10. 2. Функціональний і особистий розподіл доходів

У країнах з розвиненою ринковою економікою відомі два взаємозалежних підходи до вивчення проблем розподілу доходів.

Функціональний розподіл доходу зв'язаний зі способом, по якому грошовий доход суспільства поділяється на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Тут сукупний доход розподіляється відповідно до функції, виконуваної одержувачем доходу. Основними джерелами доходу в ринковій економіці є: 1) трудова діяльність найманого персоналу й обличчя вільних професій, 2) підприємницька діяльність; 3) власність; 4) засобу держави і підприємств, розподілені в залежності від приналежності до визначеної групи і категорії персоналу; 5) особисті підсобні господарства.

Першому з зазначених джерел відповідає заробітна плата і гонорар; другому – підприємницький прибуток; третьому – дивіденди і відсотки на капітал; четвертому – трансферні платежі (пенсії, допомога, стипендії й ін.); а також послуги підприємства своїм працівникам у виді медичного обслуговування, підвищення кваліфікації ін.; п'ятому – продукти, можливості для відпочинку, засобу від підсобних особистих господарств.

У структурі доходів населення промислово розвитих країн основна частина загального доходу приходиться на працю (заробітну плату найманих робітників), а не на капітал (ренту, відсоток, підприємницький, торговий прибуток) (табл.1). Доход дрібних власників, у тому числі і від самозайнятості лікарів, адвокатів, фермерів, власників дрібних і інших не корпоративних підприємств – є власне кажучи комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти і відсотка.

За даними обстеження, що не охоплюють найбільш багаті верстви населення, 3% населення одержую майже 60% доходів від здавання внайми чи нерухомості власності (відповідно 97% одержують всего 40% таких доходів) і майже 45% дивідендів від акцій та інших цінних паперів, доходів від грошових внесків у банках. Такі зміни в структурі особистих доходів визначили специфічне поводження працездатного населення на ринку праці: знизилася позитивна мотивація зайнятих продуктивною працею, особливо в державному секторі; оплата праці орієнтована на задоволення мінімально необхідних потреб; працездатне населення цілеспрямоване шукає шляху одержання незадекларованих доходів.

У 2001 р. співвідношення 20% самих багатих і 20% самих бідних верствнаселення складало в США - 8,9 разів, у Великобританії – 6,8, у Франції – 6,5, в Італії – 6,0, у Німеччині – 5,7 , у Японії – 4,3 , в Україні – 30 разів (У: АП, №3, 2002.-С.13).

3. Види доходів населення і їхня структура

Доходи населення мають номінальне і реальне вираження. Номінальні доходи – це доходи, отримані в грошовому вираженні. Доходи реальні – це номінальні грошові доходи населення, скоректовані на індекс споживчих цін.

Доходи населення надходять у грошовій і натуральній формі. Грошові доходи населення – це оплата по праці всіх категорій населення, пенсії, стипендії, державна допомога й інші соціальні трансферти, надходження від продажу продуктів сільського господарства. Доходи від власності у вигляді відсотків по внесках, цінних паперах, дивідендів, доходи облич, зайнятих підприємницькою діяльністю, а також страхові відшкодування, позички, доходи від продажу іноземної валюти й ін.

Доходи від власності - це доходи, отримані від надання в користування суб'єктам фінансових і, що хазяюють, нефінансових ресурсів. Доходи від власності містять у собі відсотки дивіденди і ренту.

Проценти – форма доходів по внесках і цінних паперах. Дивіденди – форма доходу від власності, на який акціонери одержують право в результаті передачі засобів у розпорядження корпорацій (шляхом покупки акцій). Рента – доход, отриманий за використання землі й інших природних ресурсів, кількість яких, як правило, обмежено.

Грошові доходи среднедушевые обчислюються розподілом загальної суми грошових доходів на чисельність наявного населення.

Сукупний доход, що є у вітчизняній практиці основним показником матеріальної забезпеченості населення, включає всі види грошових доходів, а також вартість натуральних надходжень від особистого підсобного господарства і використаних на особисте (домашнє) споживання в структурі сукупного доходу.

Як грошові, так і сукупні доходи можу бути загальними – до сплати податків (брутто), так і розташовуваними (нетто). Розташовувані доходи – це максимальна сума засобів, що родина може витратити на кінцеве споживання товарів і послуг без використання заощаджень і інших джерел.

У теперішній час у структурі сукупних доход громадян відбуваються значні зміни: питома вага заробітної плати знижується. Заробітна плата перестає бути єдиним джерелом фонду життєвих засобів працівників і їхніх родин. Однак закордонна практика показує, що для найманих робітників оптимальною структурою є та, в якій доход від заробітної плати складає не менше чим двох третин.

Формування різних форм власності та господарювання приводить до того, що одержує розвиток індивідуальна трудова діяльність, підприємництво, володіння приватною власністю, що приносить доходи. Надходження в сімейний бюджет від цих видів власності відносять до трудових доходів, до яких відносяться і доходи, отримані від реалізації товарної продукції, зробленої на підсобній особистій ділянці (а також проценти від капіталу, дивіденди, що прямо зв'язані з результатами господарською діяльністю і необхідні для нормального розвитку ринкової економіки).

До нетрудових доходів правомірно віднести тільки лише ті доходи від власності й індивідуальної трудової діяльності, що отримані за рахунок відхилення від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі і поводження громадян.