4. Матеріали до семінарських занять Заняття 9

Тема 8. Організація праці

1. Зміст поділу та кооперування праці на підприємстві.

2. Характеристика трудових процесів та сутність їх нормування.

3. Характеристика робочих місць та організація їх обслуговування.

4. Умови праці та оцінка їх рівня на підприємстві.

5. Визначення кількісної оцінки рівня організації праці.

6. Методи визначення економічної ефективності заходів щодо організації праці.

Завдання до самостійної роботи

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу.

2. Підготуватися до обговорення питань:

- значення і роль основних елементів організації праці на сучасному етапі;

- форми існування поділу та кооперування праці на підприємстві;

- характеристика трудових процесів та сутність їх нормування;

- характеристика факторів формування умов праці на підприємстві;

- управління організацією праці на підприємстві.

3. Розв”язати задачі №№ 17, 20, 21, ,25, 26, 27.

4. Надати відповіді на тести №№ 155 – 175 [56 ] .

Вивчення цієї теми передбачає засвоєння понять та змісту поділу та кооперування праці, трудових процесів, їх нормування, робочих місць та організації їх обслуговування, умов праці, а також визначення кількісної оцінки рівня організації праці за різними напрямами та визначення економічної ефективності заходів щодо організайції праці.

Перш за все слід з”ясувати, що будь-яка трудова діяльність незалежно від професії працюючого та його галузевої належності, передбачає наявність таких обов’язкових складових:

1.Предмет праці, тобто усе те, на що спрямована праця, що підлягає перетворенню у процесі праці для надання йому властивостей, корисних для людини.

2.Засоби праці – машини, механізми, пристосування, а також будівлі, в яких відбувається трудовий процес.

3. Засіб впливу на предмети праці, або технологія діяльності.

4.Організація праці , тобто упорядковування процесу праці у просторі та часі.

5.Сама праця як доцільна діяльність працівника, який за допомогою засобів праці, технології та визначення організації впливає на предмет праці з метою пристосування його до своїх потреб.

Кожний з таких елементів трудового процесу є необхідним , але їх роль у досягненні кінцевого результату діяльності різна. Те ж саме можна сказати і про організацію праці: по-різному організована праця призводить до різних економічних та соціальних результатів.

Організація праці як система взаємодії працівників один з одним та із засобами виробництва у процесі трудової діяльності – це постійно діючий чинник ефективності праці та виробництва.

В умовах ринкових відносин, до яких вступає економіка країни, значення цього чинника безумовно збільшується. Це пояснюється тим, що за мірою технічного удосконалення виробництва збільшується ціна одиниці робочого часу, а його економія може бути досягненою за рахунок більш високої організації праці.

Розглядаючи форми існування поділу та кооперування праці на підприємстві слід звернути увагу на визначення кількісної оцінки їх рівня. Так, раціональність функціонального поділу праці визначається показником використання робочого часу. Варіант поділу праці вважається раціональним за умови: , де питома вага оперативного часу у сукупному робочому часі при існуючому поділу праці; питома вага оперативного часу у сукупному робочому часі при поділу праці, який проектується. Наприклад, протягом 8-ми годинної робочої зміни у кожного з 12 основних робітників бригади оперативний час складав 5,2 години, а після введення в бригаду одного допоміжного робітника оперативний час кожного з основних збільшується на 1,2 години. Раціональність функціонального поділу праці: (12 * 6,4) / (13 * 8) – (12 * 5,2) / (12 * 8) = 0,9, тобто > 0, що означає доцільність введення у бригаду допоміжного робітника.

Раціональність кваліфікаційного поділу праці можна визначити, користуючись формулою (1). Так, якщо на першій ділянці: 4 робітника мають 5 розряд, 6 осіб – 4 розряд, 3 особи – 3 розряд, 4 особи – 2 розряд; на другій ділянці: 2 особи – 5 розряд, 4 особи – 4 розряд, 6 осіб – 3 розряд, 2 особи – 2 розряд; на третій ділянці: 1особа – 5 розряд, 5 осіб – 4 розряд, 8 осіб – 3 розряд, 3 особи – 2 розряд, 2 особи – 1 розряд. Розряд роботи, яка виконується дорівнює 3,2. По-перше, визначаємо середній розряд робітників на кожній ділянці:

1 ділянка – (4 * 5 + 6 * 4 + 3 * 3 + 4 * 2) / 17 = 3,6;

2 ділянка – (2 * 5 + 4 * 4 + 6 * 3 + 2 * 2) / 14 = 3,4;

3 ділянка – ( 1 * 5 + 5 * 4 + 8 * 3 + 3 * 2 + 2 * 1) / 19 = 3,0.

