- •Кучеренко в.Р., Андрейченко а.В., Карпов в.А., Левинський с.В.
- •Одеса - 2011
- •1. Зміст курсу державне регулювання національної економіки (дрне): загальне і особливе.
- •2. Об'єктивна необхідність і можливість державного регулювання національної економіки.
- •3. Об’єкти і суб’єкти державного регулювання економіки
- •20. Тіньовий сектор національної економіки.
- •Тема 1. Зміст курсу державне регулювання національної економіки (дрне): загальне і особливе.
- •1.2. Національна економіка як соціально-економічна система країни.
- •1.3. Державне управління і регулювання.
- •1.4. Структура соціально-економічної системи держави.
- •Тема 2. Об'єктивна необхідність і можливість державного регулювання національної економіки.
- •3. Необхідність вирівнювання зовнішніх ефектів.
- •2.3. Пряме й непряме державне регулювання національної економіки.
- •2.4. Мета і логіка державного регулювання національної економіки.
- •2.5. Функції державного регулювання національної економіки.
- •2.5. Організація державного регулювання економіки.
- •Тема 3. Об’єкти і суб’єкти державного регулювання економіки
- •3.2. Структура і пропорції національної економіки.
- •3.2. Механізм ринкового регулювання економіки.
- •Програма комплексного дослідження ринку
- •3.4. Сектори національної економіки.
- •3.4.1. Державний сектор економіки
- •3.4.2. Реальний сектор економіки
- •3.4.3. Домашнє господарство в національній економіці
- •Тема 4. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки.
- •4.2. Основні теоретичні концепції і фундаментальні положення національної економіки.
- •4.3. Основні характеристики і якості економічних циклів в національній економіці.
- •4.4. Загальногосподарська кон’юнктура.
- •Тема 5. Методи і моделі розрахунку і аналізу макроекономічних показників і пропорцій
- •Баланс національної економіки (бне).
- •5.3. Система національних рахунків.
- •5.4. Схема і модель мгб виробництва і розподілу продукції.
- •Тема 6. Нормативний і балансовий методи розрахунку макроекономічних показників
- •6.1. Система методів регулювання економіки.
- •6.2. Сутність нормативного методу;
- •6.3. Сутність балансового методу;
- •6.1. Система методів регулювання економіки.
- •6.2. Сутність нормативного методу.
- •6.3. Сутність балансового методу.
- •Тема 7. Основні форми і інструменти регулювання національної економіки
- •7.1. Система форм державного регулювання національної економіки.
- •Загальна класифікація форм впливу на економіку
- •7.2. Правові й адміністративні методи державного регулювання економіки.
- •7.3. Бюджетне регулювання економіки.
- •7.4. Фінансово-кредитне регулювання економіки.
- •7.5. Податкове регулювання економіки.
- •7.6. Державна політика в сфері відновлення основних фондів.
- •7.7. Державне підприємництво.
- •Тема 8. Прогнозування й макроекономічне планування
- •8.1. Державне прогнозування й макроекономічне планування.
- •Завдання прогнозування й макроекономічного планування в сучасних умовах
- •9.2. Прогнозування народногосподарських процесів.
- •9.3. Зміст і логіка державного планування.
- •9.5. Система методів державного прогнозування і планування.
- •9.6. Цільові комплексні програми.
- •Тема 9. Державне регулювання суспільного виробництва, темпів і пропорцій економічного росту.
- •9.1. Розрахунки основних макроекономічних показників.
- •9.2. Темпи і пропорції економічного росту.
- •9.3. Збалансованість національної економіки.
- •9.1. Розрахунки основних макроекономічних показників.
- •Взаємозв'язок показників внп (цифри умовні)
- •9.2. Темпи і пропорції економічного росту.
- •9.4. Збалансованість національної економіки.
- •Тема 10. Структурна перебудова національної економіки.
- •10.1. Структурні зрушення національної економіки
- •10.2. Інвестиційна складова структурних зрушень національної економіки. Національний інвестиційний ринок.
- •10.3. Капіталовкладення та їх ефективність.
- •10.1. Структурні зрушення національної економіки.
- •1. Коефіцієнти росту
- •2. Темпи росту
- •3. Темпи приросту
- •10.2. Інвестиційна складова структурних зрушень національної економіки. Національний інвестиційний ринок.
- •10.3. Капіталовкладення та їх ефективність.
