Вимоги до професійно - кваліфікаційного рівня працівників. Поняття посади, професії, кваліфікації.

Вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня менеджерів та директорів підприємства

Головним напрямом діяльності керівників організації є:

• організація на високому професіональному рівні діяльності апарату управління по управлінню статутною діяльністю;

• організація і виховання згуртованого трудового колективу, який відповідає необхідним вимогам в умовах роботи в конкурентному середовищі.

Із цього випливає дві головні вимоги до керівників:

1) бути висококваліфікованим професіоналом управління;

2) бути соціальним лідером трудового колективу.

Він повинен володіти добре розвинутими моральними, соціально-психологічними та професійними (діловими) якостями організатора.

Менеджер як керівник трудового колективу здійснює координацію діяльності у межах визначеного напрямку (ділянки), аналіз її ефективності, приймає рішення щодо найбільш раціонального використання виділених ресурсів; залучає до вирішення завдань консультантів та експертів з різних питань (правових, технічних, фінансових тощо).

Тому менеджер повинен знати:

1. Законодавчі та нормативно-правові акти, які регламентують підприємницьку і комерційну діяльність; ринкову економіку, підприємництво і ведення бізнесу; кон’юнктуру ринку, порядок ціноутворення та оподаткування.

2. Основи макро- та мікроекономіки; теорію і практику менеджменту та маркетингу; ділове адміністрування; біржову, страхову, банківську та фінансову справу.

3. Теорію і практику роботи з персоналом; форми і методи ведення рекламних кампаній; порядок розробки бізнес-планів і комерційних угод, договорів, контрактів; основи соціології, психології та мотивації праці; етику ділового спілкування.

4. Технологію виду діяльності; порядок розробки структури управління підприємством та їх об’єднаннями; перспективи інвестиційної та інноваційної діяльності; методи оцінки ділових якостей працівників; основи діловодства і методи обробки інформації з використанням сучасних технічних засобів комунікацій та зв’язку, обчислювальної техніки.

5. Основи законодавства про працю; передовий вітчизняний і зарубіжний досвід у галузі менеджменту; правила і норми охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії.

Менеджер повинен уміти:

1. У галузі планування:

• здійснювати системний аналіз діяльності організації, моніторинг конкурентів на ринку;

• розробляти стратегічні напрями розвитку організації, забезпечення конкурентоспроможності;

• планувати і прогнозувати діяльність організації та структурного підрозділу;

• планувати потреби у ресурсах (матеріальних, фінансових, трудових);

• розробляти і впроваджувати нововведення;

• планувати власну роботу.

2.У галузі організаційної роботи:

• організовувати колективну працю для досягненню цілей організації;

• організовувати та реорганізовувати робочі місця працівників;

• організовувати управлінські процеси, вміти ефективно розподіляти повноваження працівників;

• використовувати принципи та методи управління і керівництва, удосконалювати стиль керівництва;

• формувати інформаційне забезпечення управління організацією;

• організовувати прийняття своєчасних і оптимальних управлінських рішень та їх виконання;

• розробляти заходи щодо подолання криз у діяльності організації, впроваджувати санкційні заходи;

• організовувати ділові контакти підприємства із зовнішнім середовищем;

• забезпечувати захист прав споживачів;

• складати посадові інструкції та положення про структурні підрозділи;

• делегувати повноваження, розподіляти права, відповідальність і обов’язки між виконавцями;

• здійснювати комерційну діяльність на внутрішньому і зовнішньому ринках;

• співпрацювати з банками та іншими кредитно-фінансовими установами;

• організовувати управління персоналом;

• формувати і розвивати організаційну культуру та імідж підприємства;

• документально оформляти процеси управління підприємством;

3.У галузі мотивації праці:

• забезпечувати узгодження інтересів працівників з інтересами організації;

• створювати умови для трудової самореалізації співробітників;

• використовувати індивідуальний підхід, добирати і застосовувати різні стимули у їх взаємозв’язку;

• визначати і аналізувати ефективність використання різних форм і систем оплати праці та матеріального стимулювання;

• створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі.

