51. Переговори Української Держави в рсфрр 1918 р.

МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА РСФРР 1918

відбулися 23 травня — 4 жовтня 1918 на мирній конференції в Києві. Для укр. сторони переговори з РСФРР диктувалися необхідністю вирішення проблем, що об’єктивно постали внаслідок розпаду Рос. д-ви і самовизначення України. Для рос. сторони — були вимушеним заходом, до якого її зобов’язував Брестський мирний договір РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918. Переговори велись у формі пленарних засідань, на яких вирішувалися всі важливі питання, укладались угоди тощо. Крім того, у ході конференції, залежно від питань, що розглядалися, працювали відповідні комісії з політ., екон., фінансових, культ. питань, які готували відповідні матеріали до пленарних засідань. Рос. делегацію очолювали Х.Раковський і Д.Мануїльський, українську — ген. суддя Укр. Д-ви С.Шелухін. З укр. сторони у переговорах брали участь: І.Кістяківський, О.Сливинський, О.Ейхельман, Х.Барановський, А.Свіцин, П.Линниченко, О.Шульгін, В.Бронський, Г.Лерхе, С.Гутник, Є.Сакович, П.Холодний, М.Могилянський та ін.

12 червня 1918 був укладений прелімінарний мирний договір. За його умовами бойові операції на фронті мали припинитися на час ведення переговорів, визначались умови репатріації громадян обох д-в, відновлення залізничного сполучення й повернення в Україну рухомого складу залізниць, перегнаного до Росії навесні 1918. Згідно з договором укр. уряд 22 червня 1918 прийняв постанову про заснування ген. консульств Української Держави в Москві і Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) та 30 консульських агентств в ін. містах Росії. В Україні були відкриті рос. представництва: ген. консульства в Києві, Харкові, Одесі та консульські агентства в Кам’янці-Подільському, Чернігові, Житомирі, Полтаві.

Гол. метою конференції було вироблення умов мирного договору. Особливо ретельно обговорювалася проблема встановлення держ. кордонів. Фактично всі наступні пленарні засідання так чи інакше зводилися до запеклих дискусій з цього приводу. Навмисно гальмуючи хід переговорів, рос. делегація висловлювала незгоду з укр. проектом кордонів, вважала його наступальним, експансивним щодо Росії. Зі свого боку, укр. сторону не влаштовував рос. проект, метою якого було задоволення великодержавницьких претензій РСФРР та її більшовицького уряду, намагання зруйнувати територіальну й екон. цілісність Укр. Д-ви. Суперечки між сторонами з цього приводу фактично завели переговори в глухий кут.

На переговорах розглядалася низка питань: екон., торг., фінансово-розрахункових, поділу боргів і майна колиш. Російської імперії тощо. 7 липня досягнуто угоду про товарообмін. 25 липня — про поділ майна і боргів колиш. Рос. імперії. Укр. Д-ва заявила свої права на частину майна і золотого фонду колиш. Рос. д-ви і зажадала цілковитого повернення вивезених з України до Росії культ. цінностей, що становили її культурно-істор. спадщину. Однак до практичної реалізації цих угод справа не дійшла. Розгляд багатьох питань затягувався через зволікання переговорів рос. представниками. На початку жовтня 1918 переговори були перервані, не дійшовши до осн. мети — укладення мирного договору між обома д-вами. У ході переговорів чітко визначилися підходи обох сторін до вирішення важливих проблем українсько-рос. співіснування на новому міждерж. рівні. Вони відповідали політичним курсам урядів обох д-в.

З анулюванням РСФРР 13 листопада 1918 Брестського мирного договору з д-вами Четверного союзу вона звільнилася від виконання як брестських угод, так і тих, що були досягнуті під час українсько-рос. переговорів.