- •1. Предмет, завдання і значення курсу ”Історія України” (Дипломатична історія України)
- •3. Міжнародні обставини формування державного об’єднання „Русь” та дипломатичної складової його зміцнення Історики виділяють три основні групи слов’ян:
- •4. Норманська теорія та дипломатичні акції перших князів Рюриковичів
- •5. Договори давньоруських князів із Візантією
- •860Р. Договір 911 р. Мав двосторонній характер.
- •941 Р. Нові русько-візантійські звади знову
- •955 Р., а за Константином VII Багрянород-ним, -957 р. Прибувши до Константинополя в складі
- •971.Болгарія. Попервах кампанія складалася вдало для
- •6. Дипломатія Святослава
- •7. Розквіт дипломатичної активності України – Руси за часів Володимира
- •8. Ярослав Мудрий і його дипломатичні зусилля щодо зміцнення міжнародного становища Київської Русі
- •1036 Р. Сталася й славетна подія – військо Ярослава розгромило під Києвом печенігів. Згідно до літописів та легенд, на честь цієї перемоги Ярослав велів збудувати знаменитий Софійський собор.
- •9. Прийняття Руссю християнства та його міжнародне значення
- •1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового
- •2. Православ'я стало надійним Грунтом для ство
- •3. Прийняття християнства сприяло зростанню між
- •4. Під впливом християнства поступово відбулася
- •10.СтадіяроздробленностіКиївськоїРусітазменшенняїїдипломатичноївагивсвіті
- •1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність
- •2. Зростання великого феодального землеволодіння.
- •3. Відсутність чіткого незмінного механізму спадко
- •4. Зміна торговельної кон'юнктури, частковий за
- •11. Галицько-Волинське князівство та його дипломатія
- •1264—1323 Рр. — стабільність та піднесення.
- •12. Різновекторна дипломатія Данила Галицького
- •1230 Р. Да-нило повів боротьбу за Галичину, яка тривала протягом 15 років.
- •1238Р. Данило переміг під Дорогочином загін тевтонських лицарів Добржинського ордену, що захопили цей значний торговельний пункт над Бугом
- •13.Династичні зв’язки України – Руси з суміжними дежравами і країнами Західної Європи
- •14.Дипломатія Володимира Мономаха
- •15.Феномен Литовсько-Руської держави
- •16. Литовсько-Польське зближення і доля українських земель
- •17. Становище українців в Речі Посполитій
- •18. Формування козацтва і паростки дипломатії Запорізької Січі Чинниками, що робили можливими
- •19. Дипломатична боротьба за козацьку автономію
- •20. Зовнішньополітичні пріорітети Української революції середини XVII ст.
- •21. Формування козацько-гетьманської дипломатії б. Хмельницького
- •8 Серпня 1649 року було підписано мирну угоду між б. Хмельницьким і королем Яном II Казимиром - Зборівський договір;
- •23. Березневі статті б.Хмельницького
- •24. Пошуки б.Хмельницьким політичних комбінацій для забезпечення самостійності і незалежності Української козацької держави після Переяславської Ради
- •26. Дипломатія і. Виговського. Гадяцький трактат 1658 р.
- •27. Чинники зовнішньої політики і дипломатії гетьманської України другої половини xviiі ст.
- •28. Дипломатична історія формування українсько-шведського союзу 1708-1709
- •29. Державотворча і дипломатична діяльність п.Орлика
- •30. Інкорпорація укранських земель до складу Російської імперії. Ліквідація автономії України
- •31. Поділи Польщі й перерозподіл українських земель між Російською і Австро-Угорською імперіями
- •32. Великодержавна політика російського самодержавства щодо України й загострення українського питання
- •33. Становище українців в Австро-Угорщині й проблема українських земель
- •34. Національно-визвольний рух і активація дипломатичної активності навколо перебудови міжнародних відносин у Східній і Центральній Європі
- •36. „Українська карта” в планах і дипломатії троїстого союзу та Антанти
- •38. Дипломатична діяльність „Союзу визволення України”
- •40. Дипломатія Центральної Ради в реалізації автономістсько федералістичного курсу. Стосунки з Тимчасовим Урядом
- •42. Природа і сутність конфлікту Центральної Ради з рнк: пошук дипломатичних варіантів врегулювання
- •1917 Р . , Центральна Рада перебувала в стані війни з Рад-
- •11 Січня 1918 р. Лейтмотивом цього документа була теза:
- •1918 Р. Центральна Рада втрачає позицію за позицією
- •1918 Р. У бою під Крутами
- •12 Грудня 1917 р. Звернувся з нотою до всіх воюючих
- •28 Грудня 1917 р. Розпочалося перше пленарне засідання
- •44. Унр і дипломатична активність країн Антанти наприкінці 1917 р. – на початку 1918 р.