4. У галузі контролю:

• контролювати забезпечення ресурсами, додержання технології виробництва;

• контролювати виконання управлінських рішень;

• контролювати стан охорони праці та техніки безпеки;

• забезпечувати контроль якості продукції (послуг);

• здійснювати оцінку і контроль якості роботи персоналу,

• встановлення цін і здійснення розрахунків;

• здійснювати контроль стану звітування організації.

5. У галузі координації:

• узгоджувати використання усіх видів ресурсів, здійснювати маневрування ними;

• усувати відхилення від встановлених норм у діяльності організації;

• управляти індивідуальними і колективними конфліктами.

• регулювати розподіл матеріальних і нематеріальних благ;

• регулювати поведінку персоналу в процесі діяльності організації;

• змінювати або відмінювати регламенти, що не відповідають дійсності.

Вимоги до кваліфікації менеджера

На посаду менеджера підприємства призначається особа, яка має вищу професійну освіту по спеціальності менеджменту галузі діяльності або вищу професійну освіту і додаткову підготовку в області теорії та практики менеджменту і стаж роботи по спеціальності не менше двох років на посаді спеціаліста організації.

Вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня директора підприємства

Директор підприємства повинен знати:

1. Законодавчі і нормативні правові акти, які регламентують виробничо-господарську і фінансово-економічну діяльність підприємства, постанови республіканських і місцевих органів державної влади і управління, які визначають пріоритетні напрямки розвитку економіки і відповідної галузі.

2. Методичні і нормативні матеріали інших органів щодо діяльності підприємства.

3. Профіль, спеціалізацію і особливості структури підприємства.

4. Перспективи технічного, економічного і соціального розвитку галузі і підприємства.

5. Технологію виробництва продукції підприємства.

6. Податкове та екологічне законодавство.

7. Порядок складання і узгодження бізнес-планів виробничо-господарської і фінансово-економічної діяльності підприємства.

8. Ринкові методи господарювання і управління підприємством.

9. Систему економічних індикаторів, які дають можливість підприємству визначити своє положення на ринку і розробляти програми виходу на нові ринки збуту;

10. Порядок укладання і виконання господарських і фінансових договорів.

11. Кон’юнктуру ринку.

12. Науково-технічні досягнення і передовий досвід у відповідній галузі виробництва.

13. У правління економікою і фінансами підприємства.

14. Організацію виробництва і праці.

15. Порядок розробки і укладання галузевих тарифних угод, колективних договорів; регулювання соціально-трудових відносин.

16. Трудове законодавство.

17. Правила і норми охорони праці.

Директор підприємства повинен уміти:

1. У галузі планування:

• розробляти стратегії підприємства на внутрішніх і зовнішніх ринках;

• проводити системний аналіз макро- і мікросередовища організації, визначати конкурентні переваги;

• обирати оптимальну стратегію з урахуванням прийнятного рівня ризику;

• аналізувати продуктивність праці і розробляти заходи щодо її підвищення;

• планувати і прогнозувати діяльність організації;

• оцінювати виробничо-економічний потенціал організації, здійснювати довгостроковий прогноз;

• оцінювати і формувати інвестиційний портфель організації;

• формувати програми соціально-економічного розвитку організації;

• визначити ефективність використання всіх ресурсів організації, обґрунтовувати шляхи їх заощадження;

• розробляти і впроваджувати інновації;

• прогнозувати динаміку попиту;

• планувати і організовувати власну працю.

