Міжремонтне обслуговування обладнання

(змазка, чистка, налагоджування тощо)

Обслуговування засобів праці

Підтримка в робочому стані технологічного та організаційного оснащення

Зберігання та видача технологічного й організаційного оснащення

Енергопостачання

Підтримка в робочому стані обладнання та прибирання території

Видача, прийом, зберігання, комплектування матеріалів

Прийом та видача сировини

Обслуговування предметів праці

Транспортні та вантажно – розвантажувальні роботи

Контроль якості сировини, матеріалів

Охорона праці та техніка безпеки

Санітарно-гігієнічне обслуговування

Обслуговування працівника

Громадське харчування

Медичне обслуговування

Господарчо - побутове обслуговування

Схема 8.7. Структура функцій обслуговування

оцінку кожного робочого місця на його відповідність передовому технічному та організаційному рівню, який забезпечує зростання продуктивності праці та високу якість продукції.

Протягом атестації кожне робоче місце оцінюється комплексно за такими рівнями: технічний, організаційний, умови праці та техніка безпеки.

Під час оцінювання умов праці та рівня її безпеки перевіряється відповідність санітарно-гігієнічних умов нормативним вимогам, обсяг ручної та важкої фізичної праці, наявність монотонності праці, забезпечення працівників спецодягом та інше.

Вчасна атестація та раціоналізація робочих місць дозволяє підприємствам підтримувати високий рівень їх організації, що, у свою чергу сприяє росту ефективності виробництва.

4. Умови праці та фактори їх формування

Умови праці в загальному розумінні являють собою сукупність чинників – сил зовнішнього середовища, які впливають на працездатність, здоров’я людини в процесі праці.

За ознакою залежності від місця та джерела виникнення всі чинники можна поділити на 2 групи:

1. які не залежать від особливостей виробництва – природні та соціально-економічні, котрі визначаються системою прийнятого в державі трудового законодавства;

2. які визначаються особливостями виробництва – виробничі (техніко-технологічні, фізичне навантаження, нервово-психічне навантаження, ергономічні, естетичні, санітарно-гігієнічні та інші) та соціально-психологічні.

До природних факторів належать географо-кліматичні, геологічні, біологічні. Ці фактори особливого значення бувають у сільському господарстві, будівництві, добувній промисловості, на транспорті тощо.

Соціально-економічні фактори визначають стан трудящих у суспільстві й відбиваються у Конституції України, у трудовому законодавстві, яке регламентує оплату праці, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, у сукупності соціальних благ та гарантій.

Виробничі фактори – найбільш поширена група факторів, які викликані особливостями даного виробництва та формують специфічні умови праці. Серед них виділяють:

-техніко-технологічні фактори, які визначаються особливостями техніки і технології, рівнем механізації й автоматизації, ступенем оснащення робочих місць тощо;

- фізичне навантаження у робочу зміну, яке містить у собі динамічне та статичне навантаження;

-нервово-психічне навантаження, яке визначається обсягом та характером отриманої інформації, інтенсивністю уваги, ступенем монотонності праці, темпом роботи тощо;

- ергономічні фактори, які визначаються ступенем пристосування конструкцій машин та обладнання до психофізіологічних та антропометричних характеристик виконавців, зручністю планування техніки, оснащення, органом управління та ін.;

- естетичні фактори, які визначаються архітектурними та художніми рішеннями інтересів, кольоровою гамою засобів праці та ін.

-соціально-гігієнічні фактори, до яких відноситься мікроклімат, шум, вібрація, освітленість, забрудненість повітря та ін.

Соціально-психологічні фактори визначаються складом та особливостями персоналу підприємства. Під їх впливом формується морально-психологічний клімат на підприємстві, який відбивається на рівні стабільності персоналу, характері взаємовідносин між групами працівників, дисципліні праці тощо.

Розглянемо більш детально деякі виробничі фактори.

До чинників зовнішнього виробничого середовища можна віднести:

• санітарно-гігієнічні (мікроклімат, шум, вібрація, ультразвук, освітлення, загазованість та інше);

• психофізіологічні (фізичне та нервово-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм роботи, робоче положення);

• естетичні (кольорове оформлення, функціональна музика, спеціальний одяг та інше);

• соціально-психологічні (взаємовідносини у трудовому колективі).

Мікроклімат визначається сукупністю чотирьох параметрів: температурою, вологістю, швидкістю руху повітря, атмосферним тиском. Розрізняють п’ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий. За кожним з цих параметрів для різних видів праці встановлені санітарно-гігієнічні норми. Однак важливо враховувати саме сукупність параметрів, оскільки однакова температура повітря при неоднаковій його вологості по-різному впливає на стан організму людини.

Шум – розповсюджений фактор зовнішнього виробничого середовища, який складається з багатьох звуків різного характеру, частоти та гнучкості. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум.

Вібрація – механічні коливання , які викликані працюючим обладнанням. Вібрація буває місцевою і загальною. Розрізняють три рівні значень цього фактора: підвищений, сильний , дуже сильний.

Освітлення – важливий фактор умов праці. Освітлення може бути загальним та місцевим, природним та штучним. Розрізняють два рівні значення цього фактора: недостатнє і погане або осліплююче.

Під час використання штучного освітлення треба мати на увазі , що найбільш ефективним є комбіноване освітлення – загальне та місцеве, причому важливо вибрати оптимальне їх співвідношення.

Фізичне навантаження – це пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо. Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке.

До нервово-психічного навантаження можна віднести складність розрахунків, високу відповідальність , інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності тощо. Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня , підвищена.

Монотонність роботи з’являється у разі повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів. Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена.

Темп роботи – це кількість трудових рухів за одиницю часу. Розрізняють три рівні: помірний, середній, високий.

Робоче положення – положення людини щодо засобів виробництва. Розрізняють чотири види робочого положення: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне.

Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціально-психологічні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат у колективі.

Кожний з вищенаведених чинників впливає на стан людини, її працездатність.

Перевищення нормованих рівнів кожного із санітарно-гігієнічних чинників є несприятливим для здоров’я та працездатності людини. Якщо ж водночас діють декілька несприятливих чинників зовнішнього середовища, то вони взаємно підсилюють шкідливий вплив кожного з них. Вивчення дії кожного з перелічених чинників має велике значення для управління ними.

Існують три напрямки вдосконалення умов праці:

1. Мінімізація таких чинників, як шум, вібрація, загазованість та інші.

2.Максимізація таких чинників, як ергономічна та естетична комфортність, безпека праці, морально-психологічний клімат та інші;

3. Оптимізація таких чинників, як освітлення, мікроклімат, демографічна та соціальна структура персоналу та інші.

Оцінити умови праці можна за допомогою коефіцієнта (Куп), який визначається порівнянням фактичних та нормативних умов, як середньо геометрична величина:

Куп = , де (8.1.)

а - індекс відхилень фактичних умов праці від нормативних. а = ; (у тих випадках, коли Уф > Ун , тоді а = );

n - кількість показників, які характеризують умови праці.

Конкретні заходи щодо поліпшення умов праці необхідно розглядати за кожним з чинників, які на них впливають.

З проблемами поліпшення умов праці тісно пов’язане й удосконалення режимів праці й відпочинку.

Режим праці та відпочинку – це чергування періодів праці та відпочинку протягом зміни, доби, тижня. Наукову основу проектування раціональних режимів складає динаміка працездатності людини.