Тема 9. Ефективність та продуктивність праці

Виробіток – показник результативності конкретної живої праці, який характеризує кількість продукції (обсяг робіт, послуг), що виготовляється за певний проміжок часу одним робітником або працівником підприємства.

Вартісний метод виміру продуктивності праці передбачає вимір обсягу виготовленої продукції у грошових одиницях. Застосовують валову продукцію, товарну, реалізовану, чисту(додану вартість), умовно-чисту (валовий дохід), нормативну чисту продукцію та ін.

Ефективність праці – соціально-економічна категорія, що характеризує результативність праці в усіх видах економічної діяльності (вчених, інженерів, вчителів, робітників та ін.) і відбиває всі складові аспекти праці : якість, кількість, інтенсивність, продуктивність, рентабельність, нормативність умов та безпеки праці, внутрішню оцінку праці працівником, його поведінку та ін. Ефективність праці – категорія ширша за її продуктивність.

Інтенсивність праці – характеризує міру його напруженості та визначається кількістю фізичної та розумової праці, що витрачається в одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці обмежено фізичними та психічними можливостями людини.

Нормальна інтенсивність праці – означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю відновити до початку наступного робочого дня за умов реально доступного для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо. З іншого боку, нормальний рівень інтенсивності праці повинен забезпечити досягнення головної мети виробничої діяльності – задоволення ринкового попиту і відповідний рівень конкурентоспроможності продукції.

Натуральний метод виміру продуктивності праці – передбачає вимір результату праці у фізичних одиницях (штуках, тоннах, метрах квадратних тощо). Під час випуску продукції одного виду, яка відрізняється якісними параметрами, застосовують умовно-натуральний метод.

Продуктивність праці – це соціально-економічна категорія, яка характеризує ефективність (результативність ) праці, та яка може бути відображена або кількістю продукції, виготовленої за одиницю часу, або витратами робочого часу на виготовлення одиниці продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Рентабельність праці або рентабельність сумарних витрат на персонал (витрат на оплату праці) - це відношення прибутку отриманого від діяльності певної групи персоналу до відповідних витрат праці (або витрат на оплату персоналу). Виділяють інноваційну (рентабельну працю) та регламентовану (не рентабельну) працю.

Трудовий метод виміру продуктивності праці передбачає вимір результату праці в одиницях нормованого часу – нормо-годин, а витрат праці – в одиницях фактично відпрацьованого часу – чол.-год.

Трудомісткість продукції – показник, зворотний показнику виробітку, який відображує витрати живої праці (робочого часу) на виготовлення одиниці продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Тема 10. Політика доходів та рівень життя

Бюджет прожиткового мінімуму – баланс, у якому з урахуванням реальних цін визначається загальна грошова сума доходів, необхідна для покриття витрат на життєво необхідні людині, родині споживчі товари, послуги, витрати.

Грошові доходи населення – це оплата за працю всіх категорій населення, пенсії, стипендії, державна допомога й інші соціальні трансферти, надходження від продажу продуктів сільського господарства, доходи від власності у вигляді відсотків з внесків, цінних паперів, дивідендів, доходів осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю, а також страхових відшкодувань, позичок, доходів від продажу іноземної валюти й ін.

Доходи населення – сукупність грошових і натуральних засобів для підтримки фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення його потреб, які формуються за рахунок власної праці та інших джерел.

Натуральні доходи – це продукція, виготовлена домашніми й фермерськими господарствами для власного споживання.

Прожитковий мінімум – показник, який відбиває вартість споживання найважливіших матеріальних благ і послуг, необхідних для підтримки життєдіяльності людини на мінімально припустимому рівні і встановлюється на період подолання кризи в економіці.

Реальні доходи (без урахування послуг) – частка національного доходу, яка використовується населенням для задоволення своїх матеріальних та культурних потреб.

Реальні доходи (з урахуванням послуг) – частка валового національного продукта, яка використовується населенням на споживання та накопичення матеріальних благ та послуг.

Рівень бідності – це частка родин (домогосподарств, окремих осіб), чий рівень споживання нижче за визначену межу бідності.

Рівень життя – ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, досягнутий рівень їхнього споживання.

Соціальні трансферти – натуральні (у вигляді товарів та послуг) або грошові виплати, які здійснюються без отримання будь-якого еквівалента натомість.

Споживчий бюджет – середньостатистичний баланс доходів і витрат за визначений період (місяць, рік), що характеризує рівень життя різних груп населення.

Сукупний доход (що є у вітчизняній практиці основним показником матеріальної забезпеченості населення) включає всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень від особистого підсобного господарства.