2. Планування трудових показників Планування продуктивності праці

Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції і т.п. Тому планування трудових показників починається з планування продуктивності праці.

Зміна співвідношення між витратами робочого часу і кількістю виробленої продукції характеризує рух продуктивності праці. Рівень і динаміка продуктивності праці визначаються складною взаємодією факторів: матеріально-технічних, організаційних, економічних, соціальних, природно-кліматичних, структурних.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні та натуральні показники виробництва. Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її росту.

Метою планування росту продуктивності праці є:

• розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки, а так само для порівняння варіантів проекту плану виробництва;

• оцінка ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;

• визначення ролі та задач окремих служб, відділів й інших виробничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;

• аналіз динаміки росту продуктивності праці.

Найбільш розповсюдженим методом планування підвищення продуктивності праці є планування за факторами її росту, серед яких виділяють:

1) структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) удосконалення управління, організації виробництва і праці;

4) зміна обсягів виробництва продукції;

5) галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов, уміст корисних речовин у руді і т.п.;

6) введення в дію й освоєння нових об'єктів.

Визначаючи кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, варто виходити з відносної економії чисельності працівників за рахунок чи впливу того іншого чи фактора їхньої сукупності.

Вихідним показником усіх планово-економічних розрахунків є необхідна чисельність промислово-виробничого персоналу (умовна), розрахована множенням базисної чисельності на показник темпу росту запланованого обсягу продукції.

Вплив можливої економії робочої сили на підвищення продуктивності праці по окремих факторах і в цілому визначається за допомогою показника

Таблиця 12.1

Система показників праці для аналізу і планування в організаціях

ПОКАЗНИКИ	Одиниці виміру	Характеристика показника	Формула розрахунку
1	2	3	4
ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
Обсяг виробництва (кількість продукції кожного виду – qi на вартість одиниці продукції –Цi) Величина основних фондів (капіталу) підприємства Питома вага основних фондів невиробничого призначення	млн.грн. млн.грн. %	Масштаб виробництва Масштаб капіталу Рівень соціального розвитку	Q = qi * Цi F d Fn = Fn / F
ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ
ПП за методами виміру: у натуральному вимірі у вартісному вимірі у трудовому вимірі Трудомісткість продукції Коефіцієнт змінності Виробіток Загальні витрати робочого часу Питома вага фондів споживання у прибутку	Штук Млн.грн. Нормо-годин хвил., годин Кількість змін за добу Кількість од. продукції за од. часу Відпрацьова-но люд.год. %	Ефективність використання трудового потенціалу Величина зворотна середньому виробітку Ступінь інтенсивного використання праці Рівень виробництва Ефективність вико-ристання праці Рівень соціального розвитку	ПП = Q / Ч “ “ t = 1 / ПП kc =  Чр/Чнс В = Q / T T Y = Фсп / Р
КАДРОВІ ПОКАЗНИКИ
Чисельність промислово - виробничого персоналу (ПВП) Питома вага у чисельності ПВП: робітників керівників фахівців службовців Плинність кадрів Середній вік працюючих Середній розряд виконаних робіт Середній розряд робітників	чоловік % % % % % років одиниць розряду одиниць розряду	Величина організації Структура персоналу “ “ “ незадоволеність працею Потенціал людського фактора Складність робіт Рівень кваліфікації (відповідність складності робіт)	Чпвп Чі х 100 dі =---------- Чпвп Чзв.в.б Кпл.= ---------- Чпвп Чі*Ті Т ср = --------- Чпвп Рср.= Рм + ТСср.- ТСм + -------------- ТСб - ТСм
ВИТРАТИ НА ПЕРСОНАЛ
Загальна величина витрат на персонал	Тис.грн.	Витрати на людський фактор	Zп
Витрати на заробітну плату (фонд оплати праці) Зарплатомісткість випущеної продукції Середньо місячна заробітна плата працівників Заробітна плата керівників	Тис.грн. Грн./ грн Грн. Грн.	Раціональність організації заробітної плати Рівень витрат на оплату праці Рівень оплати праці Диференціація заробітної плати	ФОП Дфоп= ФОП / Q ФОП ЗПср.= ------ Чпвп ЗПк
ВИТРАТИ НА СОЦІАЛЬНІ ВИПЛАТИ, ПЕРЕДБАЧЕНІ ЗАКОНОДАВСТВОМ
Питома вага соціальних виплат у загальних витратах Витрати на додаткові соціальні виплати і пільги Витрати на утримання соціальної інфраструктури Витрати на програми “Участь у прибутках” Середній розмір дивідендів Витрати на персонал на одиницю продукції Питома вага витрат на персонал у загальних витратах на виробництво	% тис.грн. тис. грн. тис. грн грн. грн. %	Ступінь соціальної захищеності працівників “ Рівень соціального розвитку Залучення персона-лу до управління виробництвом Структура доходу персоналу Ефективність використання людського фактора “	dcв Сд С іф Спр Д Zп Zп/q = ---- Q ДZп = Zп / ZQ
УМОВИ ПРАЦІ ТА ОХОРОНА ПРАЦІ
Питома вага працюючих у шкідливих умовах праці Рівень травматизму Рівень захворюваності Профзахворювання (питома вага працівників, що їх мають) Витрати на виплату пільг, компенса-цій за несприятливі умови праці	% дні/осіб днів/осіб % тис. грн.	Рівень умов праці Рівень охорони праці Турбота про здоро-в’я працівників Рівень профілакти-ки захворювання, стан умов праці Турбота про здоро-в’я працівників	d чуп  т  з  пф з Спк