Рівень кваліфікаційного поділу праці на кожній дялянці становить:

1 ділянка – 3,2 / 3,6 = 0,89; 2 ділянка – 3,2 / 3,4 = 0,94; 3 ділянка – 3,0 / 3,2 = 0,93.

Таким чином, найбільш раціональним є кваліфікаційний поділ праці надругій ділянці.

Крім вищеозначених форм поділу і кооперації праці значну роль відіграють також професійний та технологічний поділ праці.

Розглядаючи наступний елемент організації праці, студентам слід уявити, що трудовий процес – це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів в потрібні цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.

Студентам слід звернути увагу на класифікацію трудових процесів за різними ознаками. Так, ручними називають процеси, у яких вплив на предмет праці здійснюють працівники без застосування додаткових джерел або енергії за допомогою ручного інструмента (складання вузлів і ви­робів, відпилювання, шабрування, фарбування кистю, свердління тощо).

До машинно-ручних належать процеси, при яких технологі­чний вплив на предмет праці проводиться за допомогою механіз­мів машини (верстата), наприклад, обробка деталей на металорі­зальних верстатах при ручній подачі.

При машинних процесах зміна форми, розмірів предмета праці здійснюється машиною без зусиль робітника, функції якого полягають в установці та знятті предмета праці й управлінні ро­ботою машини. Наприклад, обробка деталей на верстаті при механічній подачі інструмента.

Автоматизовані процеси характеризуються тим, що техно­логічний вплив на предмет праці, його установка та зняття вико­нується без участі людини. Працівник здійснює тільки контроль за роботою машин, займається усуненням відмовлень, настрою­ванням, зміною інструментів, забезпеченням необхідних запасів предметів праці й інструментів, складанням програми роботи машин.

Значна увага повинна приділятися раціоналізації методів та прийомів праці.

Кількісна оцінка ступеня раціональності прийомів та методів праці визначається за допомогою коефіцієнта раціональності прийомів праці:

К пмп = 1 - ,

де t шт.в. - t шт.п. - середні затрати часу на виконання операції по

групі робітників, що вивчаються, та передових; Тзм - змінний фонд часу; Ч - чисельність робітників у групі, яка вивчається.

Розглядаючи класифікацію норм праці, слід уяснити поняття та сутність кожного виду нарм праці.

Норма часу визначає необхідні витрати часу одного праців­ника або бригади (ланки) па виконання одиниці продукції (робо­ти). Вимірюється в людино-хвилинах (годинах).

Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, яка має бути виготовлена одним працівником або бригадою (ланкою) за певний відрізок часу (годину, зміну). Вимірюється в натураль­них одиницях (штуках, метрах і т. д.).

Норма обслуговування визначає необхідну кількість верста­тів, робочих місць, закріплених за одним працівником або брига­дою (ланкою).

Норма кількості визначає кількість працівників, необхідну для виконання визначеного обсягу роботи.

Норма керованості (кількість підлеглих) визначає кількість працівників, підлеглих одному керівнику.

Нормоване завдання - це необхідний асортимент і обсяг ро­біт для виконання одним працівником або бригадою (ланкою) за певний відрізок часу (зміну, добу, місяць).

Важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.

Робоче місце - це частина виробничого простору цеху або відділу, оснащена засобами праці (устаткуванням, інструмента­ми, пристосуваннями) для виконання частини виробничого про­цесу одним або групою співробітників.

В аспекті забезпечення зайнятості робоче місце - це сфера діяльності одного працівника або сукупність функцій, які він має виконувати.

