Посадові оклади службовців

Для оплати праці службовців використовують посадові оклади, що виконують функції, аналогічні тарифним ставкам робітників і диференціють заробітну плату керівників, спеціалістів. Службовців - залежно від їх кваліфікації, умов праці, масштабів та складності виробництва, обсягів та важливості виконуваних функцій (робіт). Діапазон диференціації посадових окладів більш широкий, чим у робітників, що обумовлено значно великим різноманіттям функцій, що виконуються різними категоріями службовців.

Розміри посадових окладів відбиваються в «Штатному розкладі»- внутрішньому нормативному документі, у якому відбито перелік посад, чисельність працівників по кожній з них і розміри місячних посадових окладів. Для кожної посади може бути передбачена «вилка» посадових окладів, що відбиває нижню і верхню межу його розміру. У межах цієї вилки оклад службовця змінюється в залежності від стажу роботи, рівня компетенції і професіоналізму, індивідуальних результатів діяльності.

Єдині тарифні сітки

Для забезпечення єдиного підходу до диференціації тарифних ставок для оплати праці робочих і посадових окладів службовців розробляють єдині тарифні сітки (ЄТС). Основними принципами побудови ЄТС є:

- охоплення єдиною тарифною шкалою всіх категорій працівників організації;

- угруповання професій і посад за ознакою спільності виконуваних робіт чи функцій;

- віднесення працівників і службовців за розрядами єдиної тарифної сітки в залежності від складності виконуваних робіт чи функцій;

- відносний однаковий ріст порозрядних тарифних коефіцієнтів;

- установлення тарифної ставки першого розряду відповідно до мінімальної заробітної плати, що склалася на підприємстві, закріпленої колективним договором.

Особливістю оплати праці службовців на основі ЕТС є відмовлення від застосування «вилки» окладів і перехід до фіксованого окладу, що відповідає визначеному тарифному коефіцієнту. Посади різних категорій службовців у ЄТС відбиваються з розбивкою по кваліфікаційних категоріях. При побудові ЄТС за основу беруть діючі на підприємстві тарифні ставки для оплати праці робітників і оклади службовців, тому що вони в значній мірі відбивають рівень складності виконуваних обов'язків, специфіку їхньої праці на конкретному підприємстві.

Тарифікація працівників, тобто віднесення їх по оплаті праці до визначеного розряду ЕТС, відбувається на основі їхньої атестації. (Додатки 2, 3)

Доплати і надбавки

У сучасних умовах господарювання розміри доплат і надбавок установлюються підприємством самостійно, з урахуванням їх переліку і розмірів, установлених чинним законодавством і генеральним, галузевою регіональною угодами, і закріплюються в колективному договорі.

Відмінностями доплат і надбавок від тарифу є їхня необов'язковість, рухливість і мінливість.

Надбавки – це виплати, що зв'язані, як правило, з особистістю конкретного працівника, і мають переважно стимулюючий характер (за високу професійну майстерність робітника; за особливі досягнення в праці службовців; за виконання особливо важливої роботи у встановлений термін і ін).

Доплати – це виплати, що обумовлені виконуваною роботою і мають переважно компенсаційний характер.

У структурі доплат виділяють дві великі групи. У першу входять ті, котрі не мають обмежень за сферами трудової діяльності (за роботу у святкові та вихідні дні, понаднормована робота й ін.). В іншу групу входять ті, котрі застосовуються в конкретних сферах докладання праці (за суміщення професій чи посад, за розширення зон обслуговування, доплати за роботу у важких, шкідливих і в особливо важких і шкідливих умовах праці, за роботу в нічний час, за віддаленість і невизначеність об'єкта праці, багатозмінний режим роботи, вахтовий метод праці, деякі інші). (Додаток 4).