10.2. Функціональний і особистий розподіл доходів

У країнах з розвинутою ринковою економікою відомі два взаємозалежних підходи до вивчення проблем розподілу доходів.

Функціональний розподіл доходу зв'язаний зі способом, за яким грошовий доход суспільства поділяється на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Основними джерелами доходу в ринковій економіці є: 1) трудова діяльність найманого персоналу та осіб вільних професій, 2) підприємницька діяльність; 3) власність; 4) засоби держави і підприємств, які розподілені залежно від приналежності до визначеної групи і категорії персоналу; 5) особисті підсобні господарства.

Першому з зазначених джерел відповідає заробітна плата і гонорар; другому – підприємницький прибуток; третьому – дивіденди і відсотки на капітал; четвертому – трансфертні платежі (пенсії, допомога, стипендії й ін.), а також послуги підприємства своїм працівникам у вигляді медичного обслуговування, підвищення кваліфікації та ін.; п'ятому – продукти, можливості для відпочинку, засобу від підсобних особистих господарств.

У структурі доходів населення промислово розвинутих країн основна частина загального доходу припадає на працю (заробітну плату найманих робітників), а не на капітал (ренту, відсоток, підприємницький, торговий прибуток). Доход дрібних власників, у тому числі і від самозайнятості лікарів, адвокатів, фермерів, власників дрібних і інших не корпоративних підприємств – є комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти і відсотка.

За даними обстеження, що, природно, не охоплює найбільш багаті прошарки населення, 3% населення одержують майже 60% доходів від здавання внайми нерухомості або власності (відповідно 97% одержують лише 40% таких доходів) і майже 45% дивідендів від акцій і інших цінних паперів, доходів від грошових внесків у банках. Такі зміни в структурі особистих доходів визначили специфічне поводження працездатного населення на ринку праці: знизилася позитивна мотивація зайнятих продуктивною працею, особливо в державному секторі; оплата праці орієнтована на задоволення мінімально необхідних потреб; працездатне населення цілеспрямовано шукає шляхи одержання незадекларованих доходів.

У 2001 р. співвідношення 20% самих багатих і 20% самих бідних шарів населення складало в США - 8,9 разів, у Великобританії – 6,8, у Франції – 6,5, в Італії – 6,0, у Німеччині – 5,7 , у Японії – 4,3 , в Україні – 30 разів.

3. Види доходів населення, їх структура

Доходи населення мають номінальне і реальне вираження. Номінальні доходи – це доходи, отримані в грошовому вираженні. Доходи реальні – це номінальні грошові доходи населення, скориговані на індекс споживчих цін.

Доходи населення надходять у грошовій і натуральній формі. Грошові доходи населення – це оплата за працею всіх категорій населення, пенсії, стипендії, посібники й інші соціальні трансферти, надходження від продажу продуктів сільського господарства, доходи від власності у вигляді відсотків по внесках, цінним паперам, дивідендів, доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю, а також страхові відшкодування, позички, доходи від продажу іноземної валюти та інше.

Доходи від власності являють собою доходи, отримані від надання в користування господарчим суб'єктам фінансових і нефінансових ресурсів. Доходи від власності містять у собі відсотки, дивіденди та ренту.

Відсотки – форма доходів по внесках і цінних паперах. Дивіденди – форма доходу від власності, на якій акціонери одержують право в результаті передачі засобів у розпорядження корпорацій (шляхом покупки акцій). Рента – доход, отриманий за використання землі та інших природних ресурсів.

Сукупний доход, що є у вітчизняній практиці основним показником матеріальної забезпеченості населення, включає усі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень від особистого підсобного господарства.

В теперішній час у структурі сукупних доходів громадян відбуваються значні зміни: питома вага заробітної плати знижується. Заробітна плата перестає бути єдиним джерелом фонду життєвих засобів працівників і їхніх родин. Однак зарубіжна практика свідчить про те, що для найманих робітників оптимальною структурою є така, у якій доход від заробітної плати складає не менш чим дві третини.

Формування різних форм власності і господарювання призводить до того, що одержує розвиток індивідуальна трудова діяльність, підприємництво, володіння приватною власністю, що приносить доходи. Надходження в сімейний бюджет від цих видів власності відносять до трудових доходів, до яких відносяться і доходи, отримані від реалізації товарної продукції, зробленої на підсобній особистій ділянці (а також відсотки від капіталу, дивіденди, що прямо зв'язані з результатами господарською діяльністю і необхідні для нормального розвитку ринкової економіки).

До нетрудових доходів правомірно віднести тільки лише ті доходи від власності й індивідуальної трудової діяльності, що отримані за рахунок відхилення (чи відхилення) від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі і поводження громадян.