- •46. Україна і Брестська мирна конференція
- •9 Лютого 1918 р. Договір унр із Центральними державами було укладено.
- •47. Брестський мирний договір і його наслідки для України
- •48. Міжнародні чинники державного перевороту 29 квітня 1918 р. І утвердження гетьманату
- •49. Вплив українсько-німецьких відносин на зовнішньополітичне і внутрішнє становище Української держави (1918 р.)
- •50. Проблема ратифікації брестського мирного договору з Австро-Угорщиною
- •51. Переговори Української Держави в рсфрр 1918 р.
- •52. Україна у взаєминах з Доном, Кубанню та Кримом у 1918 р.
- •53. Дипломатія України щодо окраїнних держав, які виникли на теренах колишньої російської імперії в 1917-1921 рр.
- •54. Відновлення унр і суперечності в Директорії з приводу зовнішньополітичних орієнтацій
- •1919 Р. Офіційно оголосити стан війни з рсфрр.
- •55. Створення зунр і Польща
- •56. Акт злуки 22 січня 1919 р.І міжнародні аспекти діяльності соборної України
- •57. Місія с.Мазуренка до Москви
- •60. Україна і паризька мирна конференція 1919 р.
- •61. Воєнно-політичний союз радянських республік, місце і роль в ньому урср
- •1. Економічна розруха. (Після закінчення громадянської війни республіка
- •62. Унр і „білий рух”: проблеми стосунків
- •63. Україна і Польща в 1920 р.: союз і війна
- •64. Ризький мирний договір 1921 р.
- •65. Проблема статусу урср як суб’єкта міжнародного життя в 1917-1920 рр.
- •66. Дипломатична діяльність урср в 1920-1922 рр.
- •2 Січня 1922 р. Було підписано договір про дружбу і братерство м іж Туреччиною та Україною, що мало надзвичайно важливе значення для становлення та активізації зовнішньої торгівлі республіки.
- •67. Входження урср до складу срср і звуження можливостей длязовнішньополітичної діяльності.
- •68. Міжнародна дипломатична діяльність державного центру унр в екзилі
- •69. Український національно-визвольний рух в Польщі, Румунії та Чехословаччині в контексті міжнародного життя
- •69. Українське питання в дипломатичній практиці міжвоєнної Європи
- •71. Мюнхенська угода 1938 р. І Карпато-Українська держава
- •1. Було українізовано освіту і пресу.
- •72. Вплив радянсько-німецьких угод 1939 р. На долю українців
- •1. Здійснювалась експропріація маєтків польських землевласників.
- •73. Входження Північної Буковини і Бессарабії до складу срср – важливий крок на шляху реалізації ідеї українського соборництва
- •28 Червня 1940 р. Румунський уряд заявив про свою
- •74. Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р.
- •23 Червня представник Бандери у Берліні передав німцям два документи - Меморандум та резолюції Другого Великого збору оун, в яких декларувалися наміри українців.
- •75. Нацистський окупаційний режим і Україна. Оцінка діяльності оун-упа
- •13,6 Млн осіб (за іншими даними на 14,5 млн). Жорсто
- •76. Радянсько-польські суперечності щодо західно-українських земель в ході Великої вітчизняної війни Польща підтримувала угор
- •77. Питання про Україну на Ялтинській конференції (лютий 1945 р.)
- •78. Україна – співзасновниця оон
- •80. Досвід розв’язання проблеми Закарпаття між урср і Чехословаччиною
- •81. Україна і Паризька мирна конференція 1946 р. З 25 липня по 15 жовтня 1946 р. В Парижі відбувалася мирна конференція представників 21 держави.
- •82. Українське питання в період „холодної війни” і дипломатія урср
- •84. Національно-дисидентський рух в Україні 60-х-80-х рр. І його вплив на міжнаціональні, міждержавні стосунки
- •85. Назрівання суперечностей всередині срср і формування передумолв завоювання Українською державою суверкнітету, перетворення на повноправного суб’єкта міжнародних відносин
- •87. Проголошення незалежності України та його міжнародне значення
- •88. Процес міжнародного визнання незалежності України в 1991-1992 рр.
