4. Організація розумової праці та оцінка його ефективності

До категорії “розумова праця” відносять види трудової діяльності, які характеризуються перевагою нервового навантаження, пов’язаного з обсягом, напруженістю, глибиною уваги, здатністю його до переключення, з такими психологічними процесами як пам’ять, мислення тощо.

Специфіка праці службовців полягає в тому, що вони самі не створюють матеріальні цінності, а забезпечують управління діями, потенційними здібностями та поведінкою людей, які виконують ті чи інші функції у створенні матеріальних благ. Організація праці працівників, які зайняті виконанням переважно розумових функцій, значно відрізняється від організації праці фізичної. Ця відміна обумовлена тим, що діяльність службовців, фахівців, керівників, працівників творчої праці вимагає тривалого навчання у вищих та середніх спеціальних закладах та постійного підвищення знань відповідно до розвитку науки і техніки. Крім того, праця працівників, які виконують переважно розумову роботу, особливо керівників та фахівців, є найбільш відповідальною і вимагає високої нервової напруженості.

Змістовність праці працівників апарату управління складається з багатьох різних операцій та процедур, які відрізняються за своєю складністю.

Їх праця носить розумовий та творчий характер. В управлінській

діяльності велике значення має показник якості: низька якість управлінської праці тягне за собою великі економічні втрати.

Основні вимоги до організації розумової праці:

1. Поступове входження у будь-яку трудову діяльність, у тому числі в розумову. Роботу необхідно розпочинати з найпростіших елементів, таких, як підготовка робочого місця, планування праці на наступний період.

2. Дотримання суворої послідовності у виконанні розумової роботи, систематичності та ретельного планування трудової діяльності.

3. Визначення та послідовне дотримання темпу і ритму виконання роботи. При цьому необхідно пам’ятати про два моменти: перший - занадто завищений (як і занадто занижений) темп роботи шкідливо впливає на організм людини та рівень її працездатності, другий - необхідно встановлювати темп роботи з урахуванням індивідуальних можливостей людей, які можуть сильно відрізнятися.

4. Встановлення та дотримування науково обґрунтованого режиму праці й відпочинку при розумному поєднанні розумової та фізичної діяльності. Дотримання перелічених умов створює передумови для ефективного виконання функцій розумової праці.

4. Управління організацією праці на підприємстві

Розуміння організації праці як важливішого чинника ефективності поставило задачу розробки методів кількісної оцінки рівня організації праці, за допомогою якої вирішуються такі завдання:

- виявляються резерви роста ефективності діяльності за рахунок організаційних чинників;

- визначаються напрямки вдосконалення організації праці шляхом виявлення тих її елементів, які знижують її загальний рівень;

- надається можливість здійснення порівняння стану організації праці між різними підрозділами і за різні періоди часу для вирішення питань про стимулювання підрозділів за даним критерієм.

Основна методична проблема під час кількісної оцінки рівня організації праці складається в забезпеченні порівняних показників, які використовуються для цієї оцінки.

Найбільш універсальним є спосіб визначення рівня організації праці на підставі вивчення фактичних витрат робочого часу і порівнянням їх з нормативними.

Приватні коефіцієнти організації праці у первинному підрозділі визначаються за формулою: Kij = 1 - ,

де Kij - приватний коефіцієнт організації праці за і-тим чинником у підрозділі;

Тутр_ij - втрати робочого часу за і-м чинником у підрозділі;

Т зм - тривалість зміни;

Ч_j - чисельність працівників у підрозділі;

m - кількість елементів організації праці (чинників).

Узагальнюючий коефіцієнт рівня організації праці у первинному підрозділу (Коп ) визначається:

К оп = ,

де К1,К2,...,Кn - приватні коефіцієнти організації праці у первинному підрозділі;

n - кількість приватних коефіцієнтів.

Рівень організації праці на підприємстві може бути визначений за формулою: Коп ^пр = ,

де q - кількість цехів на підприємстві;

Чц - чисельність персоналу в цеху.

Розрахунок впливу рівня організації праці на приріст продуктивності праці (ΔП) визначається за формулою:

Δ П = 100 ,

де Коп.пл. і Коп.ф. - рівень організації праці після та до реалізації заходів щодо організації праці.

Організація праці має економічну, психофізіологічну та соціальну спрямованість та, відповідно надає економічний, психофізіологічний і соціальний ефекти.

Економічна ефективність заходів щодо організації праці – це оцінка результатів діяльності трудового колективу з проектування, впровадження заходів щодо організації праці, яка визначається відношенням економічного ефекту до витрат живої та уречевлюваної праці.

Економічний ефект одержується за рахунок удосконалення трудових процесів, які призводять до економії робочого часу, кращого використання обладнання, економії сировини, матеріалів та інше.