2. У галузі організаційної роботи:

• поєднувати всі види ресурсів, організовувати колективну працю для досягнення цілей організації;

• використовувати раціональні форми і методи організації виробництва, праці та управління;

• підтримувати раціоналізацію виробництва і робочих місць в організації, впроваджувати передовий досвід;

• удосконалювати управлінську працю і розподіляти повноваження структурних підрозділів;

• здійснювати ефективне делегування повноважень;

• приймати оптимальні управлінські рішення, з використанням ЕОМ;

• організовувати антикризове управління;

• розробляти і впроваджувати запобіжні заходи щодо потенційних кризових ситуацій у діяльності організації;

• організовувати ділові контакти організації із зовнішнім середовищем;

• організовувати управління якістю, конкурентоспроможністю продукції (послуг);

• забезпечувати захист прав споживачів;

• забезпечувати соціальний захист працівників;

• аналізувати і удосконалювати організаційні структури

• управління;

• збалансовувати повноваження та відповідальність;

• вдосконалювати взаємозв’язки між підрозділами та службами організації;

• організовувати і підвищувати ефективність комерційної діяльності;

• організовувати зовнішньоекономічну діяльність;

• співпрацювати з банками, податковими і митними органами;

• забезпечувати своєчасне виконання зобов’язань перед бюджетом;

• створювати оптимальні умови праці оперативного і управлінського персоналу;

• здійснювати оцінку персоналу і ефективно використовувати кадровий потенціал;

• формувати колектив і здійснювати ефективне керівництво;

• підтримувати розумний баланс влади;

• формувати і розвивати організаційну культуру;

• формувати імідж організації;

• організовувати діловодство.

3. У галузі мотивації директор повинен уміти:

• розробляти заходи мотивації та стимулювання праці;

• узгоджувати інтереси працівників з інтересами організації;

• створювати умови для трудової самореалізації співробітників;

• створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;

• сприяти розвитку творчого потенціалу працівників, вчасно винагороджувати за новаторські ідеї.

4. У галузі контролю:

• контролювати стан забезпеченості ресурсами, додержання технології виробництва;

• контролювати збереженість товарно-матеріальних цінностей;

• контролювати виконання управлінських рішень;

• контролювати стан охорони праці і техніки безпеки;

• контролювати якість продукції (послуг);

• забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства;

• підтримувати виконавську дисципліну на основі трудового законодавства;

• контролювати правильність встановлення цін;

• контролювати стан звітування про діяльність.

5. У галузі координації:

• узгоджувати використання усіх видів ресурсів;

• здійснювати діагностику та аналізувати конфліктні ситуації, запобігати переростання у конфлікт, своєчасно нейтралізувати конфліктні ситуації;

• регулювати поведінку персоналу у процесі діяльності організації;

• коригувати існуючі стандарти підприємства, що використовується у процесі управління.

Вимоги до кваліфікації директора:

На посаду директора (генерального директора, управляючого) підприємства призначається особа, яка має вищу професійну (технічну або інженерно-економічну) освіту і стаж роботи на керівних посадах у відповідній профілю підприємства галузі не менше 5 років. [1]

Керівник підприємства, працівники служби управління персоналом повинні мати у своєму розпорядженні максимально можливий обсяг інформації для розробки стратегічних рішень з удосконалення соціальної структури трудового колективу і планування професійного і кваліфікаційного складу працівників.

Заняття тієї чи іншої посади потребує від людей володіння відповідною професією і кваліфікацією. Посада – сукупність відношення відділених функцій пов’язаних з виконанням невеликого кола зобов’язань.

Професія — це комплекс спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, набутих людиною в результаті спеціальної підготовки і досвіду роботи в даній області, що дозволяють здійснювати відповідний вид діяльності.

Можна говорити, наприклад, про професію менеджера, юриста, економіста. Спеціальність або спеціалізація — це більш вузький різновид трудової діяльності у межах певної професії.

Професійна придатність — це сукупність знань, умінь і навичок, особистих властивостей, необхідних людині для успішного виконання професійних обов'язків.

Професійна придатність може бути:

• потенційною (ґрунтується на задатках, здібностях, фізичних і психічних властивостях людини);

• реальною (складається поступово в результаті освоєння людиною -    нових знань і навичок).