- •89. Теоретичні засади сучасної зовнішньої політики України
- •1. Центральним напрямком зовнішньополітичної діяльності України є плідна робота в Організації Об'єднаних Націй, в її спеціалізованих органах, установах, структурах, та міжнародних організаціях.
- •90. Проблеми стосунків України з державами снд
- •1. Легітимність (законність) перебування Криму в складі України.
- •2. Особливості сучасного етнічного складу Криму.
- •91. Комплекс сучасних українсько-російських відносин. Проблеми Криму, Чорноморського флоту та Севастополя
- •92. Чорнобильська катастрофа та її зовнішньополітичні аспекти
- •93. Україна і проблема ядерної зброї
- •94. Екологічні проблеми України у дипломатичному контексті
- •95. Проблеми і перспективи стосунків України з нато
- •97. Проблеми стосунків України з сусідніми державами на сучасному етапі
- •8 Січня 1992 р. Румунія визнала незалежну Україну, а 1 лютого 1992 р. Встановила дипломатичні відносини з нею.
- •98. Розбудова зовнішньої політики України з країнами Західної Європи
- •99. Стосунки України з сша в ретроспективі і нині
- •100. Двосторонні відносини незалежної України з державами континентів і регіонів
- •101. Підготовка дипломатичних кадрів у сучасній Україні
- •102. Здобутки української дипломатії останнього часу (2005-2008 рр.)
52. Україна у взаєминах з Доном, Кубанню та Кримом у 1918 р.
Одним з пріоритетних напрямків зовнішньополітичної діяльності українського уряду в цей період були стосункрг з Кримом, де діяв краєвий уряд. Виріщення цього питання тісно перепліталось з проблемою створення українського чорноморського флоту. Д. Дорошенко зазначав, що Україні не можна було відмовлятися від Криму з цілого ряду причин: політичних, стратегічних, етнографічних. Він наголошував, що не можна було залишати Севастополь військовоморську базу і ключ до панування на Чорному морі, що слід було враховувати високрій процент українського населення в Криму.
Однак пррілучення Криму до складу Української Держави супроводжувалося певними труднощами. До них насамперед, призвели помилки попереднього українського уряду за часів Центральної Ради, III Універсал якої, не включав Крим до складу України. Це суперечило позиції гетьманського уряду, який виходив із приналежності Криму до Української Держави. Подруге, це позиція радянської Росії, для якої Крим також був стратегічно важливим регіоном.
Визнання права Криму на самовизначення мало носити характер не політичний, а лише культурнонпціональний з забезпеченням прав татарського народу. Ук~ раїнська Держава не повинна була робити жодних компромісів у справі Криму, бо приналежність Криму до України, вважяв Д. Донцов, є необхідною умовою української незалежності. Український уряд мав добиватися від РСФРР визнання його суверенітету над Кримом і вести переговори про його статус в Українській Державі, виходячи з того, що півострів е її складовою і невід'ємною частиною. Інші чинники при вирішенні кримської справи мали бутіі відкинуті. питання про прилучення Криму до України обговорювалося на засіданні Ради Міністрів Української Держави. Були ухвалені рішення про необхідність прилучення Криму до України і доцільність інформувати німецького посла про важливість цієї справи. Дізнавшись про наміри представників Криму увійти в переговори з українським урядом відносно умов прилучення Криму до України, а також співчуваючи населенню півострова, яке перебувало у тяжкому становищі, Рада Міністрів Української Держави 18 вересня • вирішила тимчасово припинити митну війну щодо Криму, а також зняти митний догляд з вантажів, що прямували з України до Криму.
Переговори між Українською Державою і представниками Криму розпочалися у вересні. Однак кримська делегація всіляко нампгалась обійти питання про злуку. Тоді українська сторона заявпла про невизнання її компетентною виявляти волю та побажпння кримського населення і зажадала вести справи з іншими уповноваженими, які б представляли усі народності Криму.
Після довгих і гострих переговорів з новими представниками від Криму було досягнуто. порозуміння й вироблено прелімінарні умови договору, за яким Крим діставав внутрішню автономію у складі Української Держави, свою адміністрацію, територіальне військо тощо.