- •Тема 11. Державне регулювання промислового виробництва.
- •11.1. Основні методи та засоби державного регулювання промисловості.
- •11.2. Визначення потреби держави в промисловій продукції та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •11.1. Основні методи та засоби державного регулювання промисловості.
- •Цілі промислової політики:
- •Варіанти проведення промислової політики для України:
- •Основними формами державного регулювання промисловості є:
- •Важелями державного впливу на розвиток промисловості є:
- •11.2. Визначення потреби держави в промисловій продукції та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •Розрахувати загальну потребу у продукції (частина «Розподіл»),
- •Баланс виробничих потужностей
- •Тема 12. Державне регулювання апк
- •12.1. Особливості аграрного сектору економіки.
- •12.2. Визначення потреби держави в продукції сільського господарства та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •12.3. Державне регулювання в сільському господарстві.
- •12.4. Особливості аграрного сектору економіки.
- •12.1. Особливості аграрного сектору економіки.
- •Цілі державного регулювання апк :
- •11.2. Визначення потреби держави в продукції сільського господарства та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •12.3. Державне регулювання в сільському господарстві.
- •Тема 13. Державне регулювання надання транспортних послуг.
- •13.1. Транспортна система національної економіки.
- •13.2. Показники розвитку транспортного комплексу держави.
- •13.1. Транспортна система національної економіки.
- •13. 2. Показники розвитку транспортного комплексу держави.
- •12.3. Форми та механізми державного регулювання розвитку транспорту.
- •Тема 14. Державне регулювання ринку праці.
- •14.1. Трудовий потенціал національної економіки.
- •14.2. Регулювання ринку праці, баланси ринку праці
- •14.1. Трудовий потенціал національної економіки.
- •Функціонування ринку праці здійснюється на таких принципах:
- •Дії держави на ринку праці мають бути спрямовані на:
- •14.2. Регулювання ринку праці, баланси ринку праці.
- •Зведений баланс трудових ресурсів в Україні
- •Баланс ринку праці
- •Баланс робочої сили
- •Тема 15. Держане регулювання соціальних процесів і оплати праці.
- •15.1. Державне регулювання соціальної сфери і соціальних процесів.
- •15.2. Державне регулювання оплати праці, доходів та якості життя населення.
- •15.1. Державне регулювання соціальної сфери і соціальних процесів.
- •15.2. Державне регулювання оплати праці, регулювання доходів.
- •Цілі регулювання оплати праці:
- •7) Соціальне середовище:
- •8) Фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток.
- •9) Екологічну ситуацію:
- •Тема 16. Державне регулювання сфери товарного обігу.
- •16.1. Структура споживчого ринку.
- •16.2. Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури.
- •16.1. Структура споживчого ринку.
- •Прямі методи:
- •16.2. Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури.
- •Тема 17. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.1. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.2. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави.
- •17.1. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.2. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави
- •Тема 18. Державне регулювання розвитку регіонів.
- •18.1. Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •18.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •18.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •18.1. Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •18.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •18.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •19.1. Державна інноваційна політика та форми державного регулювання розвитку науки і техніки.
- •19.2. Особливості ринку науково-технічної продукції
- •1. Науково-технічна продукція.
- •2. Дослідні зразки (партії) нової продукції.
- •3. Послуги виробничого характеру.
- •19.3. Показники ринку науково-технічної продукції
- •Тема 20. Тіньовий сектор національної економіки
- •20.1. Сутність тіньової економіки і кримінальної економічної діяльності.
- •20.2. Принципи, форми і методи функціонування тіньової економіки.
- •20.3. Тіньовий сектор економіки України на сучасному етапі.
- •20.4. Оцінка тіньового обороту і методи боротьби з тіньовою економікою.
- •Рекомендована література
2.3. Пряме й непряме державне регулювання національної економіки.
Якщо виходити з форм державного впливу на економіку, то в загальному вигляді можна виділити дві її прояви:
- пряме - безпосереднє втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання на основі адміністративних або інших законодавчо-закріплених методів регулювання;
- непряме (побічне) - опосередкований вплив держави на економіку з використанням різного роду методів фінансового й кредитно-грошового регулювання.
