Післядипломна та додаткова освіта. Стажування.

Післядипломна освіта — в українському законодавстві визначається як спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Згідно такого державного визначення, післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:

• перепідготовку — отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду, також МВА ступеня;

• спеціалізацію — набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

• розширення профілю (підвищення кваліфікації) — набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;

• стажування — набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.

Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.

Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.

Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.

Для скорочення періоду адаптації молодого спеціаліста необхідне цілеспрямоване стажування студентів у вузі. Так, деякі підприємства США, які розробляють політику кадрового менеджменту, виявляють найбільш здібних студентів під час їхнього стажування і надають їм у подальшому роботу, знайомлять майбутнього спеціаліста з реальним життям фірми і прищеплюють йому конкретні навички праці.

Додаткова освіта працівників спрямована на удосконалення та поглиблення ними своїх знань, умінь і навичок за професією чи здобутою спеціальністю відповідно до вимог виробництва або сфери послуг.

На відміну від основної освіти, задача якої в минулому і сьогодні – ліквідація «абсолютної» неграмотності, головною соціальною місією додаткової освіти дорослих є попередження «відносної» функціональної неграмотності. Додаткова освіта – це особлива сфера освіти, що здійснюється поза межами основних освітніх програм, що є профілюючими для навчальних закладів і організацій, що здійснюють діяльність в сфері додаткової освіти. Додаткова освіта - цілеспрямований процес виховання і навчання за допомогою реалізації додаткових освітніх програм, надання додаткових освітніх послуг і здійснення освітньо-інформаційної діяльності за межами основних освітніх програм в інтересах людини, суспільства, держави.

Додаткова освіта поділяється за характером програм та послуг на:

• загальну додаткову освіту – додаткову освіту, спрямовану на розвиток особистості, її індивідуальних здібностей, підвищення культурного та інтелектуального рівня, професійну орієнтацію людини відповідно до додаткових загальноосвітніх програм;

• професійну додаткову освіту – додаткову освіту, спрямовану на підвищення кваліфікації і професійну перепідготовку, удосконалення навичок осіб, що мають професійну освіту, відповідно до додаткових професійних освітніх програм, кваліфікаційних вимог до професій і посад.

Додаткова освіта персоналу здійснюється на добровільній основі, що дозволяє задовольнити потреби людини в придбанні нових знань, розвитку індивідуальних здібностей, самовизначенні при сприянні досвідчених викладачів, за винятком випадків, коли професійна додаткова освіта дорослих є їхнім трудовим обов'язком. Існує декілька способів одержання додаткової освіти: за допомогою системи освіти (державної чи приватної); внутрішньовиробниче навчання; навчання за власною ініціативою.

Навчальні заклади додаткової освіти осіб незалежно від віку можуть бути наступних видів: інститути післядипломної освіти; народні університети; навчальні центри; будинки знань; курси (навчальні курси, курси технічного навчання, спортивно-технічні курси); школи (курси), навчання в яких здійснюється за різними галузями знань, видами мистецтв, народних промислів; школи (навчальні школи, школи технічного навчання, спортивно-технічні школи) та ін. [12]