Залежно від особливості виробничого процесу й характеру виконуваної роботи робоче місце може бути простим, багатовер­статним, колективним, а також стаціонарним, рухомим або просторовим.

Простим називається робоче місце, на якому один праців­ник обслуговує один агрегат.

Багатоверстатне робоче місце - це обслуговування одним працівником одночасно декількох агрегатів (текстильна промис­ловість, машинобудування),

Колективні робочі місця характерні для підприємств хіміч­ної, нафтохімічної, харчової промисловості, а також транспорт­них засобів - літаків, річкових і морських судів, локомотивів (на­приклад, прокатний стан на металургійному заводі обслуговує одночасно до 120 чол.).

Організація праці потребує відповідності працівників за­йманому робочому місцеві. Ця відповідність визначається вимо­гами до духовних, фізичних якостей працівників і їхньої відпові­дальності за засоби виробництва і продукцію, а також за безпеку та здоров'я інших і за трудовий процес.

Права й обов'язки працівників підприємства визначаються кваліфікаційними довідниками посад працівників. За їх допомо­гою регулюються трудові відносини, забезпечується ефективна система управління персоналом. Стосовно до умов підприємства додатково можуть розроблятися такі документи, як посадові ін­струкції, описи робочого місця тощо.

Перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергій не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов”язану з умовами праці. Студентам слід звернути увагу на поняття умов праці і пом”ятати, що на кожному робочому місці вони формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних, соціальних.

Оцінити умови праці можна за допомогою коефіцієнта (Куп), який визначається порівнянням фактичних та нормативних умов, як середньо геометрична величина:

Куп = ,

де а - індекс відхилень фактичних умов праці від нормативних. а = Уф /Ун

(у тих випадках, коли Уф > Ун , тоді а = Ун /Уф; n - кількість показників, які характеризують умови праці.

Для закріплення цього матеріалу студентам запропановано рішити задачі: 20, 21, 23 [ ].

Як було відмічено в лекції, організація праці має економічну, психофізіологічну та соціальну спрямованість та, відповідно надає економічний, психофізіологічний і соціальний ефекти.

Економічний ефект одержується за рахунок удосконалення трудових процесів, які призводять до економії робочого часу, кращого використання обладнання, економії сировини, матеріалів та інше.

Основними загальними показниками економічної ефективності заходів щодо організації праці є: підвищення продуктивності праці та річний економічний ефект або економія зведених витрат.

Для більш глибокого розуміння цього питання студентам пропонується вирішити задачу №27 [56 ].

Спочатку визначаємо приріст продуктивності праці за рахунок впливу двох факторів: покращення обслуговування робочих місць (ППрч) та за рахунок поширення передових прийомів та методів праці (ППт).

ППрч = (100 – 3) / (100 – 8) *100 – 100 = 5,43%; (Іппрч = 1,0543);

ППт = (100 * 1,2) / (100 – 1,2) = 1,21%; (Іппт = 1,0121);

Загальне підвищення продуктивності праці: Іпп = 1,0543 * 1,0121 = 1,0671, тобто продуктивність праці за рахунок впливу двох факторів складає 106,71%, або зросла на 6,71%.

Економія чисельності внаслідок підвищення продуктивності праці складає:

350 – 350 / 1,0671 = 22 особи.

Визначаємо економію по заробітній платі звільнених робітників:

Е зп = 22 * 9800 * 1,35 = 291060 грн.

Річний економічний ефект - Ер / економія зведених витрат, у гривнях/ розраховується за формулою: Ер = Е зп – Ен* Зод.

Ен – коефіцієнт порівняльної економічної ефективності, який є оборотною величиною строку окупності, тобто, Ен = 1 / 5 = 0,2.

Таким чином, Ер = 291060 – 105000 * 0,2 – 10 * 7200 * 1,35 = 172860 грн.

Підсумовуючи практичне заняття, слід підкреслити, що організація праці покликана забезпечити найбільш повне використання матеріально-технічних та людських ресурсів, які використовуються у процесі виробництва. Організація праці безпосередньо пов’язана з високою якістю робочої сили, необхідністю економії робочого часу, зниженням витрат виробництва, підвищенням якості та конкурентоспроможності продукції на ринках.