У межах кожної професії в результаті розподілу праці виділяються спеціальності, пов'язані з виконанням більш вузького кола функцій.

Так, спеціальністю в рамках професії юриста буде цивільне право, державне право і т. д.

Кваліфікація — це ступінь професійної підготовки, яка необхідна для виконання даних трудових функцій.

Розрізняють:

• кваліфікацію роботи (представлена сукупністю вимог до того, хто повинен виконувати роботу);

• кваліфікацію працівника (представлена сукупністю набутих людиною професійних якостей).

Кваліфікація працівника визначається такими факторами, як: рівень загальних і спеціальних знань; стаж роботи на даній або аналогічній посаді, необхідний для оволодіння професією. Для керівників мова йде також про рівень організаційних навичок. [3] Характеристика кваліфікаційних груп персоналу торговельного підприємства наведена у табл. 2.

Таблиця 2. Характеристика кваліфікаційних груп персоналу підприємства [3]

Назва кваліфікаційної групи	Загальна характеристика
Спеціалісти вищої кваліфікації	Вища спеціальна освіта та значний практичний досвід роботи за фахом (понад 5 років)
Спеціалісти середньої кваліфікації	Вища або середня спеціальна освіта та деякий практичний досвід роботи
Спеціалісти-практики	Відсутність спеціальної освіти, але значний досвід практичної роботи
Висококваліфіковані робітники	Середня спеціальна освіта (2-3 роки), великий досвід практичної роботи на найбільш складних ділянках
Кваліфіковані робітники	Середня спеціальна освіта (1-2 роки) та чималий досвід роботи
Малокваліфіковані робітники	Спеціальна підготовка (3 місяці – рік), незначний досвід роботи
Некваліфіковані робітники	Відсутність спеціальної підготовки та досвіду практичної роботи

Конкретний рівень кваліфікації працівників підприємства визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик).

Кваліфікація присвоюється спеціальною комісією на основі всебічної перевірки знань і досвіду даного робітника і юридично закріплюється в документах: дипломах, свідоцтвах і т. д.

Виділяють наступні показники, що характеризують кваліфікацію персоналу [7]:

1. коефіцієнт кваліфікації працівників К

К = ,

де – кількість працівників, що мають необхідну освіту;

– кількість працівників, що мають необхідний досвід;

– загальна кількість працівників.

2) коефіцієнт використання кваліфікації працівників К :

К =

3) коефіцієнт спеціалізації працівників К :

К = ;

4. Коефіцієнт стажу роботи у підприємстві К :

К =

Впровадження інновацій у діяльність підприємств, розвиток ринкових відносин обумовлюють зміну змісту і характеру роботи працівників, а також зміни в професійно-кваліфікаційному складі персоналу. Науково-технічний прогрес обумовлює ліквідацію вузької спеціалізації багатьох професій, потребує збільшення чисельності працівників вищої кваліфікації. Разом з тим, в сучасних умовах зростає роль спеціальних знань і умінь, зменшується питома вага операцій, що вимагають важкої фізичної і не-кваліфікованої праці, підвищується значення творчого підходу до роботи, креативності, самостійності в прийнятті рішень, ініціативності тощо.

У результаті реінжинірінгу бізнесу відбувається зміна характеристик робочого місця. Працівник, як учасник команди, уже не обмежується знаннями про проведення окремої операції. Члени однієї команди поділяють з колегами відповідальність за досягнення загального результату. Стираються межі між зонами їхньої відповідальності. Кожен працівник перетворюється в універсального фахівця, який повинен мати більш широке уявлення про всі роботи, що виконуються для досягнення результату. У результаті проведеної роботи покращився якісний склад працівників ВАТ «Концерн «Стирол»: із загальної кількості керівників і фахівців 75,6 % мають вищу освіту, а 32 керівника і фахівця мають вчену ступінь. Середній вік працівників зменшився з 38,8 до 36років. [3]