умовної планової чисельності, зменшеної за рахунок економії за всіма факторами її росту.

Відмінності в умовах виробництва на підприємствах, а також особливості впливу на ріст продуктивності праці окремих факторів визначають розмаїтість розрахункових формул економії чисельності по окремих факторах. Однак можна виділити такі загальні принципи цих розрахунків:

• необхідність урахування терміну дії впроваджуваного заходу;

• у тих випадках, якщо впроваджуваний захід стосується тільки частини робітників, результат коригується на відповідну частку цих робітників у загальній їхній чисельності;

• при послідовному впровадженні заходів, спрямованих на економію чисельності працівників, застосовується ступінчастий метод розрахунку, тобто економія чисельності з кожного наступного заходу відноситься до вихідної чисельності, зменшеної на величину економії робочої сили, отриману за попередніми заходами.

Вплив вивільнення чисельності за рахунок кожного фактора на приріст продуктивності праці ступінчастим методом визначаємо:

 ПП = Еі х 100 / [ (Ч вих -Еs) – Еі], (12.1)

де , Еі — економія чисельності працюючих по даному фактору, осіб; Чвих — умовна чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва по виробленню базисного року, осіб;

Еs— економія чисельності промислово-виробничого персоналу за попередніми факторами, осіб.

Величина росту продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів по виробничому підрозділі визначається за формулою:

ПП = Езаг. х 100 / (Ч вих - Е заг.), (12.2)

де Е заг.- величина економії чисельності працівників, отримана в результаті дії запланованих заходів з удосконалення техніко-технологічного й організаційного рівня виробництва, праці й управління , осіб.

Метод планування росту продуктивності праці за факторами її росту найбільш розповсюджений. Проте, він має і серйозні недоліки, оскільки цей розрахунок часто завищує планову чисельність працівників, що негативно впливає на підвищення продуктивності праці.

Під час планування росту продуктивності праці за таким методом можна використовувати показники зниження технологічної трудомісткості та зміни частки основних робітників у загальній чисельності промислово - виробничого персоналу; зниження повної трудомісткості.

Основними техніко-економічними показниками, що використовуються під час планування підвищення продуктивності праці, можуть бути:

• нормована, фактична і планова трудомісткість усієї виробничої програми, а також розрахована на одиницю продукції, що випускається;

• зниження трудомісткості від упровадження запланованих організаційно-технічних заходів;

• чисельність працівників за категоріями;

• баланс робочого часу працівників у базисному і плановому періодах.

Ріст продуктивності праці визначається на основі залежності між показниками годинного, денного і річного виробітку, а також між виробітком робітників і працівників.

Для розробки плану продуктивності праці необхідно мати план організаційно-технічних заходів, звітний і плановий баланси робочого часу одного робітника, а також дані про втрати робочого часу в звітному періоді на основі фотографій і самофотографій робочого дня, або дані табельного обліку.

Основні етапи планування продуктивності праці такі:

• аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;

• виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

• визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;

• розробка плану заходів щодо використання виявлених резервів;

• розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;

• визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду.