Значення росту продуктивності праці
Практика господарювання розвинених країн свідчить, що основою економічного зростання, основним джерелом багатства країни є продуктивність праці. Американські вчені підрахували, що серед усіх чинників виробництва близько ¾ приросту знову створеної вартості належить праці. Це означає, що приріст доданої вартості від праці перевищує приріст за рахунок капіталу у три рази.
Підвищення продуктивності є відображенням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства і має такі цілі:
- стратегічну – підвищення життєвого рівня населення. За рахунок підвищення продуктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, було досягнуто від 40 до 90 % приросту життєвого рівня;
- тактичну – підвищення ефективності діяльності галузей і підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працюючих.
Схематично залежність результатів виробництва і ситуації в країні від низької продуктивності можна представити моделлю «пастки» низької продуктивності (рис. 9.3).
Повільне зростання
продуктивності (порівняно з витратами,
особливо на працю і енергію)
Уповільнене
накопичення капіталу і недостатня
капіталоозброєність праці
Підвищення цін
на вітчизняні й експортні товари
Низьке завантаження
виробничих потужностей
Зростання одиничних
витрат (на робочу силу та енергію)
Уповільнений збут
на внутріш-ньому та зовнішньому
ринках
Рисунок 9.3 Модель «пастки» спадної продуктивності
Зниження темпів росту продуктивності праці негативно впливає на рівень життя, інфляцію та положення країни на світовому ринку. Для України підвищення продуктивності праці є вкрай важливою проблемою, бо її рівень, за оцінками деяких вчених, сягає усього 10% від рівня продуктивності праці в США.
З метою забезпечення обґрунтованої політики держави в сфері продуктивності усіх факторів виробництва в Україні в 1966 році створено Національний центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики як державну науково-дослідницьку організацію, яка є членом Європейської Асоціації національних центрів продуктивності і визнана Радою директорів Світової Конференції науки з продуктивності своїм відділенням в Україні.
9.4. Показники і методи виміру продуктивності праці
Продуктивність праці – складна економічна категорія, під час визначення якої необхідно знати не тільки результат праці (обсяги продукції, робіт, послуг), але і враховувати якими витратами праці досягнуто цей результат. Тому рівень ПП може бути виражений системою показників, що класифікуються за різними критеріями.
1. За рівнем виміру виділяють показники суспільної, галузевої, локальної, індивідуальної продуктивності праці.
2. За методами виміру результатів праці (обсягу продукції, робіт, послуг) розрізняють натуральні, трудові, вартісні показники ПП.
3.За часом виміру і доцільності результатів діяльності виділяють потенційну, планову, фактичну і фіктивну ПП.
4. За масштабами обліку робочого часу використовують: середньорічні, середньоденні, середньогодинні показники ПП; річну, квартальну, місячну ПП.
5. Залежно від обліку витрат праці визначеної категорії персоналу розраховують показники виробітку на одного основного робітника, виробничого робітника, одного працівника промислово-виробничого персоналу.
На підприємствах продуктивність праці визначається різними методами в залежності від того, якими одиницями виміряється обсяг виробництва і витрати праці. Варіанти їхнього виміру показані на рис.9.4.
НАЙМЕНУВАННЯ
ПОКАЗНИКІВ
Обсяг
продукції, робіт, послуг (О) Витрати
праці (Т)
Натуральні (штуки,
метри, тони)
Людино-години
Умовно-натуральні
(умовні
одиниці)
Людино-дні
Трудові (нормо-години)
Середньооблікова
чисельність промис-лово виробничиго
персоналу
Вартісні (грн):
валова, товарна, реалі-зована, чиста,
умовно-чиста
продукція,
нормативно-чиста
Рисунок 9. 4. Показники обсягу продукції та трудових витрат, які використовуються під час розрахунків продуктивності праці різними методами.
Показники продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:
1.Цілком ураховувати всі витрати і результати праці на виробництво продукції чи виконаний обсяг робіт.
2.Усувати вплив на рівень і динаміку продуктивності змін, що відбуваються в асортименті продукції, її трудомісткості й матеріалоємності.
3.Не допускати повторного обліку при розрахунках обсягу продукції.
4.Забезпечувати порівнянність показників продуктивності праці на підприємствах і ділянках з різними умовами праці та виробництва.
5.Давати можливість отримувати зведені, наскрізні показники продуктивності праці для визначення її динаміки в цілому в суспільстві, галузі, підприємствах.
Порівняльна характеристика методів виміру продуктивності наведена на рис. 9.5
Методи
виміру продуктивності праці
– відображення рівня продуктивності
праці через обрані вимірювачі (рис.
9.4) об’єму виготовленої продукції
