941 Р. Нові русько-візантійські звади знову

порушили мирні відносини між країнами. Руси

увійшли в межі імперії, завоювали її землі аж до

Пафлагонії (Мала Азія), розорюючи все на

своєму шляху. 40-тисячне військо ромеїв

потіснило русів, і ті, посідавши на події,

відійшли. Потім відбулася морська битва, в якій

візантійці попалили руські судна "грецьким

вогнем". Частина русів згоріла, частина

втопилася в морі, частина померла в дорозі від

хвороби.

На 944р. склалася антивізантійська ко-аліція, яку очолювала Русь і яка включала

печенігів, а також випробуваних давніх союз-ників Руси - варягів.

Занепокоєний масштабами нового

руського походу, імператор Роман вирішив

цього разу діяти дипломатичним шляхом.

Візантія остерігаючись нової

навали з півночі вирішила піти на укладення

миру. Імперія зобов'язувалася як і раніше

виплачувати Русі щорічну данину й надати

русам одноразову контрибуцію. Вперше в

історії Руси офіційне імператорське посольство

з'явилося в Києві. Але остаточне вироблення

договору все ж відбулося у візантійській

столиці, в цьому можна вбачати домінуюче

політичне становище імперії у виробленні

основоположної політичної угоди з Руссю.

Руське посольство прибуло тоді до Кон-стантинополя в складі 51 особи, не рахуючи

обслуги.

Договором 944 р. підтверджувався порядок

посольських і торгових контактів, встановлений

ще в договорі 907 р., а саме, порядок приходу

руських послів і купців до Візантії, одержання

ними слебного (утримання посла)

й місячини, розміщення й поява їх для торгівлі

безпосередньо в Константинополі. Тут же

йшлося про те, що, збираючись у зворотню

дорогу, руси мають право на одержання про-довольства й спорядження, "як те раніше вста-новлено".

У договорі 944 p. зафіксовано укладення

військового союзу й взаємодопомоги. Русь

зобов'язувалася не нападати на візантійські

володіння в Криму й відбивати натиск на Хер-сонес ворогів Візантії.

Після зміни

володаря договори належало підтверджувати.

Ймовірно, саме з цим пов'язувався візит княгині

Ольги до Константинополя. На відміну від

Олега та Ігоря, Ользі, як жінці, не випадало

здійснювати військовий набіг на

Константинополь і грабувати його околиці

задля кращих умов договору. Це й обумовило

мирний характер відвідин Ольгою

Константинополя.

За свідченням літопису, її поїздка відбулася

955 Р., а за Константином VII Багрянород-ним, -957 р. Прибувши до Константинополя в складі

посольства, що налічувало понад сто осіб, Ользі

довелося майже два місяці чекати прийому в

передмісті.

Під час цієї бесіди Ольга порушила пи-тання про хрещення. Ольга охрестилася, прий-нявшії ім'я Єлена, ім'я матері Константина І

Великого.

Ще одна

зустріч княгині й імператора відбулася 18

жовтня.

Дослідники припускають, що

головною метою відвідин Ольгою Царго-рода

було поновлення сплати імперією данини Києву

й привілеїв руським послам та купцям на терені

Візантії, втрачених Ігорем за угодою 944 р. Царгород укладає з Києвом 967 року таємну угоду. За цією угодою передбачалися поновлення мирних відносин між двома державами, порушених нападом русичів в Криму, відмова Києва від подальших нападів на візантійські володіння в Північному Причорномор'ї, згода Візантії на оволодіння Руссю Нижнім Придунав'ям.