Планування чисельності працівників

Планування чисельності працівників є складовою частиною загального планування діяльності та розвитку підприємства, спрямованої на забезпечення пропорційного і динамічного розвитку персоналу. Воно передбачає визначення загальної і додаткової потреби в наступному періоді, а також розрахунок його професійно - кваліфікаційної структури.

Планування персоналу охоплює:

• прогнозування перспективних потреб підприємства в персоналі (за окремими його категоріями);

• вивчення ринку праці (ринку кваліфікованої робочої сили);

• аналіз стану робочих місць на підприємстві;

• розробка програм і заходів щодо розвитку персоналу.

Кадрове планування сприяє підтримці конкурентоздатності підприємства, необхідності його подальшого розвитку й оптимального використання персоналу. Практичною основою планування персоналу на підприємстві є плани економічного і соціального розвитку колективів.

Усі працюючі на підприємстві з метою планування чисельності персоналу поділяються на такі категорії: робітники, керівники, фахівці, службовці, охорона, учні.

У сучасних умовах важливим є встановлення мінімальної (оптимальної) чисельності, необхідної для ведення виробництва, поліпшення структури кадрів на кожнім підприємстві.

Для визначення необхідної чисельності робітників, їх професійного і кваліфікаційного складу, вихідними даними є виробнича програма, норми виробітку і часу, заплановане підвищення продуктивності праці, структура робіт. При укрупнених розрахунках загальна потреба підприємства в кадрах (Чпл) визначається відношенням запланованого обсягу виробництва (Опл) до запланованого виробітку на одного працівника (Впл):

Чпл = Опл / Впл. (12.3)

Більш точні розрахунки чисельності необхідно робити за окремими категоріями персоналу. Робітників-відрядників - на основі показників трудомісткості продукції, фонду робочого часу і рівня виконання норм; робочих погодинників - з урахуванням закріплених за ними зон і трудомісткості обслуговування, норм чисельності персоналу, трудомісткості нормованих завдань, фонду робочого часу; учнів — з урахуванням потреби в підготовці нових робітників і планових термінів навчання.

У залежності від специфіки виробництва використовують різні методики визначення чисельності основних робітників. Розраховуючи чисельність основних робітників за трудомісткістю робіт, насамперед потрібно визначити кількість робочого часу, необхідного для виконання виробничої програми. Для цього визначають кількість нормо-годин, необхідних на програму, що дорівнює кількості продукції, помноженій на діючу норму часу на один виріб. З огляду на те, що встановлені норми часу (виробітку), як правило, перевиконуються, необхідно скорегувати потребу в чисельності на виконання виробничої програми, розраховану на основі діючих норм часу, на коефіцієнт перевиконання цих норм.

Для визначення чисельності основних робітників необхідно також визначити реальний фонд робочого часу. Для цього розробляють баланс робочого часу одного робітника, в якому розраховують три види робочого часу: календарний — кількість днів протягом планового року; номінальний — календарна кількість днів у плановому році за мінусом вихідних і святкових днів; плановий реальний, чи ефективний фонд робочого часу, - вирахуванням з номінального фонду цілоденних неявок на роботу, зв'язаних із планованими черговими і додатковими відпустками, неявками через хворобу, відпустками в зв'язку з вагітністю і родами, виконанням службових і державних обов'язків.

Якщо до планового реального фонду часу одного робітника додати фактичну відпустку з дозволу адміністрації, прогули і цілоденні простої, то одержимо звітний баланс робочого часу одного робітника.

Після того, як установлена фактична кількість робочих днів на рік, що підлягають відпрацьовуванню, обчислюється середня номінальна тривалість робочого часу на зміну. Основою для її розрахунку є дані про кількість або частку робітників, що мають різну тривалість робочого дня, установлену законом у залежності від шкідливості умов праці, у яких трудяться робітники. Ця тривалість не залишається незмінною, оскільки існують ще дозволені законом утрати робочого часу на перерви жінкам, що годують дітей до року, скорочений робочий день підліткам

У звітний баланс включаються втрати через внутрішньозмінні простої, що визначаються за «простійними» листками.

Для визначення чисельності основних робітників за трудомісткістю розрахунок виконується за формулою:

Тнор

Чпл = --------------- (12.4),

ФРЧпл х Квн

де Чпл — планова чисельність основних робітників, осіб; Тнор — плановий обсяг робіт, нормо-год.; Квн — плановий коефіцієнт виконання норм часу;

ФРЧпл — реальний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, годин за рік.