Розходження між прямим і непрямим втручанням в економіку в багатьох випадках трохи умовні, тому що й перше і друге оформляється відповідними державними актами. Часто державна економічна політика носить змішаний характер ( наприклад, регіональна політика). Крім того, правове регулювання забезпечує як державне - пряме і непряме (побічне), так і суспільний вплив на економіку. Воно формує загальні умови економічної діяльності за допомогою розробки мір заборони, дозволу й примусу. Методи прямого впливу на економіку переслідують досягнення передбачуваного ефекту безпосередньо, а методи непрямого регулювання сприяють створенню сприятливих умов для досягнення цього ж результату за допомогою певних важелів і стимулів. Засоби непрямого регулювання розділяються у свою чергу на дві взаємозалежні групи. У першу групу входять регулятори, що насамперед впливають на внутрішнє економічне життя підприємств і тільки через них впливають на їхню ринкову діяльність. Це, насамперед, фінансові регулятори, які є обов'язковими для підприємств і організацій (бюджетна політика, оподатковування, регулювання прибутків). Друга група опосередкованих регуляторів формує переважно зовнішнє середовище і через нього впливає на господарську діяльність підприємств. Такі регулятори називаються ринковими й охоплюють політику цін, конкуренцію, зовнішньоекономічну, кредитну і процентну політику і т.д.). Пряме регулювання національної економіки – це безпосередній вплив на господарські процеси. Методи прямого регулювання спрямовані на досягнення очікуваного результату безпосередньо; вони сприяють створенню умов для досягнення очікуваного результату за допомогою окремих важелів та стимулів. Методи прямого впливу на національну економіку безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сектору економіки та ін.
Узагальнюючи, можна наголосити, що основними інструментами прямого державного регулювання є: нормативно-правові акти, макроекономічні плани та цільові комплексні програми, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.
Методи непрямого регулювання – це методи, які регламентують поведінку суб’єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Опосередковане регулювання – це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в життя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті мотивація – це процес спонукання суб’єктів ринку до діяльності в напрямку державних пріоритетів. До методів непрямого регулювання належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.
Наприклад, уряд хоче зменшити забруднення навколишнього середовища. Воно може купити очисні пристрої на певну суму грошей і розподілити їх по підприємствах, а може розпорядитися так, що всі заводи повинні придбати ці пристрої на таку ж суму. Суспільство повинне буде витратити однаковий об'єм засобів, проте в першому випадку - буде пряме державне втручання, в іншому - непряме регулювання. В першому випадку уряд, витрачаючи гроші безпосередньо, вимушений удаватися до зміни. Різниця між цими способами дії на господарські процеси полягає і в рівні податків або позик. Якщо ж уряд просто регулює витрачання грошей, об'єм витрат обчислити набагато важче. На вершині всіх витрат, пов'язаних з непрямим регулюванням, лежать витрати, що знижують продуктивність. Тому необхідно, щоб уряд уникав будь-яких форм непрямих витрат і платив за все безпосередньо. Проте, відшкодувати ці витрати можливо лише збільшенням податків або зростанням дефіциту бюджету. Тому використання різних прийомів регулювання повинне супроводжуватися розрахунками їх економічності на основі зіставних витрат на заходи, що проводяться, і ефекту їх віддачі. Тільки у такий спосіб можна вирішити проблему розумного застосування різних методів регулювання, а не просто так, неначе вони нічого не коштують. Ступінь використання державою прямих і непрямих, безпосередніх і опосередкованих регуляторів характеризує рівень державної політики на макрорівні і спроможність держави оцінити свої можливості в забезпеченні стійких темпів і збалансованості національної економіки.
Отже, у державному регулюванні національної економіки перехідного етапу важливо виділити два різних аспекти. З одного боку, це необхідний вплив, що впорядковує, на ринкові процеси, що проявляються насамперед у розробці державою зводу правил й обмежень ринкової діяльності. Завдяки цьому держава сприяє органічному вбудовуванню ринкових відносин у систему суспільних. Залежно від того, наскільки адекватні ці правила об'єктивним умовам господарювання, настільки органічно ринок вбудовується в суспільну систему. Державне регулювання ринку здійснюється шляхом законодавства через державне планування, на основі видаваних урядом нормативних актів. При цьому некомпетентність управлінських органів не означає порочність державного регулювання економіки взагалі і його противага ринковим відносинам. З іншого боку, державний вплив на ринок за допомогою вилучення частини доходів через систему оподатковування для суспільних потреб реалізує державну фінансову політику.