Психофізіологічний ефект виявляється у підвищенні працездатності людини.

Соціальний ефект виявляється у підвищенні задоволення працею.

Основними загальними показниками економічної ефективності заходів щодо організації праці є: підвищення продуктивності праці та річний економічний ефект або економія зведених витрат.

Поряд з цими показниками використовуються і такі як: зниження трудомісткості продукції; відносна економія чисельності робітників; приріст обсягу виробництва; економія робочого часу; економія за елементами собівартості продукції; приріст доходу /прибутку/ на гривню витрат; термін покриття витрат.

Приріст продуктивності праці /П/ у відсотках визначається за показниками: виробітку продукції на одного робітника; економії чисельності працівників; зниження трудомісткості продукції.

Приріст продуктивності праці у випадку економії чисельності працівників обчислюється за формулою:

П= ,

де Еч - відносна економія чисельності працівників після впровадження окремих заходів, чоловік; Чср - розрахункова середньоспискова чисельність працюючих /працівників/ по дільниці, цеху, підприємству, котра обчислена на обсяг виробництва періоду, який планується, по виробітку базового періоду, осіб.

Приріст продуктивності праці внаслідок зниження трудомісткості продукції обчислюється за формулою: П = ,

де Т - зниження трудомісткості продукції внаслідок впровадження заходів, відсотки.

Приріст продуктивності праці за всіма заходами щодо організації праці визначається через вивільнення чисельності персоналу за формулою:

д е - сума відносної економії чисельності робітників за всіма заходами; n - кількість заходів.

Для визначення величини зростання продуктивності праці в цілому на підприємстві на основі отриманого ефекту (%), в окремих підрозділах кожний частковий результат розрахунку помножується на питому вагу виробітку продукції ( в натуральному, трудовому або ціновому виразі) підрозділу в загальному обсязі виробництва продукції підприємства.

Річний економічний ефект - Ер /економія зведених витрат, у гривнях/ розраховується за формулою:

Ер = ( С₁ – С₂) В₂ – Ен Зод,

де С₁ і С₂ –собівартість одиниці продукції (робіт) до і після впровадження заходів (поточні витрати), грн.

В₂ –річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів у натуральному виразі;

Ен –нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (оборотна величина нормативного строку окупності - Тн);

Зод –одноразові витрати, які пов'язані з розробкою та втіленням заходів, грн.

Нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (або ефективності інвестицій - Ен) для заходів щодо організації праці дорівнює 0,15, нормативний строк окупності (Тн) – 6,7 року. У сучасних умовах для підприємств приватної та колективної форм власності замість терміну “нормативний” більш доцільно вживати термін “узгоджений строк”.

Під час визначення економічної доцільності того чи іншого заходу необхідно врахувати час, за який окуплюються витрати на його впровадження.

Захід вважається економічно ефективним, якщо строк окупності одноразових витрат не вищий за нормативний. Оцінюючи ефективність заходів щодо поліпшення умов праці, віддавати перевагу слід тим з них, які поряд з економічним ефектом забезпечують підвищення безпеки праці та усунення або послаблення негативного впливу виробничого процесу та навколишнього середовища на людину.

Строк окупності одноразових витрат (Тод) визначається відношенням одноразових витрат (Зод) до річної економії від зниження собівартості продукції, яка отримана у разі впровадження заходів щодо організації праці: Тод = В_2. Зворотною величиною строку окупності є коефіцієнт ефективності (Е): Е= .

Під час впровадження декількох варіантів одного і того ж заходу щодо організації праці проводять їх вибір шляхом порівняння одноразових витрат і повної собівартості річного обсягу продукції (робіт). Якщо один з двох варіантів дозволяє одержати меншу собівартість продукції, але потребує більших одноразових витрат, то необхідно порівняти усі витрати з собівартістю на основі строків окупності або коефіцієнтів порівняльної економічної ефективності.

Порівнюючи декілька варіантів, за оптимальний приймають той, у якого собівартість продукції і одноразові витрати будуть мінімальними:

( С+ Ен Зод) = міп.

Ця величина називається приведеними витратами.

З переходом до ринкових відносин багато що змінилося. Усі питання, які пов’язані з плануванням організації праці, перейшли у повну компетенцію підприємств, які тепер повинні самостійно вирішувати, що і як їм планувати в галузі організації праці.

План реалізації заходів організації праці повинен містити в собі перелік заходів і місце їх реалізації, термін проведення робіт, відровідальних виконувачів, затрати на проведення робіт, очікуваний економічний ефект тощо.

Організація роботи щодо організації праці на підприємстві передбачає цілеспрямовану та злагоджену діяльність багатьох виробничих підрозділів.