичне та військове посилення Білого руху.

Попри невдалу спробу окупації України за допомогою союзників, Білий рух продовжував навесні 1919 р. утримувати Донбас. В результаті походу ЗСПР на Москву влітку – восени 1919 р. була окупована Лівобережна, Наддніпрянська Україна та її південь. Наріжний камінь політичної доктрини Білого руху – збереження “єдиної, великої, неподільної Росії” – обумовив його політичну і військову конфронтацію з українським національним рухом.

у 1920 р. керівництво Білого руху, очолене П.М.Врангелем, визнало в принципі можливість та необхідність співробітництва з національними державними утвореннями, в тому числі і з УНР. Зазнала змін і національна програма Білого руху, зокрема було висунуто гасло “федерації знизу”, що означало відновлення Російської держави через взаємоузгоджені зусилля суб’єктів майбутньої федерації

Війна українських армій та ЗСПР закінчилася поразкою українців. Перехід УГА на бік “білих” не посилив останніх, призвівши до закінчення фронтальної боротьби українців за незалежність.