- •Структура розділу з
- •2. Словник основних термінів
- •Тема 8. Організація праці
- •Тема 9. Ефективність та продуктивність праці
- •Трудовий метод виміру продуктивності праці передбачає вимір результату праці в одиницях нормованого часу – нормо-годин, а витрат праці – в одиницях фактично відпрацьованого часу – чол.-год.
- •Тема 10. Політика доходів та рівень життя
- •Тема 11. Заробітна плата і механізм її регулювання
- •Тема 13. Розвиток і регулювання соціально – трудових відносин в Україні з урахуванням міжнародного досвіду
- •3. Опорний конспект лекцій
- •Тема 8. Організація праці
- •Зміст і основні напрямки організації праці
- •Поділ та кооперування праці
- •Поділ праці
- •8.3. Характеристика трудових процесів та сутність їх нормування
- •Характеристика робочих місць та організація їх обслуговування
- •РРобочі
- •Обслуговування засобів праці
- •Обслуговування предметів праці
- •Обслуговування працівника
- •Умови праці та фактори їх формування
- •Організація розумової праці та оцінка його ефективності
- •Управління організацією праці на підприємстві
- •Тема 9. Ефективність і продуктивність праці
- •Поняття ефективності праці (еп) і її показники (сутність еп, її критерії, структура показників, аспекти еп)
- •9.1. Поняття ефективності праці та її показники
- •Показники ефективності праці
- •Аспекти ефективності праці
- •9.2 Продуктивність праці та її рентабельність
- •Сутність різних методологічних підходів щодо поняття продуктивності праці
- •Е фективність результатівність з адоволення задоволеність
- •Споживача
- •Значення росту продуктивності праці
- •9.4. Показники і методи виміру продуктивності праці
- •Натуральний метод трудовий метод
- •9.5. Фактори і резерви росту продуктивності праці
- •9.6. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •Тема 10 «політика доходів і рівень життя»
- •1. Функції політики доходів і принципи їхнього розподілу
- •10. 2. Функціональний і особистий розподіл доходів
- •Види доходів населення і їхня структура
- •Рівень життя: поняття і показники
- •10.5. Фактори формування вартості і ціни робочої сили
- •Тема 11. Заробітна плата і механізм її регулювання
- •11.1. Сучасні підходи до розуміння сутності заробітної плати
- •11.2. Функції і принципи організації заробітної плати
- •11.3. Механізм організації оплати праці в ринковій системі
- •Тарифна система оплати праці
- •Основні функції тарифної системи
- •Довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників
- •Тарифні сітки
- •Приклади тарифних сіток
- •Тарифні ставки
- •Посадові оклади службовців
- •Єдині тарифні сітки
- •Доплати і надбавки
- •Форми та системи заробітної плати
- •Банківські чеки компенсація вільним часом
- •Правильний вибір форм та систем заробітної плати в організаціях залежить від їх відповідності певним вимогам та факторам (табл. 11.3).
- •Погодинна форма та системи оплати праці
- •Формули розрахунку погодинної заробітної плати
- •Відрядна форма та системи оплати праці
- •Формули розрахунку відрядних індивідуальних розцінок
- •Системи преміювання персоналу
- •Участь працівників у прибутках підприємства
- •Оплата праці за “компенсаційним пакетом”
- •Компенсаційний пакет
- •Не фіксована
- •5. Основні положення організації оплати праці в розвинених країнах
- •Тема 12. Аналіз і планування трудових показників
- •Планування трудових показників Планування продуктивності праці
- •Вплив можливої економії робочої сили на підвищення продуктивності праці по окремих факторах і в цілому визначається за допомогою показника
- •Система показників праці для аналізу і планування в організаціях
- •Планування чисельності працівників
- •Планування заробітної плати
- •12.3. Аналіз трудових показників на підприємстві
- •12.4. Звітність і аудит у сфері праці
- •12.7. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення ств
- •Характеристика основних завдань моніторингу
- •4. Матеріали до семінарських занять Заняття 9
- •Тема 8. Організація праці
- •Тема 10. Політика доходів і рівень життя
- •10.1. Функції політики доходів і принципи їх розподілу
- •10.2. Функціональний і особистий розподіл доходів
- •Види доходів населення, їх структура
- •10.4. Рівень життя: поняття і показники
- •10.5. Фактори формування вартості і ціни робочої сили
- •Заняття 11
- •Тема 10. Політика доходів та рівень життя
- •10.4. Регламентація умов праці
Тема 10. Політика доходів і рівень життя
Функції політики доходів і принципи їх розподілу (сутність, функції, основні напрямки, принципи здійснення політики).