На деяких ділянках чисельність окремих груп основних робітників, зайнятих на одних і тих самих роботах, можна визначити за нормами виробітку.

Чпл = Р / Нв х Квн х ФРЧпл, (12.5)

де Р — плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру;

Нв — планова норма виробітку в тих самих одиницях виміру за 1 годину.

На апаратурних і агрегатних роботах чисельність основних робітників, зайнятих контролем і спостереженням за агрегатами, визначається за нормами обслуговування (у хімічній, нафтопереробній, металургійній промисловості й ін.):

Метою планування чисельності допоміжних робітників є встановлення найбільш раціональних співвідношень між основними і допоміжними робітниками, розробка заходів щодо зниження чисельності допоміжних робітників.

Своєрідність трудової діяльності допоміжних робітників обумовлює специфіку в методах розрахунку їхньої чисельності. На роботах, що піддаються нормуванню, а також на роботах, обсяг яких можна установити в залежності від кількості обслуговуючих машин, механізмів і агрегатів, чисельність допоміжних робітників розраховується такими ж методами, як і чисельність основних робітників за трудомісткістю робіт, нормами виробітку, нормами обслуговування.

У тих випадках, коли виробничий об'єкт чи устаткування обслуговується групою робітників, і розміщення їх усередині об'єкта не визначено, розрахунок чисельності здійснюється за нормативами чисельності. Нормативи чисельності визначаються через норми обслуговування або норми часу обслуговування.

Нч = (Р / Ноб) х Коб (12.6)

Нч = (Р х Тно) / ФРЧ (12.7)

де Р — обсяг робіт; Ноб — норма обслуговування, виражена в таких же одиницях, що й обсяг роботи; ФРЧ — фонд робочого часу (за зміну, місяць); Тно — норма часу обслуговування для відповідного періоду; Коб — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

Чисельність допоміжних робітників, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями. Сюди можна віднести: крановиків, комірників, комплектувальників та ін.

Розрахунок можна зробити по формулі:

Чпл = О х 3 х Коб, (12.8)

де О — кількість робочих місць; 3 — число змін.

Подальше вдосконалювання нормування дозволить більш широко впроваджувати методи планування чисельності допоміжних робітників за трудомісткістю виконуваних робіт і нормативами обслуговування.

Для розрахунку чисельності професіоналів і фахівців найчастіше використовують нормативний метод, що ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості та чисельності.

Нормативи навантаження й обслуговування можуть використовуватися в областях невиробничої сфери (наприклад, в охороні здоров'я, утворенні, побутовому обслуговуванні й ін.). Нормативи чисельності фахівців доцільно застосовувати на підприємствах галузей матеріального виробництва. Вони передбачають установлення залежності між кількісними і якісними показниками діяльності кадрів фахівців і основних техніко-економічних показників діяльності підприємства, таких як номенклатура чи асортимент продукції, її складність, продуктивність праці, вартість основних виробничих фондів та ін.

На підприємствах усе більше поширення набуває використання штатно-номенклатурного методу, що ґрунтується на планових показниках розвитку виробництва, типових структурах і штатах, а також номенклатурі посад, що підлягають заміщенню фахівцями з вищою і середньою фаховою освітою. За допомогою цього методу можна визначити як кількісну потребу у фахівцях на основі штатних розкладів, так і якісну — на основі типової номенклатури посад, що визначає рівень кваліфікації і профіль підготовки фахівців.

Типова номенклатура посад розробляється на всіх рівнях управління - від підприємства до міністерства і є вихідною базою для встановлення нормативів насиченості фахівцями і потреби в них у розрізі спеціальностей.

Нормативний коефіцієнт насиченості в кожному плановому періоді розраховується відношенням нормативної чисельності фахівців до середньо облікової чисельності працівників.

Загальна потреба у фахівцях (Чф) визначається множенням нормативного коефіцієнта насиченості фахівцями (Кн) на планову чисельність працівників у даному році (Чпп):

Чф = Кн х Чпп. (12.9)

При плануванні чисельності фахівців велике значення має облік оптимального співвідношення чисельності фахівців з вищою освітою і середньою фаховою освітою. Досвід розвитих країн свідчить, що таке співвідношення повинне бути 1 : 3-4. У деяких країнах заходу – це співвідношення значне вище (1 : 8-10). Більш низьке співвідношення свідчить про «девальвацію» дипломів з вищої освіти, недостатнім обґрунтуванням збільшення чисельності фахівців з вищою освітою, залученням фахівців з вищою освітою на роботи, де можна використовувати працю фахівців із середньою фаховою освітою.