8.3. Характеристика трудових процесів та сутність їх нормування

Незалежно від економічнго розвитку країни основою будь-якого виробництва є трудовий процес, його відповідна організація.

За видами робіт

Предметна

Подетальна

Технологічна

Функціональна

Між підрозділами підприємства

У підрозділі між працівниками

Функціональна

Професійна

Технологічна

За видами робіт

Поопераційна

Подетальна

Предметна

Кваліфікаційна

Рис. 8.3 Форми поділу і кооперування праці

Трудовий процес – це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів у потрібні цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.

Класифікація трудових процесів за різними ознаками представлена на рис. 8.4. Сукупність прийомів та методів праці утворює сам трудовий процес. Головною частиною трудового процесу є операція.

Операція – це закінчений цикл діяльності одного робітника (або їх групи ) на одному робочому місці, спрямований на зміну одного предмета праці. За трудовими ознаками операція розчленовується на прийоми, трудові дії, рухи.

Трудовий рух – це одноразове переміщення робочих органів людини під час виконання трудової дії.

Трудова дія – це логічно завершена сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або декількома робочими органами людини при незмінних предметах і засобах праці.

Трудовий прийом – це частина операції, що являє собою закінчену сукупність трудових дій працівника, які безперервно наступають один за одним і мають цілеспрямоване призначення під час виконання операції, при постійному складі матеріальних факторів.

Метод праці – це спосіб виконання виробничого завдання, що характеризується сукупністю трудових прийомів і певною послідовністю їх виконання.

Ефективність будь-якого трудового процесу, якість продукції і послуг значною мірою залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Тому для підтримання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення і використання раціональних прийомів та методів праці, проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань.

Визначити ефективність роботи можно за співвідношенням витрат праці та його результатів. Встановленню обґрунтованих співвідношень між мірою праці та мірою витрат на неї сприяє нормування праці.

Нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, яке спрямоване на встановлення оптимального співвідношення між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Сьогодні на підприємствах використовується система норм праці, що відбиває різні сторони трудової діяльності (рис. 8.5.).

Але робота з установлення норм не зводиться тільки до нормування часу. В загальному вигляді нормування праці - це вид діяльності з управління виробництвом, спрямований на:

- установлення необхідних витрат і результатів праці;

- установлення необхідних співвідношень між кількістю працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

Це визначення свідчить про те, що норми праці встановлю­ють його необхідні витрати і результати. І, отже, змістом робо­ти з нормування праці є:

Т рудові процеси

З а характером предмета та продукта праці

За функціями

За мірою механізації праці

М атеріально-енергетичні

Робітників

Ручні

І нформаційні

Технічних виконавців

Машино-ручні

С пеціалістів

Машинні

К ерівників

Автоматизовані

О сновні трудові процеси

Апаратурні

Д опоміжні трудові процеси

Рис. Класифікація трудових процесів.

Н орми праці

Норми часу

Н орми виробітку

Норми обслуговування

Н орми чисельності

Н орми керованості

Н ормовані завдання

Рис. 8.5. Класифікація норм праці.

• аналіз виробничого процесу, поділ його на частини;

• вибір оптимального варіанта технології й організації праці;

• проектування режимів роботи устаткування, прийомів і методів праці та відпочинку;

• розрахунок норм відповідно до технологічного та трудо­вого процесу і їх впровадження.

Об’єктивно існують дві форми витрат праці:

• витрати робочого часу, де норма витрат робочого часу встановлює час для виконання одиниці або певного обсягу робо­ти одним або декількома працівниками (сюди входять норми тривалості та трудомісткості робіт (операцій) і норми кількості);

• витрати робочої сили (фізичної і нервової енергії), що характеризуються темпом роботи, ступенем зайнятості працівників, показниками стомлюваності і т. д., вимірюються нормами важкості праці.

Результати праці працівників зазвичай виражаються кількіс­тю виготовленої продукції або обсягом робіт, тому до норм ре­зультатів праці належать норми виробітку й нормовані завдання.

До розглянутих норм безпосередньо примикають норми складності виконуваних робіт, що визначають норми її оплати за одиницю часу (тарифна ставка) і норми тарифної зарплатоємності (розцінка).