Функціональний і особистий розподіл доходів (джерела і відповідні їм види доходів , розшарування населення по розмірі доходів).
Види доходів населення, їх структура (поняття доходу, види доходів: номінальний і реальний, грошові і натуральні доходи, сукупний доход; загальний доход; структура грошових доходів, соціальні трансферти).
Рівень життя: поняття і показники (поняття рівня життя, система показників; споживчий бюджет, прожитковий мінімум; показники бідності).
Фактори формування вартості і ціни робочої сили (теорії вартості робочої сили, фактори її формування; ціна робочої сили).
Структура доходів працівника організації (фактори і компоненти доходу, тарифна частина, доплати і компенсація, надбавки, премії).
Література: [4], [9], [13], [18], [23], [54], [56].
10.1. Функції політики доходів і принципи їх розподілу
Можливості матеріального і духовного життя кожної людини залежать від рівня його доходів. Економічна література використовує поняття «доход» як перевищення ціни зробленого продукту над витратами на його виробництво, а також як частку кожного класу, соціальної чи групи окремого індивідуума в знову створеній вартості і привласнену їм.
Рівень доход прямо залежить від державної політики доходів. Політика доходів полягає в перерозподілі доходів через держбюджет шляхом диференціації оподатковування різних груп одержувачів доходу і соціальних виплат населенню. Таке регулювання сприяє підвищенню доходів бідних шарів населення, створює умови для нормального відтворення їхньої робочої сили, усунення диспропорцій, зв'язаних з неоднаковими виробничими факторами (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності), регулювання зайнятості, зниження соціальної напруженості.
Основною метою в області політики доходів на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України є попередження зниження рівня життя населення і подальше його підвищення в міру стабілізації економіки.
Політика доходів виконує наступні важливі функції:
програмно – стратегічну, - визначення концепції рівня життя населення, політики доходів, розробки соціальних і інших програм;
розподільну – формування і розподіл доходів і засобів на оплату праці, створення і розвиток стимулів до праці в суспільстві;
нормотворчу – розробка законів, нормативних актів, соціально-економічних нормативів у сфері праці;
мобілізуючу – залучення і концентрація ресурсів для рішення найважливіших соціальних і ін. проблем;
консолідуючу, виявлення й узгодження інтересів соціальних груп, підприємств, галузей, регіонів.
Основні напрямки політики в області доходів припускають рішення наступних основних задач:
забезпечення соціальне й економічно обґрунтованого рівня доходів, при цьому пріоритет віддається праці як головному джерелу підвищення добробуту громадян і стимулу до ефективної трудової діяльності, активізації економічного поводження громадян;
підвищення мінімальних доходів на основі різних форм індексації в зв'язку з ростом споживчих цін;
підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів у секторах економіки, галузях, категоріях працівників;
створення економічних і правових механізмів, що стимулюють використання доходів від власності і підприємницької діяльності для інвестування і кредитування соціально значимих державних програм;
удосконалювання податкового регулювання доходів фізичних осіб.
У політику доходів обов'язком держави є виступати гарантом соціальної стійкості суспільства, захисту прав, волі та інтересів населення, а також найбільш істотних параметрів його соціально-економічного положення. Ступінь впливу держави на процес перерозподілу доходів визначається обсягом соціальних виплат з державного і місцевого бюджетів.