Одною з складових зовнішньополітичної стратегії уряду Українською Державрі щодо новоутворених держав були відносини з Всевеликим Військом Донським і Кубанським краєм. До зближення і налагодження добросусідських відносин між ними вели наявність спільних інтересів, а також необхідність вирішення політичних, економічних і територіаяьних питань. на території Дону жило багато українського населення. Донський уряд мав територіальні претензії до України відносно Таганрозького району, Старобільського повіту Харківщини і Луганська, які мали величезне економічне значення для Української Держави. однією з причин, що затримувало визнання Всевеликого Війська Донського, був курс його керівних кіл на відновлення "єдиної великої Росії" і підкреслення тимчасовості ііого існування як окремої держави по досягненні цієї мети. офіційне визнання Україною Всевеликого Війська Донського як суб'єкта міжнародного права вело до конфронтації з РСФРР, яка вважала його за короткочасну і непевну державну формацію, що виникла внаслідок воєнних обставин, недістала визнання переважної більшісті народу і являла собою, за визначенням представника РСФРР на українськоросійських мирних переговорах у Києві Д. Мануїльського, класове самовизначення идуже вузьких кіл".
В такій обстановці у Києві в травні розпочалися переговорм з делегацією Всевеликого Війська Донського які тривали майже два місяці. Обговорювалися навіть питання про можливість федерації Дону з Україною. Але представники Донщини не погоджувалися відступити Таганрозький округ і домагались Луганська. Тому, як зазначав Д. Дорошенко: "розмови і переговори у справі федерації залишилися в області теоретичних міркувань". Українська сторона сподівалась, що заключенням українськодонської угоди, зокрема встановлення державного кордону на південному сході, може вплинути на прискорення внрішення питання про кордони на переговорах з радянською Росією. Для скорішого улагодження справи українська сторона була готова навіть пітрі на певні поступки.
Підтримку українського національного руху на Дону шляхом фінансування українських організацій і видань взяло на себе міністерство закордонних справ, як це воно ро било в Криму і на Кубані.
8 серпня 1918 р. між Українською Державою і Всевеликнм Військом Донським був укладений договір, за яким обидві сторони визнавали себе незалежними і суверенними державами, встановлювали державні кордони. Умови договору передбачали забезпечення політичних, цивільних, культурних прав своїх громадян на територіях обох держав, укладення в подальшому окремих угод щодо вільного транзиту, товарообміну, митних, фінансових відносин тощо. 3 свого боку Всевелике Військо Донське зобов'язувало ся вжити заходів для забезпечення Донецького басейну продовольчіши і мастильними матеріалами, а Україна постачати ліс і металовироби.
Слід зазначити, що встановлення відносин з Військом Донськіім а також визнання останнього за суб'єкт міжнародного права і укладання з ним відповідних умов різко загострило і до того вкрай напружені відносини Української Держави з РСФРР.
РСФРР пов'язувала вирішення питань стосунків України з новоутвореними державами на Дону, Кубані, Криму з умовами Брестського мирного договору, який, будучи укладений державами Четверного союзу з Росією, як однією з договірних сторін, не передбачав виникнення на її території будьяких державних новоутворень.
Українська сторона вважала заяви російських представників безпідставними, а власні дипломатичні дії цілком виправданими, оскільки угоди РСФРР з державами австронімецького блоку не торкались гарантій непорушності і цілісності території колишньої Росії, що перебувала під радянською владою.
Щодо Кубані український уряд проводив лінію на зближення з кубанським козацтвом з метою схилення його до злуки з Укрлїною. Як зазначав Д. Дорошенко, український уряд дивився на Кубань аяк на частину української землі, котра раніше чи пізніше повинна приєднатися до України, або як автономна область, або на федеративних основах".Справа зближення з Кубанню ускладнювалась тим, що з початку літа майже вся її територія знаходилась під контролем більшовиків. Кубанський уряд, Краєва Рада і залрішки козацького війська перебували на півночі Кубанського краю. Північносхідну частину контролювала Добровольча армія. Таким чином кубанський у]>яд опинився в оточенні сил, які неприхильно ставились до української державності та ідеї зближення Кубані з Україною.
Проте 28 червня до Києва на переговори прибула кубанеька урядова делегація. її представники, серед яких головну роль відігравали українці, йшли назустріч стремлінням включити Кубань до складу Української Держави, якщо не на автономних, то гтринаймні на федеративних засадах.
Слід зазначити, що у відносинах Української Держави з Всевеликим Військом Донським і Кубанню, крім вищенаведених фактів міжурядових контактів, укладення договорів і угод, встановлення дипломатичних і консульських відносин, підтримки українського національновизвольного руху, були присутні ще й військові аспекти.
Український уряд за гроші і в кредит постачав цим державним утворенням зброю для боротьби з більшовиками.