97. Проблеми стосунків України з сусідніми державами на сучасному етапі

Стосунки України із сусідніми державами формуються в складних умовах і не завжди виглядають безконфліктними і безхмарними. Про це свідчать насамперед:

- збройні конфлікти в сусідніх з Україною державах;

- наявність територіальних претензій до України;

- конфлікти на економічному ґрунті;

- розширення військового блоку НАТО і його наближення до кордонів України;

- якісне нарощування свого військового потенціалу державами, що безпосередньо межують з Україною.

Нейтралізація загроз національним інтересам України вимагає здійснення комплексу заходів щодо зміцнення безпеки й обороноздатності держави. Формування зваженої політики національної безпеки і механізмів її реалізації неможливе без наукового аналізу процесів, що відбуваються у різних сферах громадського життя.

Специфіка відносин до України сусідніх держав на заході зумовлена певною мірою їх власними інтересами і пріоритетами їх зовнішньої політики. Керівництво та державна політична еліта цих країн забезпечують на офіційному рівні підтримку курсу України на європейську інтеграцію.

У співробітництві між прикордонними районами України і її західних сусідів наявні подібні проблеми, а саме: неоднорідність суміжних адміністративно-територіальних одиниць за площею, повноваженнями місцевих адміністрацій, досить низький рівень економічного розвитку; різне розуміння цілей створюваних єврорегіонів; відсутність коштів для виконання спільних проектів.

А такж варто зазначити, що доі триває конфлікт між Україною та Румунією з приводу о. Зміїний, існує проблема Придністров’я з Молдовою, а також проблеми Криму, зокрема Чорноморського флоту та Севастополя, а також проблеми у нафтогазовій сфері з РФ.

Українсько-румунські відносини на сучасному етапі. Проблеми та перспективи.

8 Січня 1992 р. Румунія визнала незалежну Україну, а 1 лютого 1992 р. Встановила дипломатичні відносини з нею.

Останнім часом румунська преса мусує тезу про те, що українсько-румунські кордони начебто не гарантовані міжнародними договорами і тому можуть бути переглянуті. Мотивується це тим, що Україна на той час, коли були підписані ці документи, мовляв, не була суб’єктом міжнародного права і не брала участі у їх підписанні. Саме територіальні питання затримують розробку і підписання двостороннього політичного договору між Україною і Румунією.

Неґативно позначаються на розвитку українсько-румунських відносин спроби певних політичних сил і засобів масової інформації Румунії фальсифікувати політику України щодо румунської національної меншини.Насправді румунська національна меншина в Україні користується значно більшими правами, ніж українська в Румунії.

Скажеш щось про о.Зміїний. Питання територіальної приналежності Північної Буковини і Південної Бессарабії, острова Зміїний, збирання «історичних» румунських земель до «унітарної румунськаї держави» зараз займають чільне місце у виборчих платформах усіх програмних документів практично усіх політичних партій Румунії.

Українсько-угорські відносини на сучасному етапі.

У світлі євроінтеграційних устремлінь двох країн особливого значення набуває прикордонне співробітництво, яке є одним з елементів створення єдиної Європи і відповідає її політиці щодо регіонів. Практична реалізація цього завдання матиме позитивний вплив на розвиток економічного співробітництва прикордонних областей України та Угорщини і міжлюдських обмінів.

31 травня 1991 р. Україна підписала з Угорщиною Декларацію про принципи співробітництва у сфері забезпечення прав національних меншин. Завдяки цій Декларації протягом 10 років склалося традиційно добре українсько-угорське співробітництво щодо забезпечення прав національних меншин, систематично проводяться засідання змішаної Міжурядової комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Конструктивне співробітництво та постійні консультації здійснюються і в галузі імплементації Закону Угорської Республіки про угорців, які проживають у сусідніх країнах.

Після набуття членства в ЄС Угорщина прагне відігравати істотну роль у реалізації стратегії ЄС щодо України.

Існуючі проблеми в українсько – російських відносинах

До основних об’єктивних чинників, що ускладнюють рівно правне співробітництво України з Росією, слід віднести такі. З боку України: незавершеність формування національної держави, надмірна, незбалансована інтеграція національного господарства у нереформований простір СНД, однобічна залежність від її джерел енергопостачання та окремих видів сировини; недостатня розвиненість почуття національної приналежності й патріотизму серед значної частини населення України, наявність комплексу меншовартості. Проте найбільшою перешкодою на шляху становлення рівноправних міждержавних взаємин є позиція самої Росії. Перше і, мабуть, найголовніше полягає в тому, що серед населення Росії склалося і панує уявлення про Україну як органічну частину Росії. Слов'янська спорідненість обох народів сприяє посиленню таких уявлень.

Ще один важливий чинник — внутрішня нестабільність в Росії, пов'язана з прагненням різних політичних еліт та угруповань прийти до влади (їх політика по відношенню до України досить часто відрізняється), а окремих автономій — домогтися більшої самостійності або й незалежності.

Найбільшою проблемою у соціальній сфері є невизначеність двох держав стосовно своїх цілей та неузгодженість дій, які штовхають до появи нових проблем та суперечностей. Серед таких проблем: міграції українського населення до Москви, російськомовна проблема в Україні, проблема українців у Росії, проблема спільного вивчення історичного минулого двох народів та ін.

Україна - Польща

На реґіональному рівні, наприклад, на Львівщині у польської національної меншини викликає занепокоєння невирішеність таких питань: відсутність «Польського дому» – місця організованих зібрань польської нацменшини; відсутність представників інтересів етнічних поляків в органах державної влади України всіх рівнів: починаючи з місцевих і закінчуючи депутатським корпусом Верховної Ради; належного фінансування з боку держави Україна, що обмежує можливості етнічних поляків у поглибленні культурного та духовного рівня, забезпеченні необхідного рівня навчання, організації митецьких заходів тощо.

Незважаючи на певні непорозуміння, що існують на підставі неоднозначного трактування українцями і поляками багатьох історичних подій, напрям роботи польських культурних товариств в Україні носить, загалом, просвітницький характер. Спрямована ця робота, передусім, на збереження польської культури в місцях проживання польських громад.

Вагомим чинником співпраці між Україною та Польщею є освітня сфера і науковий обмін. Напрями цієї діяльності передбачають участь молодіжних груп із нашої держави у польських етнофестивалях, таборах і літніх мовних курсах