Політика доходів базується на визначених принципах, що закріплені в Конституції й в інших законодавчих актах, а саме: соціальна справедливість; соціальне партнерство і солідарність усіх шарів населення; індивідуальна відповідальність за своє матеріальне становище; право на працю і гідну винагороду; право на професійні об'єднання; економічна доцільність і ін.
Доход кожного громадянина, незалежно від джерела його одержання є частиною національного доходу, що являє собою вартісну форму знову створеного продукту за визначений період часу (рік). Інтерес окремого індивідуума в одержанні як можна більшої частки суспільного продукту в особисте розпорядження наштовхується на інтереси інших облич і суспільства в цілому, вимоги соціальної справедливості і залежить від принципів розподілу доходів у суспільстві.
В історичному, теоретичному і практичному аспектах виділяють також принципи установлення вищезгаданої частки.
Зрівняльний розподіл. Характеризується втручанням держави в цей процес і є припустимим в умовах виробництва в суспільстві такого обсягу засобів до життяя, що менше необхідний мінімум засобів до життя (у період тривалих воєнних дій і розрухи народного господарства, стихійних і екологічних тривалих катаклізмів та інші).
Розподіл за працею (як за витратами, так і за результатами праці).
Розподіл за витратами праці здійснюється відповідно до його якості і кількості. Праця працівника завжди може бути оціненою величиною відпрацьованого часу. Якісно неоднорідні види праці можуть бути зведені до простого виду за допомогою редукції праці. Кількість праці може бути виражено й обсягом виробленої продукції (робіт, послуг).
Разом з тим, розподіл за витратами праці може бути здійсненим лише в тому випадку, якщо зроблений продукт знаходить своє визнання на ринку товарів. У противному випадку розподіл повинний здійснюватися за результатами праці. Цей вид розподілу доходів може бути неадекватним вкладеним у виробництво кількості і якості праці у випадку виробництва неконкурентоспроможної продукції (робіт, послуг), що не має попиту ні на зовнішньому, ні на внутрішньому ринках.
Формування доходу за витратами праці характерно для планової системи господарювання, в умовах відсутності конкурентних ринків і монополії держави як на економічні ресурси виробництва, так і на створений суспільством продукт.
В умовах ринкової економіки економічна ефективність витрат праці визначається конкурентоспроможністю виробленої продукції (робіт, послуг), у зв'язку з чим принцип розподілу за витратами індивідуальної праці доповнюється розподілом за результатами колективної праці, виходячи з граничної продуктивності праці працівника на конкретному робочому місці.
Роздержавлення власності, створення акціонерних, приватних підприємств в Україні приводить до того, що, поряд з розподілом за працею (як за витратами, так і за результатами) стає реальним розподіл за власністю. Зростання доходів за власністю, як правило, приводить до посилення розходжень у рівні добробуту, не пов'язаних з особистими здібностями людей та їхніх трудових зусиль.
В економічній літературі розглядаються також принципи розподілу за здібностями, посадами, потребами.
Розподіл за здібностями є частковим випадком розподілу за працею, тому що здатність впливає на результати праці, а також і на відповідну частку суспільного багатства.
Розподіл за посадою відбиває вплив бюрократичного державного апарата керування на розподільні відносини. Особливо широко використовувався цей принцип в адміністративно-командній плановій системі господарювання.
Розглянуті вище принципи розподілу суспільного багатства зорієнтовані на економічний аспект проблеми, що виражається в значній нерівності в доходах і в споживанні. Цю нерівність більшість країн намагається компенсувати за рахунок фондів спільного задоволення потреб (трансферні платежі) і благодійних фондів, що у визначеній мері реалізують принцип розподілу за потребами. Це до деякої міри знижує гостроту соціально-психологічного аспекту проблеми нерівності в доходах.